Платон “Закони” – короткий зміст
Ідеї трактату “Держава” багато в чому несхожі на ті, яке Платон викладає в іншому своїй праці, “Закони”. У трактаті “Держава” суспільне життя безумовно підпорядкована ідеї; книгу “Закони” можна вважати спробою описати держава, настільки близьке до нездійсненної ідеалу, наскільки людські слабкості та фактичні умови побуту допускають наближення до недосяжної досконалості. Мабуть, Платон хотів показати в цьому трактаті, які поліпшення державного устрою можливі і при збереженні існуючих звичаїв, без надання панування філософам.
У “Законах” Платон відкидає всі ті риси ідеалу, зображеного ним у трактаті “Держава”, чиє здійснення неможливе по нездоланності перешкод, протиставлюваних дійсністю. Ті привілеї, які давалися вищим станам в “Державі”, зменшено в “Законах”. У “Законах” Платон радить давати всім громадянам однакове виховання; але ремеслами повинні потім займатися виключно метеки і отпущенники, землеробством – раби. Повноправним громадянам не слід принижуватися до цих робіт. Замість проповідуваної Платоном в “Державі” спільності дружин і майн, трактат “Закони” вимагає тільки того, щоб влаштовані були громадські трапези, щоб у них брали участь усі люди, що користуються громадянськими правами, і чоловіки, і жінки; щоб шлюб був поставлений під контроль уряду; щоб був визначений максимальний розмір рухомого майна, яке може належати одній особі; щоб по можливості підтримувалося зрівняльний розподіл землі між громадянами.
Головною з чеснот трактат “Закони”, на відміну від колишніх міркувань Платона про людську душу, вважає стриманість. Перше місце після неї займає “мудрість”, практична розсудливість; “Мужність” поставлено лише на другому плані. Про “ідеї” майже зовсім не згадується. У змісті “Законів” Платон виводить теорію державного устрою з релігійних, математичних, політичних міркувань, а філософсько-ідеологічні принципи тут відкладені убік. Вони замінюються міркуваннями про нужді в хороших законах, які охопили б усі сторони життя; про корисність таких законів Платон говорить дуже сильно. Зовсім ні мови про особливому стані філософів, підготованих науковим вихованням до управління державою. Правителі не вони. Згідно з “Законами” управління державою має належати порадою, складеним із громадян, найбільш гідних того за своїми знаннями і хорошим якостям. Цей урядовий рада завідує вихованням; всі діти громадян, не тільки сини, а й дочки, повинні вчитися музиці і гімнастиці. На противагу тим радам, які даються Платоном в “Державі”, “Закони” не вважають за потрібне виганяти драматичну поезію з товариства – вона, навпаки, повинна служити одним із засобів поширення освіченості. Комедія повинна показати, що порок гнусу та що має віддалятися від нього; сценічними героями в ній повинні бути тільки метеки і раби. Трагедія повинна зображати прекрасне, якому варто наслідувати. Але і в “Законах” Платон наполягає на тому, щоб театр стояв під наглядом уряду.
Таким чином, зміст “Законів” дуже різко відрізняється від ідей трактату “Держава”. За цим і по деяких інших міркувань багато дослідників вважали, що “Закони” не належать Платону. Але це суперечить свідченням Аристотеля. Набагато ймовірніше інше пояснення разноречий “Законів” з “Державою”. У першому з цих двох трактатів ми бачимо глибоке знайомство з афінськими законами; автор очевидно людина літня. Тому можна вважати справедливим думка, що Платон писав “Закони” в старості, коли віра в здійсненність ідеалів “Держави” в ньому похитнулася, зменшилася надія на мудрість і чеснота людей, і образ думок філософа став менш захопленим. А можливо, мають рацію ті вчені, які думають, що Платон помер, не закінчивши роботи над “Законами”, і що вона була докінчив ким-небудь з його учнів, – на думку деяких, Філіпом Опунтскім.
Наводимо висновок, яким Целлер кінчає своє дослідження питання, чи належить Платону трактат “Закони”: “Все утруднення усуваються, якщо прийняти думку, що трактат” Закони “залишився після Платона у вигляді чорнової роботи, що деякі відділи цієї праці були вже закінчені, а по інших відділах були написані Платоном лише уривки, конспекти, замітки, що ці частини і уривки були пов’язані, доповнені ким-небудь з учнів Платона, який надав і літературну обробку недбало написаним уривчастих нотаток. Якщо так, то сучасники мали повне право називати твором Платона трактат, що з’явився в цій обробці. А ми маємо право припускати, що ті місця “Законів”, які не збігаються з поглядами Платона, написані філософом, обробити залишилися після нього матеріали “.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)