Планова економіка в СРСР
Формування планової економіки СРСР і її особливості
Під плановою економікою в загальному слід розуміти особливий тип організації народного господарства, заснований на взаємодії господарюючих суб’єктів відповідно до єдиного плану або їх узгодженої системою.
Одним з найбільш яскравих прикладів використання планової економіки в чистому вигляді виступає період радянської історії Росії. Розглянемо особливості становлення і реалізації економіки планового типу в СРСР більш докладно.
Як такої єдиної загальноприйнятої моделі планової економіки в Радянському Союзі не існувало. Однак саме СРСР став одним з перших держав у світі, поступально будують планову економіку. Принципи управління народним господарством розвивалися в залежності від накопиченого досвіду і поточних завдань.
В даний час прийнято виділяти три основних етапи розвитку планової економіки в радянській історії нашої країни. У загальному вигляді вони представлені на малюнку 1. Розглянемо їх більш детально.
Прийнято вважати, що початок формування економіки планового типу в Радянському Союзі було покладено в 1929 році, коли країна приступила в реалізації першої п’ятирічки, що представляє собою план соціально-економічного розвитку держави. Її основним завданням виступала індустріалізація країни. Як показала практика, перший п’ятирічний план був виконаний достроково (за 51 місяць замість 60). В результаті вже до кінця 1930-х рр. СРСР посідав друге місце в світі за темпами промислового виробництва і поступався лише США. При цьому рівень життя в країні був досить низьким.
Другий етап розвитку планової економіки в Радянському Союзі був обумовлений попереднім досвідом і швидко змінює обстановкою на міжнародній арені. На перший план стали виходити внутрішні проблеми, пов’язані з;
- Дефіцитом інвестиційних ресурсів; Недостатньо високими темпами зростання промисловості; Стрімким погіршенням міжнародної обстановки.
Для того щоб прискорити темпи зростання індустріалізації і досягти промислового паритету з країнами Заходу СРСР довелося мобілізувати всі ресурси країни. Нова економічна політика, а разом з нею і ринкові елементи були згорнуті. Почалася прискорена колективізація сільського господарства. Всі ресурси країни підлягали централізованого контролю і розподілу. Основою регулювання потоків ресурсів і товарів стало детальне планування. Якщо раніше мала місце бути розробка довгострокових і п’ятирічних планів, то, починаючи з 1931 року, уряд стало складати розгорнуті річні плани, які передбачають поквартальний розподіл завдань.
Справедливо говорити про те, що нова модель планової економіки СРСР змогла успішно впоратися з форсованої індустріалізацією, підготувати країну до війни, забезпечити розробку атомних і космічних проектів, а також реалізувати повоєнна відбудова економіки країни.
Третій етап розвитку планової економіки в СРСР пов’язаний з косигінські реформами, початок яким було покладено в 1965 році. Реформи А. Н. Косигіна були спрямовані на вдосконалення системи планування та управління господарством, а також стимулювання економічного виробництва. Їх метою виступало підвищення гнучкості економічної системи країни, надання більшої самостійності підприємствам і позбавлення міністерств від тиску показників і виконання планів будь-яку ціну.
Незважаючи на те, що проведені реформи так і не були доведені до кінця, в цілому їх можна вважати успішними. Завдяки їм країні вдалося виконати восьму п’ятирічку (1966-1970 рр.) І забезпечити прискорення темпів економічного зростання. Проте, вже в 1970-х рр. вони не мали продуманого, системного характеру. В результаті вони призвели не до створення наступної стійкої форми існування економіки, а, навпаки, сприяли її повного руйнування. В результаті перебудови була розроблена комплексна програма реформ, яка призвела не тільки до зміни політичного режиму, а й зумовила перехід країни на шлях розвитку економіки ринкового типу.
Особливості державного планування економіки в Радянському Союзі
Основою будь-якої економіки планового типу є народногосподарське планування. Не стала в цьому питанні винятком і планова економіка Радянського Союзу. В цілому можна виділити шість базових характеристик державних планів, використовуваних в економіці СРСР. Розглянемо їх більш детально.
Перш за все, слід зазначити, що народне господарство в процесі планування сприймалося державою в якості єдиного цілого. Фундаментом господарської системи країни вважалися:
- Здебільшого – державний сектор, який охоплює всю промисловість; Частково – сільське господарство, основою якого виступали колгоспи і кооперативи.
По-друге, будь-який економічний план держави був націлений на рішення чітко визначених народногосподарських завдань. Так наприклад. в період з 1930-х по 1941 рр. такою метою виступало побудова потужного індустріального держави (основна увага при цьому приділялася важкої промисловості).
По-третє, базовим методом планування виступало складання зведеного балансу. Подібні баланси, які містять в собі оцінку виробництва і споживання. складалися по національній економіці в цілому і по кожному сектору промисловості та сільського господарства зокрема. Вони складалися в натуральному і вартісному вираженні. При цьому завжди розроблялося два балансу – бажаний і звітний. Перший відбивав бажані результати, які могли бути досягнуті після закінчення наступного планового періоду, а другий фіксував реально досягнуті показники останнього періоду.
Широке поширення в плановій економіці СРСР отримали плани “п’ятирічки”, які складалися терміном на п’ять років. Згодом вони завжди ділилися на більш вузькі тимчасові рамки і підлягали подальшого розподілу між певними господарськими відомствами. У цьому полягає четверта і п’ята особливості державного планування в СРСР.
Нарешті, по-шосте, невід’ємною частиною державного плану виступав державний бюджет СРСР. Розроблявся він одночасно з фінансовим балансом і підлягав виконанню після того, як розрахункові рахунки відомств, що займаються підприємства, задіяні в плані, буде переслана заявлена сума грошей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)