Плач – жанр фольклору і літератури

Плач – жанр фольклору і літератури. Його темою є смерть близької людини (надгробний плач), будь-який сумна подія (в тому числі і загальнонародне) драматична зміна життєвих обставин (весільні плачі в фольклорі, солдатські плачі, плачі-проводи в солдати). Плач – спогад. З цим жанром тісно пов’язаний віршований жанр елегії. Рідше плач зустрічається в релігійній поезії, в тому числі в російських духовних віршах. За цим жанром не закріплено будь-якої певної віршованій форми.

Плач присутній у всіх без винятку культурах з глибокої давнини до наших днів. У ряді випадків в літературі він будується на повторі одних і тих же слів за аналогією з фольклорним плачем, в російській традиції також носить назву “голосіння” (причетом). Існують також плачі-оповещанія.

Є точка зору, згідно з якою “Слово о полку Ігоревім” (XII ст.) Є “чоловічим плачем” по Ігореве військо: це синкретичний жанр “плачу-слави”, який трансформувався в фольклорну “героїчну пісню” і літературну “героїчну поему”. У цьому сенсі надгробна пісня – специфічно “жіночий” вид плачу. “Жінки оплакують всякого небіжчика або покійницю. Чоловіки – тільки чоловіків, полеглих в бою або при особливо трагічних обставинах. Голосіння чоловічого циклу характерні наявністю в них героїко-епічних елементів; в них йдеться про чоловічої доблесті покійного, про вирішальні битви і битвах… “(Руденко М. Б. Курдська обрядова поезія. Похоронні голосіння. М., 1982. С. 12).

У ряді національних культур цікавий для нас жанр займає одне з фіксованих місць в жанровій ієрархії. Так, у французькій куртуазної поезії плач співіснує з канцоні (піснею), альбом (ранкової піснею), тенцоной (суперечкою), Пасторела (то ж, що пізніша пастораль), баладою (в рамках зазначеної культури – танцювальної піснею), сірвентес (строфической піснею, присвяченою політичним і громадським темам). Мабуть, літературний сірвентес найтіснішим чином пов’язаний з фольклорними “чоловічими плачами” і є однією з перших спроб поєднати фольклорну основу з вимогами літературного твору.

Цікаві випадки плачу зустрічаються в поезії А. А. Ахматової. Контамінація елементів “чоловічого” і “жіночого” плачу лежить в жанрової основі поеми “Requiem”, причому діалог обох почав присутній в сусідніх строфах, утворюючи архітектоніку поеми.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Плач – жанр фольклору і літератури