Пізнання: поняття, форми і методи пізнання
Теорія пізнання вперше була згадана Платоном в його книзі “Держава”. Тоді він виділив два види пізнання – чуттєве та розумове, і ця теорія збереглася донині. Пізнання – це процес придбання знань про навколишній світ, його закономірності і явища.
У структурі пізнання два елемента:
- Суб’єкт (“пізнає” – людина, наукове товариство); Об’єкт (“пізнаване” – природа, її явища, соціальні явища, люди, предмети і т. д.).
Методи пізнання.
Методи пізнання узагальнюють за двома рівнями: емпіричний рівень пізнання та теоретичний рівень.
Емпіричні методи:
- Спостереження (вивчення об’єкта без втручання). Експеримент (вивчення відбувається в контрольованому середовищі). Вимірювання (вимірювання ступеня величини об’єкта, або ваги, швидкості, тривалості і т. д.). Порівняння (зіставлення подібностей і відмінностей об’єктів).
Теоретичні методи:
- Аналіз. Уявний або практичний (ручний) процес поділу предмета або явища на складові, розбирання і огляд компонентів. Синтез. Зворотний процес – об’єднання компонентів у ціле, виявлення зв’язків між ними. Класифікація. Розкладання предметів або явищ у групи за певними ознаками. Порівняння. Виявлення відмінностей і подібностей у порівнюваних елементів. Узагальнення. Менш детальний синтез – об’єднання за спільними ознаками без виявлення зв’язків. Цей процес не завжди відокремлюють від синтезу. Конкретизація. Процес вилучення приватного із загального, уточнення для кращого розуміння. Абстрагування. Розгляд лише однієї якоїсь сторони предмета або явища, так як інші не представляють інтересу. Аналогія (виявлення подібних явищ, подібностей), більш розширений метод пізнання, ніж порівняння, так як включає пошуки схожих явищ у часовому періоді. Дедукція (рух від загального до конкретного, метод пізнання, в якому логічний висновок виходить з цілого ланцюжка умовиводів), – в житті ця різновид логіки стала популярна завдяки Артуру Конану Дойлу. Індукція – рух від фактів до загального. Ідеалізація – створення понять для явищ і об’єктів, яких немає в реальності, але є подібності (наприклад, ідеальна рідина в гідродинаміці). Моделювання – створення, а потім вивчення моделі чого-небудь (наприклад, комп’ютерна модель сонячної системи). Формалізація – зображення об’єкта у вигляді знаків, символів (хімічні формули).
Форми пізнання.
Форми пізнання (деякі психологічні школи називають просто видами пізнання) бувають наступні:
- Наукове пізнання. Вид пізнання, заснований на логіці, науковому підході, висновках; також називають раціональним пізнанням. Творче або художнє пізнання. (Воно ж – мистецтво). Цей вид пізнання відображає навколишній світ за допомогою художніх образів і символів. Філософське пізнання. Воно полягає у прагненні пояснити навколишню дійсність, місце, яке в ній займає людина, і те, яким воно має бути. Релігійне пізнання. Релігійне пізнання часто відносять до різновиду самопізнання. Об’єктом вивчення є Бог і його зв’язок з людиною, вплив Бога на людину, а також моральні засади, характерні даної релігії. Цікавий парадокс релігійного пізнання: суб’єкт (людина) вивчає об’єкт (Бог), який виступає в ролі суб’єкта (Бог), який створив об’єкт (людину і весь світ взагалі). Міфологічне пізнання. Пізнання, властиве первісним культурам. Спосіб пізнання у людей, які ще не почали відділяти себе від навколишнього світу, отождествлявших складні явища і поняття з богами, вищими силами. Самопізнання. Пізнання власних психічних і фізичних властивостей, самоосмислення. Основні способи – самоаналіз, самоспостереження, формування власної особистості, порівняння себе з іншими людьми. Підіб’ємо підсумок: пізнання – це здатність людини розумово сприймати зовнішню інформацію, її переробляти і робити з неї висновки. Основна мета пізнання полягає в оволодінні природою, так і вдосконалення самої людини. Крім того, багато авторів бачать мету пізнання в прагненні людини до істини.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)