“Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова” М. Ю. Лермонтова

“Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова” була написана в 1838 році і вперше опублікована анонімно, тому що Лермонтов перебував на засланні. Це історична поема, присвячена моральної та філософської проблематики.

Опис сучасності в поемі відсутня, однак можна помітити, що насправді Лермонтов мав на увазі своїх сучасників, міркував про несвободу особистості, про її права. Поведінка головного героя визначається обставинами, як це було і в епоху Лермонтова. Свої проблеми герой, що потрапив під вплив громадської думки, вирішує доступним йому способом.

Боротьба Калашникова за честь сім’ї і справедливість
Купець Калашников дізнається, що молодий опричник царя Івана Васильовича, хтось Кірібеевіч, виявляв недозволений інтерес до його дружині Олені Дмитрівні. Калашников не може допустити такої ганьби, такий глузування над сімейної честю, тому змушений викликати опричника на бій, де вбиває його.

Розгніваний загибеллю свого кращого опричника, цар Іван Грозний наказує стратити Калашникова. Однак він обіцяє йому подбати про вдову і сиріт, а братам-купцям Калашниковим надати можливість безмитної торгівлі.

Герої-особистості Калашников, Кірібеевіч, Іван Грозний
Головні герої поеми, Калашніков та Кірібеевіч – дві різних, але надзвичайно виразних особистості. Калашников ні в якому разі не хоче жертвувати честю своєї дружини і своєї сім’ї, в поєдинку з Кірібеевіч він відстоює загальноприйняті моральні норми тієї епохи, а також право на справедливість.

Свавілля Кирибеевича претило нормам, а прагнення Калашникова помститися – збігалося. Він здобуває моральну перемогу над своїм супротивником і готовий навіть померти за неї.

В образі ж Кирибеевича простежуються риси романтичного героя, якому байдужі суспільні норми, він слід тільки своїм бажанням… однак тепер, на відміну від попередньої творчості, Лермонтов вже не співчуває такому непокірному герою.

Авторські симпатії виявляються на бік чесного Калашникова, саме він – втілення національної моралі, йому потім будуть поклонятися люди.

Виразний образ Івана Грозного в цій поемі – цар одночасно справедливий і деспотичний. Спочатку він дає Кирибеевичу рада позалицятися за Альоною Дмитрівною, заохочуючи свого опричника, потім відправляє на страту Калашникова, який захищав честь сім’ї… однак виконує остання обіцянка Калашникову: не залишає без турботи його дружину, дітей і братів.

Багато рис в образі Івана Грозного Лермонтов почерпнув з фольклорних текстів, однак прямих запозичень в поемі немає – Лермонтов переробляє народна творчість і тим самим надає йому саме ту форму, яка необхідна для реалізації його задуму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

“Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова” М. Ю. Лермонтова