Письмовий переказ тексту художнього стилю з творчим продовженням
Л. Скотняченко,
Вчитель української мови та літератури
Житомир
Мета: на основі здобутих текстотворчих знань формувати в учнів вміння переказувати текст, складати плани різних видів, удосконалювати культуру усного й писемного мовлення, удосконалювати навички використання складнопідрядних речень; сприяти збагаченню й уточненню словникового запасу школярів; розвивати спостережливість, емоції, художні смаки, відчуття прекрасного; зацікавити учнів українським образотворчим мистецтвом; виховувати любов до українського мистецтва, живопису, почуття глибокої поваги до творців прекрасного.
Обладнання: репродукції картин та портрет Катерини Білокур, відеопрезентація (комп’ютер), роздатковий матеріал, епіграф, текст переказу; квіти, вишиті рушники; записи української інструментальної музики.
Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.
Методи і прийоми: розповідь вчителя, бесіда, робота в творчих групах, метод “мікрофон”, словникова робота, пошукова робота, робота з репродукціями картин, з роздатковим матеріалом.
Хід уроку
Що доля нелегка, – в цім користь і своя є. Блаженний сон душі мистецтву не сприяє.
Ліна Костенко
I. Мотивація навчання
Повідомлення теми і мети уроку
Вчитель: Доброго дня, друзі! Як давно ви відвідували мистецькі галереї? Вже не пам’ятаєте? Тоді сьогодні у нас є для цього чудова нагода. На уроці ми поринемо у світ краси, буяння трав і квітів. Ознайомимося з долею людини, яка все своє життя присвятила живопису, поміркуємо про значення мистецтва в житті кожного з нас.
На уроці ми будемо вдосконалювати уміння переказувати текст художнього стилю, закріпимо навички складання простого та цитатного плану; попрацюємо над детальним описом картини. На практиці навчатимемося використовувати складнопідрядні речення в усному зв’язному мовленні та на письмі; поміркуємо над запропонованим творчим завданням і висловимо своє ставлення до почутого.
Запишіть назву переказу: “Катерина Білокур”.
Нехай епіграфом до уроку стануть рядки безсмертної поезії Ліни Костенко.
Як ми можемо їх трактувати? (1. Життя навмисне створює перешкоди на шляху досягнення мети, спонукає людину до пошуків прекрасного. 2. Коли людина усім забезпечена, усім задоволена, у неї немає бажання щось творити нове, вона знаходиться ніби у стані сну, бездіяльності.)
II. Актуалізація опорних знань учнів
Вчитель. Нелегка доля випала Катерині Василівні Білокур. Мисткиня – легенда і дійсність наших днів.
Погляньте на портрет. Що можна сказати про художницю, судячи із зовнішнього вигляду? (Зовні проста селянка. Високе чоло свідчить про розум. Посмішка на обличчі є ознакою того, що художниця займається своєю справою).
А чи можна повірити, що вона не знала ні шкіл, ні академій?! її школами були жорстокі будні та власний талант. Вона виборола неможливе – самотужки опановувала секрети майстерності художника.
Перевірка домашнього завдання.
Повідомлення пошукової групи. (Окремі епізоди з життя художниці.)
1. Народилася Катерина Білокур в день святої великомучениці Катерини 7 грудня 1900 року в с. Богданівці на Полтавщині в селянській сім’ї. До школи не ходила, самотужки навчилася читати і писати. Ще зовсім маленькою дівчинкою її заполонила синя квіточка. Малювати вона почала вуглинками з печі.
2. Вийшла я звідти, а навпроти через дорогу росла якась велика деревина, мабуть, в’яз, то один він знає, як я під ним плакала. В руках малюнки, ніхто й не запитав, як я малюю. А там, у тому чудовім саду, що кругом школи ріс, гуляли молоді люди, певно, студенти, а може, і вчителі. От я підійшла і перекинула через огорожу того саду ті свої малюнки. Це з метою, а може студенти чи учителі піднімуть їх і побачать, як хороше вони виконані. От вийде хтось та й погукає на мене: “Гей, дівчино, вернись, приймем тебе в нашу школу, виучим тебе – нехай уже ти будеш художником”. Постояла трохи – ніхто не виходить. Я помалу пішла і довго-довго йшла і все оглядалась, але з храму науки ніхто не вийшов і не погукав мене. То вже такий мене жаль ухопив за серце, що прийшла на станцію, то не змогла поїзда ждати, а пішла залізницею і вже пізно вечором на станцію Ромодан прийшла.
3. А де ж дівати художню енергію? І молодь того часу організувала хороший драмгурток. За участь у драмгуртку мені не забороняли того, що я ролі вчила тоді, як полю чи в жнивах в’яжу снопи і роль за поясом. Воно буде трохи і смішно, що я, неосвічена, а була в той час керівником драмгуртка. Та вже на той час я навчилась гарно читати і любила ту театральну справу.
4. І не давала переваги тій чи іншій квітці: кожну любила по-своєму, кожній шукала і знаходила місце на полотні, героїнею ставала будь-яка, якщо тільки допомагала здійснити задум. А ще для неї багато значило – одна квітка в гармонії або в контрасті з іншою задля сусідства, приємного для ока і душі. А гармонії і контрастів училась у живої натури: “І я на матір-при-роду дивилась і в неї, багатої на фарби, тони і півтони, училась”.
5. Катерина Білокур про квіти.
“Ой, які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красунечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я вами не налюбуюся – і поїдала їх очима, і тулилася до них вустами. Сама ніколи не зривала квітів; якщо бачила, що хтось зривав – не дозволяла цього робити – гріх! Не приймала дарованих квітів. Крім м’яти, чебрецю, любистку для запаху на домівці – ніяких квітів не зривала. Малювала, сидячи біля стеблини з квіткою, з натури. Зірвана квітка – вже не квітка.”
6. “Одержима” квіткою, вона за 30 км ішла від Богданівки, щоб змалювати її.
Робота з репродукціями картин. Детальний опис картини “Хата в Богданівці”.
Робота в групах
Завдання першій групі: описати задній план картини (небо), 2-й – середній план (хату, тин), 3-й – квіткову завісу на передньому плані картини.
(Учні читають свої записи, утворюючи цілісне бачення полотна.)
На задньому плані картини Катерини Білокур “Хата в Богданівці” ми бачимо яскраво-синє небо, яке нагадує безмежний океан, що зачаровує. По ньому, ніби білі кораблики, пливуть хмаринки. Здається, ще мить – і вони зрушать зі свого місця у далеку небесну подорож, постануть у іншій подобі.
На середньому плані картини намальована хатина із солом’яною стріхою. Біля неї визирає невеличкий плетений з лози тин, за яким ростуть мальви та соняхи. Садиба потопає в зелені дерев, у кронах яких гуляє вітер та, напевно, співають птахи.
Коли дивимося на картину, виникає враження, що відкривається ніби квіткова завіса, яка зачаровує нас. Квіти підібрані з такою майстерністю! Вони промовляють до кожного своєю красою та пишністю. Тут водночас зацвітають жоржини та півники, маки та чорнобривці, соняхи; збіглися до гурту лугові, польові, садові квіти. І кожна з них відіграє яскраву нотку у величній симфонії природного оркестру.
Вчитель. Пабло Пікассо у 1954 році на міжнародній виставці у Парижі сказав: “Якби у нас була такого рівня художниця, ми змусили б світ заговорити про неї…”
III. Підготовка до написання переказу
Перше прочитання тексту переказу вчителем. Бесіда
– Визначте головну думку уривка. (Наполегливість, копітка праця, любов до своєї справи увінчується успіхом. Справжнє мистецтво не залишить жодного байдужим).
– Чому саме маки малювала Катерина Білокур, адже в полі цвіли й інші квіти? Що символізує собою мак?
Робота народознавчого центру.
– Чому автор подає дві паралельні лінії: дії Катерини, і дії бджоли?
(Бджола – символ працелюбності. Бджола приносить людям користь – мед, а Катерина – дарує свої картини. Бджола лікує фізично отрутою, прополісом, а Катерина лікує душі наші своїми витворами).
Словникова робота
Робота енциклопедичного центру:
1) значення слів дзиглик, приступка, шлейф;
2) пошукова робота (дібрати синоніми):
Запопадливо –
Безпросвітний –
Кволо –
3) тавтологічна пауза (уникнути повторів):
Катерина –
Картина –
Записати ключові слова:
Пригірок Гетьманського урочища, дерев’яна тринога, чаклунське ремесло, задушливий шлейф, соває хоботком по денцю макової чашечки.
Складання простого і цитатного плану (завдання для груп)
План
1. Бджола на приступці вулика.
“Бджола виповзла з вулика…”
2.Пахне цвітом дикого маку.
“Дикий мак квітує на пригірку Гетьманського урочища”
3.Таємний задум художниці.
“Дочку наврочено чаклунським ремеслом…”
4. Комаха у шлейфі нафтового диму.
“Не треба думати про поразку, щоб летіти далі…”
5. Замилування квіткою маку.
“Біля тоненької стеблинки дикого маку…”
6. Бджола на полотні.
“Бджола вже сиділа на змальованій квітці…”
8. Повторне читання переказу вчителем.
9.Переказ учнем.
IV. Виконання творчого завдання
1. Висловіть враження від почутого про таємниці мистецької палітри Катерини Білокур, про самобутню творчість народної художниці.
2. Викласти письмово враження від картин Катерини Білокур.
3. Доповнити текст переказу вашими роздумами про роль мистецтва у житті людини.
Підбиття підсумків (“мікрофон”).
На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було те, що…
Інформація, отримана на уроці, дозволяє нам зробити висновок, що…
Вчитель. Вона зорею засвітилася і досі сяє нам своїми картинами, квітами, які з нетривкого свого буття під її чарівним пензлем перебралися до безсмертного раю.
VI. Домашнє завдання.
Робота на чернетках, дописати творче продовження тексту, повторити усе про складнопідрядне речення.
Катерина Білокур
Бджола виповзла з вулика, посиділа на його вологій приступці, вмилася холодною росиною, що скотилася з дашка, її поманив до себе запах дикого маку з того боку, звідки сходить сонце. Бджола поворушила крильцями, просушила їх, торкнулася животом прохолодного порога вулика й рвучко відштовхнулася від нього.
Через відчинені кімнатні двері Катерина відчула – пахне цвітом дикого маку. Вона згадала, що дикий мак квітує на пригірку Гетьманського урочища.
Катерина покрадьки винесла з кімнати дерев’яну триногу, бо її малювання й досі наводило маму на безпросвітний смуток. Вона й досі переконана, що дочку наврочено цим чаклунським ремеслом.
Квола бджола втрапила в задушливий шлейф нафтового диму, задихнулася і впала на цупкий буряковий листок. Тут, на землі, дихати стало вільніше. Бджола знала, що треба перечекати, перетерпіти, не думати про поразку, щоб летіти далі. Босими, потрісканими ногами Катерина йшла землею, яку орала і засівала, жала й обшаровувала важкою щербатою сапою, яку любила й проклинала, й знову любила, бо іншого вибору в неї не було. На Катеринине серце зійшла така чиста просвітленість, за одну-єдину мить якої можна навіть покласти голову. Дехто й цілісіньке життя проживе, а не знатиме, що людина може бути ось такою, відчувати себе не результатом з “їденого хліба, сала й борщу, а радісно вистражданим підсумком усього того, що прожили її предки, і заспівом того, що проживуть її нащадки.
На маленькому дзиглику вона сіла біля тоненької стеблинки дикого маку. Катерина ще не знала, для чого знадобиться їй цей предикий мак, у якій картині він зацвіте, але передчувала, що знадобиться він неодмінно, і його треба намалювати, інакше він приходитиме в її сни, пахнутиме їй з ранку до вечора.
Коли Катерина змалювала червоні пелюстки маку, над її головою кволо загула бджола. Жінка ледь помітно водила пензликом (їх вона майструє сама), затаювала подих при кожному порухові зап’ястя, – і тому не почула, як бджола сіла на її руку, відпочила, а потім по ковзкій гілочці переповзла на полотно.
Тепер Катерина її побачила, і рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю. Вона звелася на засиджені ноги, перенесла бджолу на мак, постежила, як та ворушиться, махає крильцями і соває хоботком по денцю макової чашечки.
Катерина знову присіла на стільчик, розмішала цяточку фарби на уламку скла, а коли звела погляд на полотно, – бджола вже сиділа на змальованій квітці й запопадливо рилася в пелюстках. Жінка знову перенесла бджолу, а тоді рішуче зняла рамку з полотном із дерев’яної триноги.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)