Пісенна творчість А. Малишка – І варіант – 11 клас – АНДРІЙ МАЛИШКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Творчість Малишка розвивалася в річищі народнопісенної традиції. “Повів народної творчості невідступно супроводить поезію Малишка”, – проникливо
Відзначав Максим Рильський. Мабуть, тому його поезія, ніколи не втрачаючи з народною творчістю цього прямого зв’язку, так легко спромоглася встановити і зворотний: десятки Малишкових творів буквально “пішли в народ” і, покладені на музику, стали справді народними піснями. Наприклад, “Пісня про рушник”, “Ранки солов’їні”, “Ми підем, де трави похилі”, “Пісня про Київ”: Ці твори, окрилені чарівними мелодіями Платона Майбороди, полюбилися людям і стали народними піснями. У піснях цих своєрідність художнього почерку поета позначена щедрим використанням фольклорних елементів. Повів народної пісні відчутний у лексиці, в ясності й простоті вислову, у глибині людських почуттів, у характері художнього мислення. З глибинних джерел фольклору черпає Малишко барви для змалювання образів.
Лірична пісня “Колгоспний вальс” відображає почуття щасливих хліборобів. Різноманітними художніми засобами поет малює радість трудівників, Щедрість колгоспних ланів, народний достаток:
Люба, нам з тобою врожаю моря,
Тихо в надвечір’ї світить нам зоря…
Бадьорий настрій викликає картина літнього вечора, коли пісня сама злітає з вуст.
У пісні “Ранки солов’їні” звеличується ніжне кохання, яке ніколи не забудеться, сниться ночами. Згадуються і солов’їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і подніпровські далі, якими колись милувалися разом:
Стежки і доріженьки
Ген лягли у даль,
В парі ми любилися –
Серденьку жаль.
Смуток ліг на душу ліричного героя. Розійшлися життєві шляхи закоханих, але сподівання на зустріч живе, тому і бадьорить душу приспів:
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є,
Молодість мила,
Ти серце моє.
Поезія Андрія Малишка живилася з джерел народної творчості та класичної літератури.
Саме близькість до фольклору визначає такі якості поезії Малишка, як пісенність, прозорий і чіткий вислів, розмовні інтонації.
Материнській любові і відданості, материнській печалі і величі Малишко присвятив схвильовані рядки багатьох віршів, поем. Образ матері в “Пісні про рушник” набуває узагальненого значення.
З глибинних джерел фольклору черпає Малишко барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу:
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала.
Мати журиться, розлучаючись із сином, але вірить у його світлу долю, і благословляє у дорогу:
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
“Він полишив нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу красу своїх пісень… Вогнистий син України, улюбленець народу… співець життя, молодості, любові – такий він для нас, незабутній Андрій Малишко”, – сказав про поета Олесь Гончар.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)