Пилові бурі
Великі рівнини, розташовані в центрі США, – область постійних ураганів. Взимку над плоскою місцевістю лютують снігові бурі. А в 1930-і роки бурі і урагани забарвилися в колір смерті. Що ж сталося?
Небесна синь, сяяла над розташувалася на пікнік сім’єю, раптово спохмурніла. Замовкли пташині голоси, день перетворився в ніч. Люди в розпачі блукали в темряві, хапаючи ротом повітря, інші сховалися в своїх будинках і спостерігали, як по кухонного підлозі перекочувалися маленькі дюни. Подібні сцени могли виникнути в невгамовної фантазії автора, що складають сценарій для фільму жахів. Однак на Великих рівнинах і прилеглих до них місцевостях, на більшій частині штатів Арканзас, Колорадо, Канзас, Оклахома, Техас і Нью-Мексико, такі сцени стали з весни 1931 р суворої, згубною реальністю.
Для Середнього Заходу не рідкість такі погодні явища, як торнадо, грози, прориви холодних повітряних мас і снігові бурі. Ураганний вітер безперешкодно бушує над відкритими рівнинами. Але в 1930-і роки він приносив крім дощу і снігу все більше і більше чорного пилу, що складається з частинок перегною. Особливо в весняні місяці, з березня по травень; тоді пилові бурі відбувалися буквально через день. Взимку, коли орні поля не захищав рослинний покрив, їх поверхню через морози подрібнювалася в пил, і тоді білосніжні хуртовини миттєво офарблювалися в чорний колір.
Такі явища відомі і в Центральній Азії під назвою “карабуран” ( “чорна буря”) – але там вони рідко тривають з таким нещадним завзятістю, як це було в 1930-х роках на Середньому Заході. Лише до 1939 року бурі поступово вщухли, але пам’ять про страждання залишилася.
Найсильніше пилові бурі лютували в 1934 і 1935 роках Американський виконавець пісень в стилі кантрі Вуді Гатрі навіть написав цикл балад про людей, які постраждали від пилових бур, а один репортер назвав ландшафти, спустошені бурями, “мисками з пилом” (Dust Bowls), це назва в ходу і понині. Хмари пилу багатокілометрової висоти мчали по рівнині. Потрапляли в них птиці задихалися на льоту. Західні вітри приносили пил на східне узбережжя США, і навіть Білий дім американського президента у Вашингтоні став чорним.
Однак тодішнього президента Франкліна Д. Рузвельта турбувала не тільки чорний пил. Адже небезпека, що виходила від летить, була лише однією стороною медалі. Не менш страшною була вітрова ерозія грунту. Ще в 1934 р на площі, удвічі перевищувала Баварію, бурі викликали таку сильну ерозію, що грунт стала непридатною для землеробства на десятки років.
Фахівці, які займалися проблемою пилових бур, зійшлися на тому, що причину слід шукати у вкрай посушливій погоді, яка трималася в 1930-і роки багато років поспіль. Вітер ніколи не понесе грунт, добре зволожений дощами або талими водами, так як вода склеює між собою її дрібнозернисті частки.
Втім, сама по собі посуха не народжує пилові бурі. Адже раніше на Середньому Заході США не існувало проблеми вітрової ерозії. Високі трави в преріях ефективно захищали грунт, крім місць, де стада пасуться бізонів витоптували стежки і майданчики або де рили нори лугові вовки – койоти. Лише в XX в. з початком механізації земля стала страждати від посухи і пов’язаної з нею вітрової ерозії. Назва фільму, який зняв в 1936 р американський кінематографіст Паре Лоренц, красномовно говорить про проблему: “Плуг, який зруйнував рівнини”. Прерії все більше розчинялися і перетворювалися в сільськогосподарські угіддя.
Як же можна впоратися з пиловими бурями? З засухами нічого не поробиш, а от для захисту від ерозії люди садять лісозахисні смуги, які зменшують. Крім того, після збирання врожаю на полях залишають шар з коренів рослин, і він теж стримує ерозію.
У своїх баладах Вуді Гатрі проникливо описує весь ад пилових бур і його згубні наслідки для жителів Великих рівнин, Справа дійшла до безпрецедентної в історії США масової міграції. Майже 2,5 млн чоловік рушили в путь на стареньких легковиках і вантажівках назустріч невідомості. Багато прибутку до Каліфорнії. Зубожілі біженці влаштовувалися працювати за копійки в садах і на бавовняних плантаціях, а їх колишня батьківщина перетворилася в так звані неудобь, в пустелю, де залишилися фермери ледве зводили кінці з кінцями.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)