Піфагорійська школа

У філософії Піфагора (580-500 до н. е.) була представлена ​​єдина система:

    Природи; Суспільства; Духовного життя.

Стрижнем, на який у школі Піфагора нанизувалися будь-які знання, виступало моральне виховання.

Піфагорійці були переконані, що “музична гармонія” світу доступна тільки грамотному, безкорисливому і високоморальному досліднику, залишаючись нечутною для інших.

Серед золотих правил піфагорійців, зазвичай висловлюваних в алегоричній і незрозумілій непосвяченим формі, можна виділити:

    “Не ходи по дорозі”, що означало – не йди необдумано і безвольно за натовпом і ходячими думками); “Йди за мертвими”, що означало – вчись у попередників, слідуй традиції; Настільки ж важливим було “Поважай закон” – будь це закон традиції або правові норми.

Піфагор виходив з того, що:

“правильно здійснюване навчання… має відбуватися за обопільним бажанням вчителя і учня”, що “будь-яке вивчення наук і мистецтв може досягти мети, якщо воно добровільне”.

Піфагорійською школою закладена традиція починати день з прогулянки, щоб “упорядкувати і гармонізувати свідомість”. Потім, вже в храмі, велося “викладання, вчення і виправлення моралі”. Після обіду проходили спільні читання з коментарями.

Автор цих рядків досі під враженням “творчої майстерні”, яку він пройшов у 1994 році на лоні природи під Варшавою, в “Мадраліні” (від слова “мудрий”). Її керівник, Джозеф Агассі, побудував роботу (свідомо чи просто природним для філософа чином), за аналогічним розпорядком.

Виключно пам’ятні “філософські прогулянки” на “школах молодого філософа”, які проходили з 1977 року по 1988 рік в різних мальовничих куточках Радянського Союзу. І, звичайно, в гаю знаходилися Академія Платона і Лікей Аристотеля.

Аристотеля і його учнів називали перипатетиками (від грецького “перипати” – прогулюватися).

Піфагорійці на багато століть зробили нормою “алгеброю повіряти гармонію”, висловлюючи “музичний лад” Всесвіту в математичних співвідношеннях. Саме таким чином, через пошук музично-математичних зв’язків, прийшов до своїх законів обертання планет вже в XVII ст. І. Кеплер.

Ідея пошуку естетичних форм в устрої природи і донині – одна з провідних в природознавстві. Самі піфагорійці багато зробили в цьому напрямку, зокрема, дослідженнями “золотого перетину” (1:3:7), відомого ще єгиптянам.

Довівши свою знамениту теорему, Піфагор приніс у жертву богам сто биків – для нього це відкриття було приуроченим до божественного задуму. Характерно, що надаючи важливого, буквально ритуального значення музиці, піфагорійці любили струнні інструменти, оскільки духові не підходили для мелодекламації, вирази ритмічного биття Всесвіту.

Пошук музичної гармонії світу не обмежувався у піфагорійців науковими результатами, а розглядався як шлях до моральної досконалості, до згоди з природою. Відомий випадок, коли музикою Піфагор запобіг вбивство – награвши одну з мелодій, “виганяють жовч”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Піфагорійська школа