Підводні вулкани
Вулкани, розташовані на дні океану, значно перевищують за своїми розмірами і потужності вулкани наземні і є основним джерелом виникнення цунамі на Землі.
Більшість сучасних вулканів розташована в межах трьох основних вулканічних поясів: Тихоокеанського, Середземноморським-Індонезійського і Атлантичного.
Підводних вулканів на Землі набагато більше, ніж “сухопутних”, – більше трьох мільйонів проти півтори тисячі.
У 2007 році океанографи Хіллієр і Уоттс провели вивчення 201055 підводних вулканів. У результаті вони прийшли до висновку, що в світі має існувати приблизно 3477400 схожих підводних вулканів.
Безумовно, підводні вулкани вивчені набагато гірше через їх важкодоступність.
Вважається, що підводні вулкани виробляють на рік більше трьох чвертей всієї магми, що викидається з надр нашої планети. А за деякими оцінками, якщо на суші з 20-30 вулканічних вивержень щорічно надходить в середньому до 1,5 кубічних кілометрів розплавленої магми, то за цей же час з підводних вулканів магми вивергається в 12-15 разів більше.
Більшість діючих підводних вулканів знаходиться на стику тектонічних пластів в так званих океанічних хребтах. Ці хребти проходять глибоко під водою (приблизно на глибині 3-4 кілометри), тому більшість вивержень неможливо побачити. Та й помітити подію виверження за допомогою акустичних приладів часто не представляється можливим. Пов’язано це з тим, що при викиді магми в холодну воду на великих глибинах вона відразу ж остигає і перетворюється на вулканічне скло.
Однак підводні вулкани можуть дуже швидко рости в висоту. У міру виверження вони обростають вулканічної масою, яка не розлітається по всій окрузі, як це відбувається на земній поверхні. З часом вулкан потухає, витративши запаси своєї магми. Якщо за час свого “життя” вулкан досягає поверхні води, то вулканічний конус може вийти назовні, і таким чином з’явиться новий острів. За існуючими оцінками, більшість з 30 000 відомих підводних гір є такими погаслими вулканами. Типовий приклад: вулканічним є острів Реюньйон в Індійському океані, площа якого становить 2512 квадратних кілометрів.
Багаторазові виверження відразу декількох підводних вулканів створюють ланцюжки вулканічних островів, таких як Азорські, Канарські, Гавайські та ін
Нові підводні вулкани з’являються постійно. Наприклад, в 2011 році поряд з Антарктикою була виявлена гряда з десятка раніше невідомих підводних вулканів, частина з яких до цих пір активна. Частина вершин цих вулканів знаходиться на висоті трьох кілометрів над океанським дном, тобто зовсім трохи не дістають до поверхні води. А частина вже видна над поверхнею води, і це виглядає як ланцюг островів.
Активні вулкани нагрівають навколишню їх воду і можуть таким чином створювати сприятливі умови для проживання безлічі живих організмів. Крім того, достовірно відомо, що виверження підводного вулкана викидає у воду органічні сполуки, необхідні для розвитку фітопланктону. Але головне – підводні вулкани постачають фітопланктон сполуками заліза, обов’язковими для фотосинтезу. Справа в тому, що частинки заліза потрібні для більшості харчових ланцюжків, і вони дуже рідкісні в поверхневих водах. Колись вважалося, що потрапляють вони туди в основному з водами річок, але американські вчені довели, що більша частина заліза, необхідного для фітопланктону, надходить на поверхню з самого дна.
У зв’язку з тим, що вулкани дають життя океанської флорі, було висунуто припущення, що більша активність вулканів могла дати поштовх до збільшення популяції морських тварин і рослин. Далі, при загибелі й розкладанні такої кількості живої маси нібито був поглинений весь розчинений у воді кисень, а це, в свою чергу, призвело до вимирання 70% видів тварин від задухи.
Зрозуміло, що в цій гіпотезі багато спірних моментів. По-перше, рівномірне збільшення тваринної маси не може призвести до надлишку розкладаються тварин, так як їх мали б знищити падальщики, у великій кількості живуть на дні. По-друге, знайдені докази вулканічної активності тільки підтверджують, що вона була, але зовсім не доводять, що її було достатньо для такого масового вимирання.
А ось ще одна версія вчених – підводні вулкани працюють в якості “гальма” глобального потепління. Суть її така: підводні вулкани виступають “постачальниками” розчиненого у воді заліза, необхідного фітопланктону, а той, у свою чергу, поглинає вуглекислий газ і стримує так званий “парниковий ефект”, що є результатом негативного впливу людини на атмосферу. Стверджується, що моря і океани поглинають приблизно 5-15% (в деяких регіонах до 30%) всіх викидів CO2, пов’язаних з діяльністю людини.
На думку вчених, вулканізм є якщо не єдиним, то, у всякому разі, одним з головних творців Світового океану – колиски життя на Землі. За мільярди років її існування вулкани винесли на поверхню більше половини об’єму води Світового океану. Більш того, підраховано, що і зараз в результаті вулканічної діяльності рівень Світового океану щорічно підвищується на одну тисячну частку міліметра.
Крім того, підводні вулкани не тільки сприяють утворенню цунамі, а й впливають на формування рельєфу дна морів і океанів, а також на склад морської води.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)