Підшлункова залоза людини
Підшлункова залоза – орган змішаної секреції – зовнішньосекреторної (екзокринної) і внутрисекреторної (ендокринної).
Паренхіма залози складається з альвеол, що мають вивідні протоки, і острівців – залізистих утворень внутрішньої секреції. Острівці розкидані по всій підшлунковій залозі, але основне скупчення острівців знаходиться в хвостовому відділі. Вивідних проток, як і у всіх ендокринних органів, вони не мають. У тканині залози острівці видно у вигляді жовтуватих включень. Складаються острівці з епітеліальних клітин, оточених сполучною тканиною з густою мережею кровоносних капілярів і нервових сплетінь.
Клітини острівців виробляють гормон інсулін, що надходить у кров.
Кожен острівець Лангерганса утворений групою секреторних клітин – інсулоцітов. Існує 4 типи острівцевих клітин: β-клітини виробляють інсулін; α-клітини виробляють глюкагон; δ-клітини виробляють соматостатин; РР-клітини виробляють панкреатичний поліпептид.
Значення інсуліну в організмі людини полягає в регуляції вуглеводного обміну і підтримці певного рівня глюкози крові шляхом її зниження. Глюкагон же збільшує концентрацію глюкози в крові. Він впливає на метаболічні процеси в організмі. Соматостатін уповільнює звільнення гастрину, інсуліну і глюкагону, секрецію соляної кислоти шлунком і надходження іонів кальцію в клітини острівців Лангерганса. Регуляція функцій підшлункової залози здійснюється декількома механізмами:
1) інтрацелюлярна;
2) нервовим;
3) гормональним.
Розрізняють 3 фази секреції панкреатичного соку: сложнорефлекторную, шлункову і кишкову. Умовно-рефлекторними подразниками секреції є вид їжі, її запах; безумовно-рефлекторними – жування, смак, ковтання і т. д. Сік підшлункової залози надходить у дванадцятипалу кишку через 1 – 2 хв після прийому їжі. Центр, який регулює вироблення соку підшлункової залози, знаходиться в довгастому мозку. Роздратування ядер передньої і проміжної областей гіпоталамуса стимулює секрецію підшлункової залози, а роздратування задньої долі гіпоталамуса зменшує секрецію.
Харчова грудка, потрапляючи в шлунок, дратує його рецепторну систему, посилює виділення води і ферментів підшлунковою залозою. Просуваючись далі до воротаря, шлунок починає виробляти фермент гастрин. У кишкової фазі спостерігається вироблення двох кишкових гормонів – секретину і холецистокініну. Кислотність в тонкій кишці стає нейтральною.
Секреторну функцію підшлункової залози стимулюють гормони гіпофіза щитовидної залози, паращитовидних залоз, наднирників та інших, а також дофамін, кальцій, магній, солі жовчних кислот, жири, білки, продукти їхнього розпаду, гастрин, простагландин Е та ін. До інгібіторів ж відносяться кальцитонін, вазопресин, адреналін і норадреналін, внутрішньовенне введення глюкози.
Голодування веде до зниження обсягу соку підшлункової залози і підвищенню в ньому ферментів.
Найбільше соку шлункової залози виділяється на хліб, менше – на м’ясо, ще менше – на молоко.
При цукровому діабеті спостерігаються гомогенізація і ущільнення острівців Лангерганса.
Захворювання підшлункової залози іноді супроводжуються ураженням острівців Лангерганса, що може вести до розвитку вторинного діабету. При аденомі острівців спостерігається синдром гіперінсулінізма, що супроводжується симптомами гіпоглікемії.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)