Первинне забезпечення кредиту
Первинне забезпечення кредиту – одна з форм забезпечення позики, що припускає особистісний характер. До таких видів забезпечення відносять гарантії, поручительство і так далі.
Первинне забезпечення кредиту: сутність
При оформленні позики одним з основних завдань кредитора є зниження власних ризиків і своєчасне повернення переданих в кредит коштів. Рішення даного завдання лежить в площині забезпечення позики з боку позичальника.
З фінансової точки зору джерела виконання зобов’язань можуть бути:
– первинними. В цьому випадку джерелом погашення позики є оплачена в рахунок кредиту сировинна продукція, об’єкт кредитування і так далі;
– вторинними – необхідні при нестачі первинних джерел. З їх допомогою банк забезпечує своєчасність повернення коштів в період, обумовлений в договорі.
До основних форм забезпечення по позиці можна віднести – гарантійний депозит, страхування кредитодавцем, переклад на кредитующее особа правового титулу, заставу (використовуються різні види майна), гарантія, поручительство і так далі.
Описані вище форми забезпечення діляться на дві категорії:
– первинне забезпечення кредиту – форма, що передбачає особистісний характер відповідальності за позикою. Сюди відносяться такі форми забезпечення, як порука, гарантії і так далі;
– вторинне забезпечення позики – неличностного форма, наприклад, акції, поліси страхування життя і так далі.
Первинна форма забезпечення – основа більшості кредитних договорів. Тут кредитор висуває такі вимоги:
– коректне оформлення паперів з юридичної позиції. Кредитору важлива впевненість в наданих гарантій;
– можливість отримання своїх грошей при невиконанні основним боржником своїх зобов’язань (основної суми кредиту, нарахованих відсотків, відшкодування збитків, неустойки, витрат по стягненню коштів і так далі);
– здатності поручителя або сторони-гаранта покрити зобов’язання позичальника з урахуванням відсотків.
Первинне забезпечення кредиту: види і особливості
До найбільш затребуваним способам забезпечення, які мають особистісний характер, можна віднести:
1. Банківська гарантія – найбільш надійна форма первинного обеспечения. За ГК такий вид гарантії видається конкретною особою (виступає в ролі гаранта) на прохання іншої сторони (прінціпіала, позичальника). Банківська гарантія – зобов’язання, оформлене в письмовій формі, за яким гарант зобов’язаний виплатити бенефіціару (кредитору) всю суму позики в разі невиплат з боку боржника.
За законодавством гарантію можуть надавати особи, які мають на це відповідну ліцензію, а саме – банки, страхові компанії та інші кредитні організації.
Для надання коштів під гарантію кредитор повинен упевнитися в наявності ліцензії та фінансового становища сторони-гаранта. У гарантійному листі вказується термін вступу в силу гарантії, обставини і обсяг грошей, які будуть виплачені.
Первинне забезпечення кредиту має ряд особливостей:
– можливість відкликання гарантії (якщо така умова є в договорі);
– незалежність від кредитної угоди. У разі недійсності або завершення дії основного зобов’язання, гарантія продовжує працювати.
Дія гарантії може бути припинено в ряді випадків, встановлених законом:
– відмова сторони-кредитора від прав по гарантії (оформляється письмовою заявою);
– в разі виплати коштів, на які була надана гарантія;
– при відмові сторони-кредитора від права по гарантії банку і її повернення гаранту.
2. Порука – ще один спосіб первинного забезпечення позики. Банк-кредитор може бути зацікавлений в такому варіанті при наявності надійного поручителя. Головна вимога до останнього – платоспроможність. Як і у випадку з банківською гарантією, поручитель повинен погасити наявний борг при неможливості виконання зобов’язань позичальником. Поручитель може нести різну відповідальність (повну або часткову).
Договір про поручительство оформляється між двома сторонами – поручителем (3-ним особою угоди) і кредитором. Форма складання – письмова. Перед оформленням договору банк перевіряє потенційного поручителя (його фінансові можливості, кредитну історію і так далі). У тілі договору прописується сума, яку зобов’язується передати поручитель при невиконанні боржником своїх зобов’язань.
Якщо кредитор не задоволений виконанням зобов’язань, він звертається до відповідальних сторонам (боржника або поручителя). При цьому кредитодавець може вимагати покрити збитки від двох сторін – поручителя і позичальника. На них в рівній мірі покладаються зобов’язання по виплаті судових витрат, процентних виплат та інших витрат.
Якщо звернення банку до поручителя відбулося раніше, ніж до основного позичальника, то перший може виконати банківські вимоги. При цьому кредитор повинен віддати документи на право вимоги позики поручителя.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)