ПЕРГАМЕНТ: ОСОБЛИВОСТІ ВИГОТОВЛЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ, ВІДОМІ ПАМ’ЯТКИ
Пергамент – (місто в Малій Азії нім. Perhament, грец. Pergamos, де в ІІ ст. до н. е. широко використовувався Пергамент.). це вигляд необробленої шкіри, який являє собою зелене чи обеззолене, або висушене гольє. Волокла в Пергаменті склеєні у безструктурну рогоподібну масу, частіше прозору. Пергамент володіє відносно великою міцністю на розрив (100-120 Мн/м2, або 10-12 кгс/мм2), у сильно натягнутому стані під час удару деревним предметом видає чистий звук.
В минулому Пергамент застосовувався, як основний матеріал для письма, а також для виготовлення книгодрукування на Пергаменті були написані основні письмові пам’ятки середніх віків Росії і Європи.
Розрізняють такі види Пергаменту: шкіру для деталей ткацьких станків (гонків), зшивку, для привідних рементів і му – зки Пергамент (для барабанів).
Основне завдання ехнологічного процесу у виготовленні Пергаменту – зберегти у найменш зміненому вигляді (стані) природний білок шкіри.
Тому волосяний покрив виводять або механічним способом, або знищують в концентрованому розчині Na2S, що дозволяє отримати найменш розбиту структуру каллогену, і тому найбільшу міцність Пергаменту. Відмоку і зоління проводять в короткий термін не перевищуючи температури. Пергамент після сушки зволожують і турують по бах тарні гліцероним з добавками органічних речовин.
Основним матеріалом для письма уже в епоху “дер нього царства” став у Єгипті пергамент. Найдавніші пам’ятки виконані на Пергаменті, знайдені в Парфії і відносяться до І ст. н. е. Для письма на Пергаменті застосовувалися в Греції або загострена дерев’яна палочка – калам, або тростинове перо, або ж кістка. Про походження і техніці виготовлення пергаменту:
Згідно з повідомленнями Плінія, Пергамент з’явився в ІІ ст. до н. е. в малоазійськму Пергаментському царстві і одержав там застосування через затримку при доставці папіруса єгипетського.
Античний Пергамент являє собою банячу, рідше козлячу чи свинячу шкуру, доведену обробкою до майже Пергаменту в основному зводилося до промивки і очисти шкур, до просушки і розтяжки шкіри в спеціальній рамі до натирання шкіри крейдою і вигладженню її пемзою. Кращі сорти Пергаменту інколи красилися в червоний чи інші кольори. Застосування для письма обробленої шкіри було відоме багатьом народам задовго до ІІ ст. н. е.
Але досить мистецьки обробляти шкуру, перетворювати її в гладенькі, білі і тонкі листки пергаменту навчилися в античному світі в останні століття до нашої ери. Ця досконала техніка обробіки й привела до того, що Пегаментуже в перші століття нашої ери почав витісняти папірус.
Головними особливостями Пергаменту було: те, що Пергамент на відміну від папірусу міг виготовлятися в любому місці в любій країні; Пергамент був без порівнянь міцнішим і довговічнішим за папірус: Пергамент дозволяв письмо з обох сторін і складання листів в двоє.
Застосування Пергаменту привело до виникнення нової, більш зручнішої книги, яка складалась з багатьох складених пополам листків насилених у вершину на кольца. Такі чотирикутні книги, згідно з свідченнями римського поета Марціала, з’явилися в Римі в І ст. н. е. Книги ці отримали назву “кодексів”.
Є свідчення, про застосування римлянами для письма на Пергаменті також бронзових і срібних пір’їв.
В перші століття після падіння Римської імперії в якості матеріалів для письма на Півдні Європи використовували Пергамент, який там і вироблявся, також на Півночі – майже лише Пергамент. Скоро після завоювання Єгипту арабами (сердита VІІ ст.) доставка папірусу в Європу скоротилася, майже повсюдно його витіснив Пергамент, і лише в Італії папірус зберіг використання ще в VІІІ-ІХ ст.
Висока ціна Пергаменту у відношенні зі складністю і довго тривалістю переписки рукописів, добили середньовічну книгу досить дорогою. Книги були настільки дорогими, що в бібліотеках вони інколи приковувалися ланцюгами, нерідко єдина книга вказувалася її власником в заповідні на рівні з будинком, земельним участком або предметами ремесла.
Дорога ціна Пергаменту приводила до застосування для перепису книжок уже використаний Пергамент старих книг. Для цього збирали старі книги, в сутності створені античними, язичницькими авторами, стирали попередній текст, і в прогалинах між лінійками писали новий. Ці книги як би з двійним текстом, широко розповсюджені в VІІ-ІХ ст., отримали назву “палімпсестів”,
Матеріалом рукописної книги до ХІV-ХV ст., був Пергамент, який називався на Русу “харатья” (від латинського charta – “письмо”, “творчість”), а також “Шкіра”, “Телитка”. До ХІІІ ст. використовувався привізний Пергамент (візантійський, рідше західноєвропейський); з ХІІІ-ХІV ст. було розроблено власне виробництво Пергаменту. У зв’язку з великою ціною на Пергамент у торговій і побутовій переписці використовувалась береста.
Знаряддя для письма на пергаменті і на папері були гусячі пір’я, рідше лебедині і павині, при виготовленні пера кінець його зрізався навскоси, а посередині вістря робився короткий розщеп.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Волков Александр Александрович “Грамматология: Семиотика письменно речи” М.: изд-во МГУ 1982 – 175 с. -21 с.
2. Истрин В. А. “Возникновение письма” М. Ищда-во АНСССР 1961- 395 с. “Наука”, 1965, 296 стр.
3. Павленко Николай Андреевич. “История письма”; (Учебное пособие для филологических факультетов, вузов) 2-е издание переработка и дополненик – Минск: Вошеэйт. Шт., 1987 – 236, [з]:NЛ: 25 ст.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)