Перехід від полювання і збирання до землеробства

Перехід від полювання і збирання до землеробства супроводжувався різким звуженням спектра споживаних продуктів. Формувалася нова “культурна суперїжа”, в якості якої виступали продукти рослинництва, що ставали основою раціону: рис в Південній Азії, маїс (кукурудза) і картопля в Америці, пшениця в Європі та Центральній Азії. Всього дев’ять видів рослин складають основу харчування сучасних суспільств, що орієнтуються в першу чергу на продукти землеробства. На частку чотирьох з них (пшениця, рис, картопля, кукурудза) припадає приблизно 75% споживаної їжі (решта п’ять – сорго, солодкі батати, ячмінь, просо і кассава). 80% тваринної їжі населення сучасного світу забезпечують яловичина і свинина, решта 20% припадають на частку курятини і м’яса овець, кіз, буйволів і коней.

Живлення переважно вуглеводною їжею і споживання у великих кількостях зернових сприяє порушенню харчового балансу і, як наслідок, призводить до авітамінозу, залізодефіцитна анемія і уповільнення процесів росту у дітей. Різко погіршився стан здоров’я органів порожнини рота, поширився карієс, зросла частота прижиттєвої втрати зубів (Козлов А. І., 2002).

Перехід до значно більш м’якою, ніж раніше, термічно обробленої (вареної, печеної) і вуглеводної їжі змінив напрямок відбору. Потужна жувальна мускулатура вже не давала жодних переваг. Для людей епохи неоліту характерно зменшення розмірів щелеп і лицьової частини черепа в цілому. При цьому більш тісним ставало розташування зубів в щелепі, що підвищувало ризик розвитку карієсу. Харчування м’якою вареною їжею і використання знарядь для виконання тих видів робіт, які колись здійснювалися зубами, призвело до зменшення більшості лицьових структур, призначених для підтримки жувального апарату. Зуби зменшилися, особливо серед тих популяцій, які тривалий час їли варену їжу. Найменші зуби у населення Європи, Близького Сходу і Китаю (рис. 1), а найбільші – у австралійських аборигенів (рис. 1). Починаючи з бронзового століття нижні щелепи мали тенденцію зменшуватися в розмірах до тих пір, поки зуби верхньої щелепи не почали перекривати нижні зуби, і правильний, прикус не уступив місце неправильного. Внаслідок зменшення розмірів щелеп у деяких людей для зубів залишається занадто мало місця і окремі зуби не прорізуються взагалі (Давид Ламберт, 1991). Це відноситься до латеральним верхнім різцям, треті моляри і одному з премолярів, втрачаються окремі елементи коронки зуба: гіпоконус і гіпоконулід.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Перехід від полювання і збирання до землеробства