Переваги та недоліки цивілізаційної типології держави

Фундамент цивілізаційного підходу складають духовні ознаки: національні, культурні, релігійні, психологічні і т. п.

Представниками цивілізаційного підходу є: історик А. Тойнбі, соціолог П. Сорокін, філософи О. Шпенглер і М. Вебер і т. д.

Згідно розумінню А. Тойнбі, цивілізація являє собою замкнутий і локальне стан суспільства, яке характеризується спільністю етнічних, релігійних, географічних та інших ознак.

Залежно від зазначених ознак прийнято виділяти такі типи цивілізацій: православна, китайська, західна, арабська, єгипетська, іранська, мексиканська і т. п.

Кожна цивілізація формує певну стійку спільність для всіх держав, які існують в її межах. Цивілізаційний підхід обгрунтований на ідеях цілісності і єдності сучасного світу, а також пріоритет ідеально-духовних чинників.

Тойнбі створив теорію кругообігу замкнутих цивілізацій, які змінюють один одного. Відповідно до цієї теорії динамічні зміни (поява, зростання, надлом, розкладання) відбуваються не в межах світового суспільного процесу, а всередині окремо взятої цивілізації. Цивілізації виступають своєрідними гілками дерева, які функціонують поруч один з одним. В якості рушійної силою в круговороті цивілізацій діє творча еліта, захоплива за собою в цілому інертне більшість. З цієї причини духовне вдосконалення поколінь людей Тойнбі розглядає як неодмінний елемент забезпечення прогресу.

До переваг цивілізаційної типології прийнято відносити такі обставини:

– духовні фактори визнаються в якості істотних в певних конкретно-історичних умовах;

– через розширення діапазону духовних критеріїв, що характеризують безпосередньо особливості певних цивілізацій, оформляється географічно адресна типологія держав.

До недоліків цивілізаційної типології відносять такі обставини:

– відзначається недооцінка соціально-економічних чинників, які переважно впливають на політику конкретної країни;

– виділяючи багато ідеально-духовних чинників у вигляді ознак цивілізацій, по суті, проведена типологія держави, а суспільства. Держава є лише політичним елементом суспільства, що має свою природу з власними параметрами, які не збігаються з критеріями суспільства як більш широкого і ємного поняття.

У зв’язку з тим, що типологія держави виступає способом пізнання, формаційний і цивілізаційний підходи скоріше не виключають, а органічно доповнюють один одного.

Їх поєднання формує більш доречні прийоми розуміння різних типів держави з урахуванням соціально-економічних і духовно-культурних чинників. Таким чином, зазначені підходи повинні застосовуватися в комплексі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Переваги та недоліки цивілізаційної типології держави