Переломи ноза-егмоідального комплексу
Назо-етмоїдальний комплекс (60) формує верхні дихальні шляхи, внутрішню стінку очної ямки, дно передньої черепної ямки (основи черепа). Він складається з кісток носа (1), решітчастого лабіринту, медіальної стінки очної ямки (2), сльозових кісток (3), лобових відростків верхньої щелепи. Пошкодження внутрішньої стінки очної ямки рентгенографічно не завжди виявляють за прямою ознакою деформації і переривчастості контуру кістки, оскільки вона є дуже тонкою. Непрямими ознаками цього перелому є гематоцеле решітчастого лабіринту, емфізема повік і очної ямки на боці травми.
Переломи стінок лобової пазухи спричинює виникнення гемосинусу з горизонтальним рівнем крові, з повним рівномірним затемненням лобової пазухи (при обстеженні у вертикальному і горизонтальному положенні). Надходження з приносової пазухи повітря у м’які тканини супроводжується розвитком підшкірної емфіземи верхньої (рідше – нижньої) повіки або клітковини очної ямки.
Пошкодження кісткових стінок очної ямки частіше бувають однобічними. Частіше пошкоджуються верхні та зовнішня її стінки, рідше – нижня і внутрішня. Проводять рентгенограми в напіваксіальній проекції, оглядову і прицільну бічну рентгенограму черепа для контролю тканин біля очної ямки. Серед пошкоджень очної ямки виділяють перелом її країв з порушенням контуру обличчя, крайовий дефект і зміщення відламків кістки і м’яких тканин. При відламкових переломах верхньої та зовнішньої стінок очної ямки переломи можуть поширюватися на дно передньої та середньої черепних ямок.
Переломи верхньої стінки очної ямки бувають лінійними, осколковими, крайовими, при яких виникає дефект або переривчастість контуру надочноямкового краю. Осколкові, багатовідламкові переломи призводять до значного порушення структури кістки і контурів входу в очну ямку, порожнину очної ямки можуть зміщуватися кісткові відламки. За відсутності надочноямкової кишені лобової порожнини переломи можуть поширюватися на дно передньої черепної ямки, по тілу і крилу клиноподібної кістки – на дно середньої черепної ямки.
Клінічна картина. Загальний стан хворих при переломі назо-етмо-їдального комплексу є тяжким, свідомість може бути відсутньою за рахунок супутньої закритої або відкритої черепно-мозкової травми. З носа – кровотеча, лікворея. Ніс є плоским, широким, зміщеним назад, можливі рани на шкірі носу. Очні щілини звужені, їхні внутрішні кути зміщені назовні, носове дихання і нюх є порушеними, можлива одно – або двобічна сльозотеча, зміна положення і рухомості очного яблука.
Лікування. Після нормалізації загального стану постражцалих здійснюють зіставлення і фіксацію кісток носа, відновлення положення кантальних зв’язок. Тривалу назальну лікворею усувають консервативно – проводять люмбальну пункцію і ставлять на декілька діб катетер для зменшення тиску ліквору і загоєння ран слизової оболонки носа, або оперативно під час трепанації черепа – дефекти решітчастої пластинки закривають біологічними тканинами, клеєм.
Після хірургічного лікування хворі перебувають під спостереженням невропатологів, нейрохірургів.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)