ПЕРЕКЛАДИ БІБІЛІЇ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
“Щоразу, коли Писання отримувало вільний доступ до народу його рідною мовою, воно незмінно вивільняло дивну силу”
(Йосип-Тодосій Сележан)
Біблія стала першою книгою у світі, з якої здійснили переклад. Цей переклад називається Септуагінта, що з латинської мови перекладається як “сімдесят” (інша назва Олександрійська Біблія). За легендою, для перекладу Біблії із Єрусалима прибуло 72 перекладачі, яких поселили на острові Фарос, де впродовж 72 днів кожен індивідуально здійснював переклад, будучи повністю ізольованим від інших перекладачів, але всі 72 тексти перекладів несподівано збіглися слово в слово.
За інформацією сучасних енциклопедій, повний переклад Біблії вже здійснено понад 250 мовами світу, окремі книги Святого Письма перекладено 740 мовами та діалектами, що в цілому становить близько 1000 перекладів.
Цікаво знати!
Найстарішим примірником Нового Завіту вважається датований 900 р. н. е. Оскільки Старий Завіт закінчувався 400 р. до народження Ісуса Христа, то виходило, що розрив у часі між двома частинами Біблії становив аж 1300 років. Це давало змогу скептикам сумніватися в автентичності1 Біблії. Але в 1947 р. хлопчик-пастух у печері біля Єрихону знайшов добре збережені протягом віків пергаментні сувої у глиняних амфорах. На основі цієї знахідки було відтворено 500 текстів, яких не вистачало раніше.
На українських землях перші переклади Біблії здійснювали з текстів-посередників, що вже перекладалися в Болгарії і Моравії (тут слов’янська писемність виникла раніше). Лише згодом, за часів Ярослава Мудрого, Біблію перекладали з оригінальних мов: давньоєврейської, грецької і латинської.
Спочатку були перекладені церковнослов’янською мовою окремі частини Біблії – це пам’ятки, відомі під назвами Реймське Євангеліє, Остромирове Євангеліє, Архангельське Євангеліє, пізніше – Пересопницьке Євангеліє. Тогочасні тексти були написані кирилицею2, найчастіше уставом (усі літери великі, квадратні, не зв’язані між собою) або півуставом (літери менші, виписані не так старанно, як в уставі.
Більш ранньою, але не датованою, є кирилична частина так званого Реймського Євангелія. Книга отримала свою назву завдяки князівні Анні Ярославні, яка в середині ХІ ст. вивезла книгу як придане до міста Реймса – тогочасної столиці Франції і резиденції її чоловіка – французького короля Генріха І. Відтоді і до ХІХ ст. на Реймському Євангелії присягали французькі королі. Збереглися 16 аркушів цього оригінального Євангелія. У XIV ст. старовинний рукопис перебував у Чехії. Тут до кириличного Євангелія приєднали глаголичне. У такому вигляді ця книга нині зберігається у Франції як раритет3, безцінна пам’ятка слов’янської літератури.
1Автентичність – справжність.
2У давню кирилицю ввійшли 24 літери грецького алфавіту та 12 знаків на позначення характерних звуків суто слов’янської фонетичної системи.
3Раритет – рідкісна, особливо цінна для встановлення історичної правди річ.
Остромирове Євангеліє (1056-1057) містить євангельські читання на неділі чи релігійні свята, переписане зі староболгарського оригіналу дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира. Книга – великого формату й обсягу (35*30 см, 294 с.), виписана на пергаменті уставом, прикрашена кольоровими мініатюрами, заставками з орнаментами рослинного типу, ініціалами із рисами людських облич, а також тіл реальних і фантастичних тварин та птахів.
Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) написане архімандритом Пересопницького Пречистенського монастиря на Волині Григорієм. Вага цієї безцінної книги у вишуканій оправі становить 9 кг 300 г. На Пересопницькому Євангелії присягають усі президенти України, відколи було проголошено незалежність нашої держави в 1991 р.
Перше друковане видання Біблії здійснив в Острозі Іван Федоров1 у 1581 р. Це видання йменують Острозькою Біблією. Вона перекладена церковнослов’янською мовою знавцями старогрецької мови, а також на основі латинського тексту Септуагінти. Переклад сучасною українською мовою Острозької Біблії здійснив у 2003 р. греко-католицький священик Рафаїл Турконяк, присвятивши цьому 30 років життя і на завершальному етапі своєї праці використавши найсучасніші комп’ютерні програми для перекладу.
Прижиттєвий портрет Анни Ярославни з королівським берлом і лілією у руках
1Іван Федоров (між 1510-1530-1583) – український першодрукар. Разом із білорусом Петром Мстиславцем у Москві надрукував першу книгу – “Апостол” (1564). Переслідуваний російським духовенством і боярами, після спалення друкарні й реальної загрози для життя змушений був рятуватися втечею з Росії. У Львові відкрив свою друкарню. Тут побачили світ друковані книги “Буквар” з граматикою (1574) і “Апостол” (друге видання).
Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія
Ініціали в Остромировому Євангелії
“Кулішева Біблія – перший канонічний переспів українською і, за свідченням учених, один із найкращих серед слов’янських. Переклад демонструє все багатство нашої мови, навіть єврейські імена звучать на український манер, приміром, Марко, Яків, Петро, Наум, Архип. Прочитавши її, Павло Загребельний дійшов висновку, що не українці створили свою мову, а вона – українців”.
Анна Полегенько
Представник “Руської трійці” Маркіян Шашкевич протягом 1811-1834 рр. перекладав псалми та Євангелія від Матвія і Марка, але це були радше переспіви.
Задум перекласти сучасною українською мовою весь Новий Завіт Біблії у Пантелеймона Куліша визрів у Варшаві 1864-1867 рр., де він працював державним чиновником з особливих доручень. Проте грунтовно грецької і староєврейської мов він не знав. Допомогти йому взявся фізик Іван Пулюй1, який дещо раніше переклав рідною мовою “Молитовник”, мав теологічну освіту, а до того ж володів потрібними мовами. П. Куліш прибув до Відня й разом із І. Пулюєм здійснив один із найкращих перекладів у слов’янському світі всіх чотирьох Євангелій.
У 1885 р. Англійське біблійне товариство погодилося оплатити видання Нового Завіту українською мовою. Так Кулішів та Пулюїв переклад побачив світ, а через п’ять років його було перевидано ще раз. Окрилений успіхом П. Куліш узявся за переклад Старого Завіту, а І. Пулюй самостійно переклав “Псалтир”, який видав 1902 р.
Після смерті П. Куліша в 1897 р. його дружина передала незавершений переклад Старого Завіту поміщикові-меценатові Василю Тарновському, який зумів залучити до справи перекладу Святого Письма письменника Івана Нечуя-Левицького. Саме він здійснив переклад восьми книг Біблії. Коректуру (вичитування й виправлення тексту) цього перекладу також робив І. Пулюй. На жаль, повне видання Біблії українською мовою тривалий час не могли здійснити ні у Відні, ні навіть в Англії. Композитор Микола Лисенко пропонував розпочати в Україні збір коштів на це видання. Нарешті Біблію українською мовою таки видали у Відні накладом Англійського біблійного товариства. На її титульному аркуші було видруковано: “Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Переклад П. О. Куліша, І. С. Левицького, І. П. Пулюя. Відень, 1903”.
У 1903 р. у Львові вийшов друком переклад українською мовою Нового Завіту, здійснений Олександром Бачинським2. Повний переклад Біблії зробив і Іван Огієнко3 (митрополит Іларіон), аргументувавши це так: “Рідна мова – шлях до Бога, шлях найкоротший і найкращий”. Через поневіряння і надзвичайно важкі життєві випробування долею переклад Івана Огієнка побачив світ аж у 1962 р.
“Перший переклад Куліша, якому він віддав вісімнадцять років життя, згорів разом з хутором… Вагон з архівом Огієнка, де був також переклад Біблії, згорів на теренах Європи у Другу світову війну”.
Український письменник Олександр Гижа
1Іван Пулюй (1845-1918) – український фізик і електротехнік, винахідник, публіцист, громадський діяч.
2Олександр Бачинський (1844-1933) – доктор богослов’я, відомий церковний діяч, видавець, перекладач, педагог, письменник.
3Іван Огієнко (1882-1972) – український учений, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, історик церкви, педагог, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, перший ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету (тепер це Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Після смерті дружини І. Огієнко прийняв чернечий постриг і отримав ім’я Іларіон. Спочатку був піднесений у сан архієпископа, а потім – митрополита.
Надзвичайно талановитим перекладачем Біблії виявився Іван Хоменко1. Знайомство з Андреєм Шептицьким кардинально змінило його долю. Під впливом митрополита І. Хоменко почав студіювати теологію і в 1925 р. отримав ступінь доктора філософії, у 1940 р. прийняв чернецтво й розпочав роботу над перекладом Біблії, яка тривала до останніх днів його життя.
І. Хоменку випало перекласти за обсягом значно більше біблійних текстів, ніж його попередникам, бо католицька й греко-католицька церкви визнають 45 книг Старого Завіту, а православна (і протестантська) – тільки 39. Інша річ, що умови праці в І. Хоменка були значно сприятливіші: після Другої світової війни він мешкав в Італії, де клімат сприяв боротьбі з недугами. Тут він мав нагоду працювати над оригінальними арамейськими текстами, написаними мовою юдеїв Палестини часів Ісуса, та Септуагінтою – найдавнішим латинським перекладом Біблії. Загалом І. Хоменко перекладав Святе Письмо 23 роки й закінчив свою титанічну працю в 50-х рр. ХХ ст.
Переклад Біблії І. Хоменка вперше був виданий у Римі 1963 р. Уже після смерті перекладача вийшли друге і третє видання. Переспіви Біблії творять і сучасні українські поети (зокрема, Микола Карпенко, Тетяна Яковенко).
1Іван Хоменко (1892-1981) – греко-католицький священик, чернець. Народився на Вінниччині наприкінці ХІХ ст. У юності І. Хоменко вчився в Київському університеті. У часи УНР працював у складі посольства у Відні в міністерстві закордонних справ, згодом – слухав лекції у Віденському університеті, викладав у гімназіях та цьому вищому навчальному закладі.
“Куліш, Пулюй і Нечуй-Левицький були першовідкривачами. Вони не просто мали виконати гігантську перекладацьку й редакторську роботу, а й мусили самі створити мовну традицію перекладу сакральних текстів, закласти основи конфесійного стилю нової української мови”.
Валентина Вздульська
(2 votes, average: 2.50 out of 5)