Передумови кодифікації римського права

Розглянемо передумови кодифікації римського права, які сприяли процесу систематизації положень даної сфери регулятивних нормативів.

В кінці республіканського періоду відзначалися передумови і потреба в проведенні систематизації та кодифікації римського права. Цезар прагнув оформити цивільне право в систему. Однак дана ідея не стала реальністю, а проблема залишалася невирішеною до часів пізньої імперії.

В даний період відзначається занепад науки права, який висловився в зміні самостійної розробки права коментуванням і переробкою юридичних творів минулого. Вся робота виражається в витягах, перекладання і коментарях.

Зниження якості юридичної творчості привело до занепаду юридичної техніки. Конституції, яка складалася юристами з імператорських чиновників, характеризувалася багатослівністю, необов’язковою фразеологією, нечітким викладом, юридичними прогалинами і неточностями.

У III столітті виникла помітна необхідність і передумови в систематизації (кодифікації) імператорських указів, які були видані в різний час різними імператорами. Імператорських конституцій була велика кількість. Положення однієї часто суперечили нормам іншої.

В кінці III – початку IV століть робилися спроби кодифікації імператорських указів. При цьому потрібно зазначити таку обставину: на початковому етапі ініціатива виходила від приватних осіб. Не раніше 295 року був оформлений кодекс Грегоріана, а в середині IV століття з’явився кодекс Гермогеніана.

Обидва кодексу були створені в Східній половині римської імперії. Вони були відносно невеликими за обсягом і обмежувалися відносно недовгим тимчасовим відрізком. Основним їх недоліком стало те, що вони об’єднували все конституції, не враховуючи фактичне дію цієї конституції.

Для проведення кодифікації створювалися особливі комісії. В їх діяльності брали активну участь видатні юристи тієї епохи – Трибоніан і Феофіл.

Комісія під керівництвом Трібоніана обмежувалося тільки витяганням цитат з праць юристів і розташуванням їх в певній послідовності, а й редагувала цитований текст шляхом його скорочення.

Мета зменшення обсягу полягала в прагненні отримати велику стислість викладу, або прибрати застарілі положення. Місцями комісія проводила вставки, які пояснювали текст і доповнювали новими правовими визначеннями. Комісія усувала застарілі слова і заміняла їх на нові. Подібні зміни тексту називають інтерполяціями.

Юстиніан і члени комісії визнавали, що багато положень класичних юристів вже не відповідали умовам Східної римської імперії VI століття (Візантії).

З наявного спадщини необхідно було залишити те, що ще зберігало сенс і бути застосовано як джерело вже Візантійського права. Крім цього, важливою передумовою кодифікації римського права стала необхідність усунути спірні рішення класичних юристів.

Комісія повинна була враховувати те явище, яке в ті часи називалося орієнталізації римського права, тобто проникнення в римське право періоду домінату 4-5 століття східних і елліністичних елементів.

В цілому Дигести включають справжній текст. Юстиніан розглядав Дигести як законодавчий і офіційний збірник, тому він заборонив юристам давати письмові коментарі до нього. Однак він дозволив робити незначні вилучення з оригіналу і зводити кілька титулів одного змісту в один єдиний.

Дигести складаються з п’ятдесяти книг. Книги (за винятком 30 і 32) підрозділяються на титули, кількість яких дорівнювало 432. Титули ділилися на фрагменти (їх було 9123), а фрагменти в новітніх виданнях Дигест – на параграфи. Комісії пропонувалося використовувати твори лише тих юристів, які володіли IUS RESPONDENDI, проте вона часто порушувала дана вказівка.

У 533 році юристами Феофілом і Дорофєєв, під керівництвом Трібоніана, був виданий елементарний підручник цивільного права – Інституції (INSTITUTIONES). Інституції були випущені для початківців юристів в навчальних цілях, проте вони набули офіційного статусу закону.

Інституції Юстиніана включали 4 книги. Перша книга була присвячена особам і сімейного права; у другій книзі розглядалися речі і права на речі, заповіту; третя книга розкривала особливості спадкування за законом і зобов’язання; в четвертій книзі розкривалися зобов’язання по деліктам і позовами.

Після смерті Юстиніана випускаються так звані Новели (NOVELLAE), тобто конституції самого Юстиніана, які були складені після Кодексу та Дигест. Юстиніан збирався зібрати дані Новели в єдиний збірник. Однак він не встиг реалізувати свої плани.

До нас дійшли лише три приватних збірки новел, які складені в основному на грецькій мові. Найбільший з них включає 168 новел. В основному новели належать до публічного і церковного права, проте є і норми приватного права, в яких регламентовані відносини шлюбу і успадкування.

Уже в XII столітті всі чотири частини кодифікації Юстиніана (Кодекс, Дигести, Інституції та Новели) отримали загальну назву – CORPUS IURIS CIVILIS, що в перекладі означає Звід цивільного права. А починаючи з XVI століття, ця назва закріпилася остаточно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Передумови кодифікації римського права