ПЕНЗЛИК МАЛЯНА – КИТАЙСЬКА НАРОДНА КАЗКА – НАРОДНА КАЗКА – КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ
Жив колись бідний хлопець, на ім’я Малян. Із самого малечку він мріяв про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не було в нього за що купити пензлика. Якось довелося йому йти повз школу. Зазирнув він у відчинене вікно й побачив, як учитель малює картину. Зайшов хлопець у клас і попросив учителя хоч на деякий час дати йому пензлика.
Учитель здивовано витріщив на нього очі, а потім як гаркне:
– Злидар! Малювати, бачте, йому захотілося. Ану геть звідси! – І вигнав Маляна зі школи.
“Хіба коли бідний, то й малювати не дозволяється?” – обурився хлопець, і йому ще дужче захотілося навчитися малювати. Бувало, збирає хмиз у горах, візьме гілку й давай на піску пташок малювати. А то піде на річку, умочить палець у воду і тут, просто на камені, рибок малює.
З часом Малян навчився добре малювати, але пензлика в нього не було. А як же він хотів його мати! Приснилося йому якось, що підходить до нього сивобородий дідусь і дарує йому вимріяного пензлика.
– Це чарівний пензлик, – сказав дідусь, – тож будь обережний із ним, бо може статися лихо.
Від радощів хлопець аж прокинувся. Що за диво! У руці він справді тримав пензлика. Схопився Малян із ліжка й одразу заходився малювати птаха. Та щойно закінчив він роботу, як птах змахнув крилами й полетів.
Відтоді Малян цілісінькі дні просиджував удома й малював бідним селянам усілякий реманент: у кого плуга немає – тому плуга, кому мотика потрібна – тому мотику.
Незабаром чутка про ці Малянові витівки дійшла й до місцевого поміщика. Той звелів своїм служникам схопити хлопця й привести до маєтку, щоб Малян малював лише для нього одного.
Вислухавши зухвалі вимоги поміщика, Малян відповів, що він не буде малювати. І хоч як на нього кричали, хоч чим погрожували, та він не відступав від свого. Розгніваний поміщик наказав відвести хлопця до стайні й замкнути там. Нехай померзне ночами, поголодує, може, тоді слухнянішим стане.
Саме тоді було дуже холодно, а жорстокий поміщик аж три доби не випускав хлопця, сподіваючись, що за цей час він або помре з голоду чи холоду, або погодиться на його умови. Та коли на четвертий день він пішов подивитися на Маляна, то був украй здивований: хлопець сидів біля грубки та їв коржики.
Злющий, мов сто чортів, поміщик загукав до своїх служників і наказав їм убити хлопця, а його чарівний пензлик принести до поміщицьких покоїв. Служники відчинили двері стайні, а там нікого немає, лише бамбукова драбина стоїть під стіною. Вони зрозуміли, що Малян намалював драбину, виліз на горище й утік.
Так воно й справді було. Вибравшись із поміщицького обійстя, Малян намалював на кам’яному мурі огорожі поміщицької садиби баского білогривого коня, сів на нього верхи й помчав геть. Та через деякий час за спиною почулося тупотіння кінських копит. Це поміщик із служниками кинувся його наздоганяти.
Малян хутко намалював своїм пензликом лук і стріли. Коли переслідувачі наблизилися – просвистіла стріла, і поміщик упав з коня на землю. А хлопець тим часом пришпорив свого білогривого й зумів утекти. Після цієї неприємності довелося Маляну залишити рідне село й переселитись у далеке місто. Там він малював і продавав людям свої картини. А щоб його не викрили, ніколи не домальовував їх до кінця, тож птахи та звірі на картинах ніколи не оживали.
Одного разу хлопець намалював журавля. Лише ока в птаха не було. Та зовсім несподівано для Маляна з кінця пензлика упала краплина туші саме туди, де мало бути око. Журавель раптом змахнув крилами й полетів.
І. Олейников. Кадри з мультфільму “Пензлик Маляна”. Режисер В. Угаров. 1997 р.
Усе містечко заговорило про цю дивовижну подію. Дійшли чутки й до самого імператорського двору. Імператор наказав своїм вельможам розшукати хлопця й привести до нього.
Малян знав, що імператор гнобить людей, стягає з них непосильні податки, тому, як і всі селяни, ненавидів його. Тож коли імператор наказав хлопцю намалювати дракона, він намалював йому жабу, а замість фенікса – общипану курку.
Бридка жаба та гола курка почали бігати й стрибати по залах палацу та скрізь паскудити. Імператор розізлився. Він гукнув своїм охоронцям, щоб ті відібрали в хлопця пензлика, а самого неслуха кинули до в’язниці.
Імператор зрадів, заволодівши чарівним пензликом, і заходився сам малювати. Спочатку намалював купу золота. Проте йому здалося, що цього мало. Намалював ще одну, потім ще й ще… Та раптом усе золото перетворилося на каміння.
Зазнавши невдачі, імператор намалював золоту цеглину. Але цеглина здалася йому маленькою. Припасував він поряд іще одну. Потім ще й ще… Наразі довгий ланцюг золотих цеглин перетворився на величезного удава. Той роззявив величезного криваво-червоного рота й кинувся на імператора. Добре, що варта встигла його захистити.
Довелося імператорові випустити Маляна. Навіть нагороду хлопцеві пообіцяти, якщо той малюватиме лише для нього. Малян згодився, аби тільки пензлика повернули.
“Нехай гори малює… Ні, ні. У горах страшні звірі водяться. Хай краще море”, – думав імператор.
Малян провів кілька разів пензликом – і на папері перед очима в самого імператора заграло синє-синє море, а поміж хвилями рибки плавають.
Імператор був задоволений і зажадав ще й корабля на морі мати. За мить на воді гойдався великий корабель. Імператор, його дружина, принци та принцеси й усі царедворці посідали на корабель.
Корабель відплив від берега. Проте імператорові здалося, що корабель пливе надто повільно. Він наказав хлопцеві, щоб той ще й вітер намалював. Малян замахав пензликом: хвилі стали вищими, корабель почав хитатися з боку на бік.
– Досить вітру! Досить! – злякано закричав імператор.
А Малян усе махав і махав пензликом. Вітер дужчав, хвилі здіймалися вище. Нарешті море заревло й перекинуло корабель. Імператор і всі його попутники пішли на дно.
(Переклад Івана Чирка)
Коментарі
У Стародавньому Китаї дракон (кит. Лун) – символ імператорської влади. У справжнього імператора мала бути родимка у формі дракона. Якщо простолюдин носив одяг із малюнком дракона, він підлягав смертній карі. Тому не дивно, що імператор у казці наказав Малянові створити зображення дракона, оскільки прагнув здобути ще більшої влади. Птах фенікс (кит. Фен) у давніх китайських уявленнях є втіленням ідеї безсмертя. Фенікс уособлює одночасно інь та ян (жіноче й чоловіче начала). Зображений разом із драконом, символом імператора, фенікс – суто жіночий символ, призначений імператриці, а разом вони становлять “неподільну єдність”. Подібно до дракона, фенікс складається з різних елементів, що втілюють увесь Космос: у нього голова півня (що означає Сонце), спина ластівки (означає зростаючий Місяць), його крила втілюють стихію вітру, хвіст – дерева та квіти, а ноги – землю.
Робота з текстом
1. Прочитайте виразно казку в особах. Поясніть назву.
2. Перекажіть текст від імені головного героя.
3. Визначте основну думку казки.
4. Якою була мрія Маляна? Що заважало її здійсненню?
5. Що малював хлопчик? Які дива відбувалися з його малюнками?
6. Як Малян своїм мистецтвом допомагав людям?
7. Охарактеризуйте поміщика й імператора. Які риси їхніх характерів відображено у творі?
8. Які національні традиції та уявлення китайців виявилися у творі?
9. До якого виду фольклорних казок належить “Пензлик Маляна”? Доведіть свою думку.
Творче завдання
Якби ви мали чарівний пензлик, що б намалювали?