ПЧ. Е. Т. А. Гофман “Золотий горнець” – Німеччина – ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ

Мета – формувати компетентності: Предметні (знання творчості Е. Т. А. Гофмана, змісту його твору “Золотий горнець”; критичне мислення; мовлення; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативну: навички ефективної роботи в парі та в колективі; інформаційну: навички ефективної роботи з підручником та додатковою літературою; уміння критично оцінювати теоретичний матеріал; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд).

Тип уроку: урок позакласного читання.

Обладнання: портрет Е. Т. А. Гофмана, видання його творів, ілюстрації до них.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Два паралельні світи можуть перехрещуватися, можуть не помічати один одного, але завжди існує трагічне, хоча й іронічно осмислене протиріччя між світом таланту і фантазії та світом бездуховності й обмеженості. Незрозумілого для сучасників Гофмана почали сприймати як пророка лише за кілька десятирічь після смерті. Едгар Аллан По, Оноре де Бальзак, Федір Достоєвський, Олександр блок, Франц Кафка та багато інших художників слова вважали Гофмана своїм учителем. У першій книзі, “Фантазії в манері Калло. Листи з щоденника мандрівного ентузіаста” Гофман стверджує: “Художник – не професія, художник – спосіб життя”. Таким є Ансельм з новели “Золотий горнець. Казка з нових часів” (1814). Уже ця рання новела демонструє основні особливості творчості Гофмана: зображуючи матеріальний світ, він майстерно передає колорит через естетичну деталь (дія новели розгортається у Дрездені, місто легко впізнати), реально відображає тенденції, які існують в світі німецького бюргерства (мрії Вероніки є типовими мріями духовно обмеженої особистості жіночої статі). Водночас “Золотий горнець”, так само, як і “Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер”, приголомшує чудернацькою фантастикою. Але чим неймовірнішою є пригода, тим зрозуміліше – усе це витвір нестримної уяви письменника, усе це казка. Сьогодні ми поговоримо саме про цю казку.

ІІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Аналіз тексту літературного твору

· Складіть сюжетну лінію казки Гофмана “Золотий горнець”. (Пригода біля Чорної брами → прокляття старої відьми → роздуми під бузиною → три змійки; почуття кохання → вранішнє піднесення та нова зустріч із відьмою → натхнення від кохання → розповідь Серпентини → відчуття скляної сулії → ще одна сутичка з відьмою; відмова від одруження з Веронікою → двобій добра і зла → перемога.)

· Підтвердьте кожний елемент складеного вами ланцюжка сюжету відповідною цитатою.

Очікувана відповідь

■ Пригода біля Чорної брами: “Один молодик… з поквапу трапив просто в кошик з яблуками та пиріжками старезної гидезної перекупки… На вереск старої всі кумасі покинули свої столики з пиріжками та горілкою, оточили юнака і ну шпетити його на всі заставки, а він, заламавши з сорому й збентеження, спромігся лише подати їй свого маленького, не дуже повного гаманця, якого стара пожадливо видерла йому з рук і вмить сховала… Хрипкий, пронизливий голос старої був такий страшний, що всі мимохідні здивовано зупинялись, і сміхи, які при початку залунали були, вмить стихли…”1.

■ Прокляття старої відьми: “А, тікаєш, чортів сину, скоро в пляшці згорбиш спину!”.

■ Роздуми під бузиною: “Таки й правда – народився я собі на горе та біду!..”.

■ Три змійки; почуття кохання: “…Анзельм побачив, що одна змійка простягла голівку до нього. Немов електричний струм пронизав його наскрізь, він весь затремтів, глянув застиглим поглядом угору й побачив двійко чудових синіх очей, що з невимовною тугою дивилися на нього, і невідоме досі почуття небесної втіхи й найглибшого болю немовби пронизало йому груди. І поки він, повний гарячої жаги, дивився в ті чудові очі, солодкі акорди кришталевих дзвіночків забриніли ще дужче, іскристі смарагди посипалися на нього, оповили його золотим плетивом, вилискуючи тисячами іскор, граючись миготливим золотом барв… І що більше поринав Анзельм у погляд чудесних очей, то гарячіша ставала його туга, палкіше жага. І раптом все зарухалось, заворушилось, немовби прокинулось до радісного життя. Квіти пахтіли навколо нього, і їхній дух линув, ніби чудовий спів тисячі флейт, а відгомін того співу золоті вечірні хмарки, що летіли мимо, несли з собою в далекі краї…”.

■ Вранішнє піднесення та нова зустріч із відьмою: “Все йшло якнайкраще. Здавалось, його вела щаслива зірка, краватка сиділа добре, ніде ніщо не розпоролося, жодна петелька на чорнихшовкових панчохах не порвалась, вичищений капелюх ні разу не впав у пилюку. він хотів узятися за. молоток, як раптом металеве обличчя засвітилось гидким синім світлом і розтягнулось у мерзенну посмішку. Ах! Та це ж обличчя перекупки з-під Чорної брами! Гострі зуби заклацали в роззявленім писку, і звідтіль зарипіло, захрипіло: “Дуррню! Дуррню! Дуррню! Стривай, стривай! Чому тікаєш? Дуррню!..””.

■ Натхнення від коханнЯ: “Студент Анзельм уже кілька днів працював у архіваріуса Ліндгорста, і ті години праці були ля нього найщасливіші в житті, бо тут, завжди вчуваючи любі звуки, втішні слова Серпентинині, а часом навіть тихий і ніжний, як весняний легіт, дотик її подиху, він проймався ніколи не знаним почуттям утіхи, що сягала іноді до найвищого блаженства. Всі злидні, всі дрібні турботи його мізерного існування вилетіли з серця і голови, і в новому житті, що зійшло для нього в сонячному сяйві, Анзельм збагнув усі чуда вищого світу, які перед тим сповнювали його подивом та острахом. Він прислухався до кожного її слова, що відлунювало в найпотаємніших глибинах його душі і, немов яскравий промінь, запалювало в ньому небесну втіху…”.

■ Розповідь Серпентини: “Бережися старої, коханий Анзельме, вона твій ворог, бо твоя по-дитячому чиста душа вже багато знешкодила її злих чаклунств. Будь вірний, вірний мені, і ти скороприйдеш до мети…”.

■ Відчуття скляної сулії: “Пожалій, ласкавий читальнику, студента Анзельма, який спізнав ці невимовні муки у своїй скляній тюрмі; але він почував, що й смерть не могла б звільнити його, бохіба ж не прокинувся він із непритомності, у яку запав через надмірні муки свої… Він не міг ворухнутися, його думки билися об скло, приголомшували неприємними звуками, і замість виразних слів, яким раніше промовляла його душа, чув лише глухе гудіння безумства…”.

■ Ще одна сутичка з відьмою; відмова від одруження з Веронікою: “Вдивляючись пильніше, він бачив, як усе виразніше з нього виступали огидні риси зморщеного обличчя старої жінки, а раптом біля полиці стала перекупка з-під Чорної брами… <…> “Ти моїм синочкам розтоптав обличчя, а мені обпік носа, проте я на тебе не маю зла. Бо ти раніше був порядний хлопець і моя донька тебе любить. Але з сулії не вилізеш, поки я тобі не допоможу…”<…> “Лише твої пекельні чари призвели мене до злочину, який я мушу тепер відпокутувати… Я не хочу бути радцею, ніколи й не гляну на Вероніку, яка через тебе зваблює мене тільки на лихо. А не стане Зелена змійка моєю, то я загину з туги й болю. Геть, геть, паскудна поторочо!””.

■ Двобій добра і зла: “Стара, сповнена люті й відчаю, кинула горнець назад себе, скочила до архіваріуса і, розчепіривши закарлючені пальці, хотіла вчепитися в нього пазурами, але архіваріус швидко зірвав свій шлафрок і жбурнув його на стару. Тоді зашипіло, забризкало, затріщало блакитне полум’я із пергаменових аркушів, стара заметушилась, виючи з болю… кіт і папуга в лютій борні, пирхаючи й ревучи, метались по кімнаті. Нарешті папуга повалив кота дужими крильми на землю і, міцно тримаючи його, запустив у нього пазурі, аж той у смертельних корчах страшенно завив і застогнав, видовбав йому гострим дзьобом палаючі очі, й з них бризнула вогненна піна. Густий чад здійнявся звідтіль, де стара впала на землю під шлафроком…”.

■ Перемога: “Коли студент Анзельм, дуже зрадівши з поразки паскудної перекупки, яка його штовхала до загибелі, глянув на архіваріуса, то знову побачив високу, величну постать князя духів, що дивився на нього з невимовною приємністю та гідністю. “Анзельме,- промовив князь духів,- не ти, а ворожі стихії, що по-руїнницькому намагалися вдертися в твою душу й відірвати тебе від самого себе, винні в твоїй зневірі. Ти не зрадив своєї мети, будь вільний і щасливий”….Блискавка пронизала все єство Анзельмове, чудесна музика кришталевих дзвіночків залунала дужче й могутніше, ніж будь-коли, його фібри й нерви затремтіли, але дедалі голосніше лунали акорди по кімнаті; скло, що ув’язнило Анзельма, розприснулось, і він упав в обійми коханої, милої Серпентини”.

2. Складання опорного конспекту (запис до зошитів)

· Складіть опорний конспект уроку за здобутою інформацією.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Евристична бесіда

· Чому міщани висміювали Анзельма?

· Що за подія дала поштовх дивним пригодам героя?

· Які кумедні випадки (для героя вони були зовсім не смішними) вам запам’яталися?

· Про що розповіла Анзельмові Серпентина?

· Чому Анзельм погано почувався у скляній сулії, а його товаришам було зручно й добре?

· Що символізує в казці сулія?

· Як співвідносяться фантастичне й реальне у казці?

· Чи можливе подібне поєднання у нашому житті?

· Чи схожий головний герой казки “Золотий горнець” Анзельм на Бальтазара? якщо так, то чим? (Бальтазар є поетом у душі: він не тільки складає вірші, а й відчуває свою єдність із природою, він має дар прозорливця.)

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Інтерактивний прийом “Запитання авторові”

· Про що б ви запитали Гофмана, якби мали нагоду поговорити з ним? Чому у вас виникли такі запитання?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: повторити вивчене про романтизм.

Випереджальне (Індивідуальне; 2-3 учні): дібрати цікаві відомості про життя М. В. Гоголя, вислови відомих людей про нього та його творчість.

_______________________________

1 Тут і далі: цитати наведено у перекладі С. Й. Сакидона, Є. О. Поповича.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ПЧ. Е. Т. А. Гофман “Золотий горнець” – Німеччина – ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ