ПАВЛО ТИЧИНА. АРФАМИ, АРФАМИ, ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ, О, ПАННО ІННО – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст

Павло Григорович Тичина (23 січня 1891 р., Піски – 16 вересня 1967 р., Київ) – поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. У часи тотального нищення української культури П. Тичина обрав життя (на відміну від багатьох письменників періоду розстрілів і заслань), тому змушений був упокоритися сталінізмові, кладучи на кін самобутність і поетичний талант.

! “Тичина уже в “Сонячних кларнетах” відкрив усі свої козирі, а потім не раз був примушений до гри слабої і безкозирної” (М. Зеров).

√ Рання творчість і збірка “Сонячні кларнети” (1918) – приклад таланту і сформованої творчої особистості, єднання поетичного ліризму з національним та соціальним прозрінням.

! Образ-символ сонячних кларнетів відбиває сутність індивідуального стилю раннього П. Тичини.

√ Поезії зі збірки “Сонячні кларнети” – розгорнуті метафори. У кожній відбувається чергування зорових образів зі слуховими: звук “забарвлюється”, колір – “озвучується”.

– Поезія “Арфами, арфами…” (1914) створює музичні образи та зоровий образ-символ молодої весни. Можна знайти певну схожість із віршем М. Вороного “Блакитна панна”, але варто зауважити, що між ними є й багато відмінного. Весна М. Вороного отримує зовнішній опис, а весна П. Тичини співвідноситься з особистою весною і весною нації.

√ Символічний образ дівчини-весни втілює оптимістичне передчуття випробувань і тривог.

√ Віршовий розмір – дактиль з хореєм, римування перехресне.

√ Художні засоби: епітети (плач перламутровий, золоті арфи), метафори (йде весна), повтори, авторські неологізми (ніжнотонні, самодзвонними), пестливі слова.

√ Специфіка поезії – вишукана строфічна будова, яскрава метафоричність, асонанси й алітерації:

“Стану я, гляну я – / Скрізь поточки, як дзвіночки, / жайворон як золотий. / 3 переливами / Йде весна / Запашна, / Квітами-перлами / Закосичена…”.

– Поезія “Ви знаєте, як липа шелестить…” (1911) – шедевр інтимної лірики П. Тичини, в якому важливу роль поет відводить паралелізму картин природи і людських переживань.

! Природа – джерело життя і любові для П. Тичини, величний храм.

√ Символами молодого почуття стають місячні весняні ночі, шум гаїв, шелест липи. Вірш винятково музичний, базується на замилуванні українською природою.

√ Вірш оригінальний за формою, складається з двох 6-рядкових строф (перші рядки – запитання, останні – ствердна відповідь). Композиція струнка, елегантна.

√ Віршовий розмір – 4-стопний ямб з незакінченою стопою, чергування жіночих і чоловічих рим, паралельне римування.

– Вірш “О, панно Інно…” (1911) – зразок інтимної лірики П. Тичини; провідний мотив – туга за втраченим коханням і світлі спогади про нього.

√ Звертання Павла Тичини до панни Інни зі своїми почуттями та спогадами – тема поезії.

√ У вірші відчувається: внутрішня порожнеча; розлука, з якою асоціюється вікно; холод у душі, зображений снігами. Дібрані автором неологізми підкреслюють унікальність кохання автора.

√ Віршовий розмір – 4-стопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПАВЛО ТИЧИНА. АРФАМИ, АРФАМИ, ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ, О, ПАННО ІННО – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст