ПАВЛО ТИЧИНА. АРФАМИ, АРФАМИ, ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ, О, ПАННО ІННО – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст
Павло Григорович Тичина (23 січня 1891 р., Піски – 16 вересня 1967 р., Київ) – поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. У часи тотального нищення української культури П. Тичина обрав життя (на відміну від багатьох письменників періоду розстрілів і заслань), тому змушений був упокоритися сталінізмові, кладучи на кін самобутність і поетичний талант.
! “Тичина уже в “Сонячних кларнетах” відкрив усі свої козирі, а потім не раз був примушений до гри слабої і безкозирної” (М. Зеров).
√ Рання творчість і збірка “Сонячні кларнети” (1918) – приклад таланту і сформованої творчої особистості, єднання поетичного ліризму з національним та соціальним прозрінням.
! Образ-символ сонячних кларнетів відбиває сутність індивідуального стилю раннього П. Тичини.
√ Поезії зі збірки “Сонячні кларнети” – розгорнуті метафори. У кожній відбувається чергування зорових образів зі слуховими: звук “забарвлюється”, колір – “озвучується”.
– Поезія “Арфами, арфами…” (1914) створює музичні образи та зоровий образ-символ молодої весни. Можна знайти певну схожість із віршем М. Вороного “Блакитна панна”, але варто зауважити, що між ними є й багато відмінного. Весна М. Вороного отримує зовнішній опис, а весна П. Тичини співвідноситься з особистою весною і весною нації.
√ Символічний образ дівчини-весни втілює оптимістичне передчуття випробувань і тривог.
√ Віршовий розмір – дактиль з хореєм, римування перехресне.
√ Художні засоби: епітети (плач перламутровий, золоті арфи), метафори (йде весна), повтори, авторські неологізми (ніжнотонні, самодзвонними), пестливі слова.
√ Специфіка поезії – вишукана строфічна будова, яскрава метафоричність, асонанси й алітерації:
“Стану я, гляну я – / Скрізь поточки, як дзвіночки, / жайворон як золотий. / 3 переливами / Йде весна / Запашна, / Квітами-перлами / Закосичена…”.
– Поезія “Ви знаєте, як липа шелестить…” (1911) – шедевр інтимної лірики П. Тичини, в якому важливу роль поет відводить паралелізму картин природи і людських переживань.
! Природа – джерело життя і любові для П. Тичини, величний храм.
√ Символами молодого почуття стають місячні весняні ночі, шум гаїв, шелест липи. Вірш винятково музичний, базується на замилуванні українською природою.
√ Вірш оригінальний за формою, складається з двох 6-рядкових строф (перші рядки – запитання, останні – ствердна відповідь). Композиція струнка, елегантна.
√ Віршовий розмір – 4-стопний ямб з незакінченою стопою, чергування жіночих і чоловічих рим, паралельне римування.
– Вірш “О, панно Інно…” (1911) – зразок інтимної лірики П. Тичини; провідний мотив – туга за втраченим коханням і світлі спогади про нього.
√ Звертання Павла Тичини до панни Інни зі своїми почуттями та спогадами – тема поезії.
√ У вірші відчувається: внутрішня порожнеча; розлука, з якою асоціюється вікно; холод у душі, зображений снігами. Дібрані автором неологізми підкреслюють унікальність кохання автора.
√ Віршовий розмір – 4-стопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне.