Павільйон “Катальна гірка”
Павільйон “Катальна гірка” в палацово-парковому ансамблі “Оранієнбаум” являють собою оригінальне архітектурне твір Антоніо Рінальді, яке не має аналогів ні в сучасній російській, ні західноєвропейській архітектурі. До павільйону від західного фасаду Китайського палацу веде тіниста алея. По закінченні алеї починається чудовий луг, обрамлений стрункими рядами ялиць. Наприкінці луки, на краю берегової тераси, розташувалося споруда, благородство і краса форм якого негайно приковують до себе погляд. Це і є павільйон “Катальна гірка”. Колись він був невеликою частиною катальних гір – крупного розважального споруди, побудованої в 1762-1774 рр. на північному заході парку.
Досить незвичайне за архітектурним рішенням споруда мала довжину 532 м і включало в себе один прямий і три хвилеподібних понижающихся ската. З цієї гори каталися виключно в літній час на спеціальних візках, які рухалися по прокладеним на скатах коліях. Обабіч скати обрамлялися критими галереями, прикрашеними вазами і скульптурами. Вони представляли собою мальовниче і між тим величне видовище.
В середині 19 в. катальні гори розібрали. Тільки луг і стрункі ряди ялиць визначають їх колишнє місце розташування.
“Катальна гірка” – єдиний пам’ятник, який нагадує про існування тут колись подібних розважальних споруд, що існували в 18 столітті в Росії.
Павільйон являє собою двоповерхову будівлю, що стоїть на високому цоколі, яке прорізано овальними великими вікнами і вінчається легким колоколообразную куполом, на якому колись височіла статуя Терпсихори, вирізана з дерева і позолочена. Будівля “Катальної гірки” – блакитне, з білими колонами, на тлі сірої води Фінської затоки і соковитою паркової зелені виглядає особливо ошатно, будучи прикладом незвичайного поєднання простору і архітектури. Благородну стриманість класики будівлі надають строгість архітектурних форм, ясність композиції і особлива пластика декоративних елементів.
Інтер’єри павільйону відрізняються ошатністю і пишністю декоративного оздоблення. Виконані в ніжних і світлих тонах розпису на стінах Круглого залу, єдиний в країні підлога з штучного мармуру, який м’яко відображає ллються через великі вікна-двері хвилі світла, ліпні орнаменти чудового малюнка, акуратно акцентовані позолотою, надають інтер’єру урочисту піднесеність настрою.
Істинний шедевр декоративного мистецтва – Порцеляновий кабінет. У його архітектурну обробку входять порцелянові групи, які виконані в 1772-1775 рр. спеціально для інтер’єру цього павільйону на Мейсенськой мануфактурі за моделями скульптора Кендлера І. І. Видатна цінність даної колекції в її високих художніх достоїнствах і в тому, що вона являє собою алегорична розповідь про життя Росії 18 в., Про її морських перемогах, бурхливому економічному зростанні, розвитку науки і мистецтва і дивовижне поєднання витонченості форм і глибини змісту.
В архітектурному вирішенні Білого кабінету і його декоративному оздобленні відбилися творчі шукання архітектора Антоніо Рінальді від витонченості і вишуканості рококо до логічності і ясності класицизму.
Крім знаменитого архітектора над створенням павільйону “Катальноая гірка” працювали вправні майстри: художники С. Бароцци і С. Торелли, мраморщик Г. Спінеллі, лепщик А. Джані, муляри І. Андрєєв і Н. Угловський. Столярні роботи велися К. Іпатова, К. Федоровим, М. Потаповим.
Тільки завдяки старанням, праці і таланту радянських реставраторів (скульпторів, художників, мраморщик, позолотників, ліпників), цей рідкісний пам’ятник російської архітектури 18 ст. в 1959 р відчинив свої двері як музей.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)