Патристика
Патристика (грецьк. pater– батько) – сукупність творів отців церкви – греко-римських філософів-богословів II-VIII ст. Визначальний зміст П. обгрунтування основ християнства та непримиренності до іновірців і єретиків. П. мала розгалужені жанри: богословський трактат екзегеза (тлумачення Біблії), проповідь, енкомій (похвальне слово), послання, житія, духовні гімни, сповіді. Чимало авторів були знаменитими ораторами і поетами (Григорій Назіянзін, Амбросій Медїоланський, Іван Златоуст, Іван Дамаскін). Розквіт П. припадає на IV-V ст. (Афанасій Олександрійський, Василій Кесарійський, Григорій Ниський, невідомий автор “Ареопагітики” та ін.). Патристичні твори грецької та слов’янської рукописної традиції поширювались у різних рукописних ^ збірниках (“Постничі слова” Василія Кесарійського), особливо твори Івана Златоуста (збірники “Маргарит”, “Златоструй” та ін.) мали вплив на ораторську прозу Київської Русі та в пізніші часи – на агіографію та екзегетику.
Related posts:
- Східна патристика. Псевдо-Діонісій Ареопагіт Під східною патристикою розуміються вчення отців Східної Церкви: Василя Великого, Григорія Богослова, Григорія Нісського, що склали так званий каппадокійська гурток, і Псевдо-Діонісія Ареопагіта. Під ім’ям Діонісія Ареопагіта наприкінці V – початку VI ст. З’явилася збірка творів релігійно-філософського характеру. Тема Богопізнання – одна з головних у творах Ареопагіта. Він розрізняє два шляхи богопізнання: катафатіческій і апофатичний. […]...
- Іван Іванович Пільгук (народився 20 грудня 1899 року ) Іван Пільгук Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. […]...
- Паломницька література (Ходіння) Паломницька література (Ходіння) – своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про “святі місця”, відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів. П. л. розвивалася в українському письменстві як літературний жанр з XII по XVIII ст. Поява П. л. була зумовлена прагненням молодої церкви Київської Русі зміцнитися шляхом […]...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
- Анекдот Анекдот (грецьк. ane’kdotos – невиданий) – коротка усна оповідь гумористичного чи сатиричного гатунку з дотепним фіналом. Вперше цей термін вжив Прокопій Кесарійський (“Таємна історія”, VI ст.). Свого часу до анекдоту відносили фібліо та фацеції і польські фрашки. А. схильний розгортатися в новелу (Дж. Боккаччо, А. Чехов, Остап Вишня та ін.). Сюжети А. постійно використовував у […]...
- Список літератури – Драматургія І. Карпенка-Карого і М. Кропивницького 1. Історія української літератури 70-90-х років ХІХ ст. : у 2 т. – К. : Логос, 1999. – Т. 1. – С. 485-613. 2. Дем’янівська Л. Іван Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич). Життя і творчість : навч. посібник / Л. Дем’янівська. – К. : Либідь, 1995. – 144 с. 3. Франко І. Іван Тобілевич (Карпенко-Крий) / […]...
- Короткий зміст Нікітін “Ходіння за три моря” Книга переносить нас в 1458 рік. Залишивши промисел купця, Афанасій Нікітін залишає рідне місто Твер, щоб відправитися в Ширванську землю (нині Азербайджан). Шлях він тримає не саме – з ним його купці на двох кораблях. Повз Углича, по Волзі і до Костроми пливуть вони до володінь князя Івана III і далі по річці. Посол самого […]...
- КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ (рр. нар. і см. – невід.) – давньоукраїнський письменник. Був ченцем Києво-Печерської лаври; на думку деяких дослідників, навчався в Києво-Братському училищі. Належав до книжників, що гуртувалися навколо Петра Могили. 1638 р. видав польською мовою книгу “Тератургима, або Чуда”, яка має прозову та віршовану частини. В ній оповідається про чудеса та надзвичайні події, […]...
- ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРИГОРІЯ КОСТЮКА Григорій Костюк відомий не лише як визначний діяч освіти, науки, але й як літературознавець, літературний критик. Григорій Костюк народився 25 жовтня 1902 року в селі Боришківці біля Кам’янця-Подільського. Ще в роки навчання у гімназії Григорій Костюк почав писати вірші, а пізніше зацікавився літературознавством. Наслідки роботи університетських студій виявилися у виданні у 1931 році першої наукової […]...
- ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОЗНАКИ БАРОКО Й КЛАСИЦИЗМУ – Бароко – напрям у мистецтві та літературі, який охоплює в Україні період XVII-XVIII ст. √ Основні риси бароко: – посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів: – мінливість, поліфонічність, ускладнена форма; – тяжіння до різких контрастів, метафоричності, алегорій; – прагнення вразити читача пишнотою і барвистістю стилю, риторичним оздобленням твору; – […]...
- НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Генеза новолатинської літератури в Україні пов’язана із західними культурними впливами і з переорієнтацією шкільництва на гуманістичну модель західноєвропейських навчальних закладів. Велику роль у цьому відіграв факт перебування українських земель у складі Речі Посполитої. У XVI ст. латиною писали українські уніати й протестанти. З’являється група письменників – вихідців з Руського воєводства Польського королівства, […]...
- Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на шостому та дванадцятому складах. Симетричним вважається суміжне римування, кільце тощо. Вживається С і в складних композиційних формах, як стихолітія. Цікаві зразки С. спостерігаються і серед фігурних віршів, […]...
- Національна специфіка літератури Національна специфіка літератури – органічна якість художньої літератури певного народу, відмінна від якостей інших літератур. Вона витворюється системою змістових і формально-стильових особливостей, притаманних творам письменників даної нації. Н. с. л. зумовлюється рядом чинників, насамперед ментальністю народу. Якщо народові, що став історично стійкою спільнотою, властива певна сукупність етнічно-психічних ознак, то вони обов’язково відіб’ються на духовному світі […]...
- Курйозні вірші Курйозні вірші (фр. сuriеuх – допитливий, цікавий) – неординарні за формою, вишукані поетичні твори, поширювані в українській поезії від барокової доби.(фігурні вірші, паліндроми тощо). Найпримітнішою постаттю у творенні К. в. був Іван Величковський – автор оригінальної рукописної збірки “Млеко, од вівці пастиру належне”, в якій він звернувся до різних форм К. в. З України К. […]...
- РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) – водяні божества. За народними уявленнями, Р. – жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців). Живуть, згідно з повір’ям, здебільшого в річках, з весни виходять на берег, гойдаються на гіллях дерев, розчісують своє довге зелене волосся, співають, водять веселі танки, заманюють юнаків своєю вродою і чарами. Здатні творити […]...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди присвоєння ступеня доктора філософії випускникові Падуанського університету львів’янину Григорію Кирницькому. Мета твору – прославити тих, хто ніколи не зрікається “святок […]...
- Аналіз вірша Фета “Поетам” Афанасій Афанасійович Фет – людина незвичайна і самобутній. Недарма про нього багато критиків писали, що пише він досить екзотично, і що не кожен зможе зрозуміти його зміст віршів. Його твір “Поетам” було написано в 1890 році п’ятого червня. Недарма воно так називається, тому що воно присвячується саме поетам, які є його колегами по роботі. Сам […]...
- ПРОЗОРА ТВОРЧІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ Опрацьовуючи матеріал розділу, ви маєте змогу виконати такі навчальні завдання: – поглибити знання про прозову Творчість українських письменників; – набути знань про творчість М. Коцюбинського, О. Довженка, В. Дрозда, Н. Бічуї, Ю. Винничука; – удосконалити навички аналізу сюжетів та композиційних особливостей прозових творів, характеристики образів; – висловлювати власні судження про вчинки персонажів, проблеми, порушені у […]...
- Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) – твір з української літератури “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”, – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний, автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й добра. І природні стихії, і свавілля тоталітарного режиму, і лють […]...
- Володимир Самійленко “Я Ж ВАС УСІХ РОЗУМІЮ НАСКРІЗЬ!” Поет-лірик, гуморист і сатирик, драматург і перекладач – таким залишився в українській літературі Володимир Самійленко. Він народився 3 лютого 1864 року в с Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині. Навчався в Полтавській гімназії та на історико-філологічному факультеті Київського університету. Друкуватися почав у 80-х роках минулого століття в галицьких журналах “Зоря”, “Дзвінок”, “Правда” під псевдонімом В. […]...
- Основа “Основа” – II – відновлений у 1993 журнал “Основа” завдяки сприянню Конгресу українських націоналістів. Редколегія, яку очолив В. Ілля, заявила, що має на меті не тільки “гідно продовжити, власне, засвідчити неперервність культурної традиції, а й вийти на нові обшири у відповідності з важливістю тих історичних завдань, які стоять перед нашою нацією”. Часопис знайомить читача передовсім […]...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
- Чехов “Палата № 6”, глава II – короткий зміст Батько Івана Дмітріча, заможний чиновник, був відданий під суд за підробки та розтрати і невдовзі помер у тюремній лікарні. Все його майно конфіскували. Іван Дмитрич з матір’ю залишилися без коштів. Хлопцеві довелося добувати їжу дешевими уроками. Більшу частину заробленого він віддавав матері, поки та не померла. За вдачею Іван Дмитрич був надзвичайно схильний до душевних […]...
- УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 33. Усна народна творчість. 34. Історичні пісні. “Ой Морозе, Морозенку”. 35. “Чи не той то Хміль…” – історична пісня про Б. Хмельницького. 36. Народні думи і балади. 37. “Дума про Марусю Богуславку”. 38. Ліро-епічна соціально-побутова балада “Бондарівна”. 39. Маруся Чурай. Пісні “Віють вітри”, “Засвіт встали козаченьки”. 40. “Слово про похід Ігорів”. 41. “Повість минулих літ”. […]...
- КУХАРЕНКО ЯКІВ КУХАРЕНКО ЯКІВ (псевд. – Кухар Яцько, Мішковський Яків; 1800, м. Катеринодар, тепер м. Краснодар -08.10.1862, м. Катеринодар) – письменник, етнограф. Походив із козаків, які після зруйнування Січі оселилися на Кубані. Освіту здобув у Катеринославській військовій гімназії, служив у Чорноморському козачому війську, де пройшов шлях від сотенного осавула до наказного отамана, з 1853 р. – генерал-майор. […]...
- ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН (04.12.1823, с. Палашівка, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 02.06.1903, Львів) – літературний діяч і журналіст “москвофільської” орієнтації. Народився в селянській родині. Навчався на теологічному факультеті Львівського університету. Був священиком у Калуському повіті, з 1854 р. – катехит в академічній гімназії у Львові, з 1861 р. – посол до крайового сейму у Львові, […]...
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
- Короткий зміст роману “Герой нашого часу” Лермонтова Одного разу, подорожуючи по Кавказу, автор знайомиться з офіцером Максимом Максимович. Той розповідає про свого знайомого, молодому офіцера Григорія Печоріна. Колись Максим Максимович служив разом з Печоріним у фортеці N на Кавказі. Тут Печорін закохався в місцеву красуню Белу і вкрав її з дому. Домігшись любові Бели, Печорін незабаром почав нудьгувати з нею. Незабаром Бела […]...
- Першодрук Першодрук – умовна назва книг, випущених у певній країні впродовж деякого часу після запровадження в ній книгодрукування. Винайшов його Й. Гуттенберг (1394 – близько 1399), сконструювавши пристрій для виливання літер, удосконаливши друкарський прес. Він видав ряд книг, серед яких: “Донати” (посібники з латинської граматики Е. Доната), календарі, Біблія та ін.. Засновником українського П. на базі […]...
- ЗАГОРОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЗАГОРОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ (р нар. невід. – 1580) – давньоукраїнський письменник. Був королівським шляхтичем і збирачем податків на Волині, пізніше – брацлавським каштеляном. Брав участь у боротьбі проти татар, 1576 р. потрапив до них у полон і помер в Орді. Автор твору “Духовного заповіту”, що йото можна віднести до жанру історико-мемуарної прози, традиції якої у давньоукраїнській […]...
- Комунікація в мистецтві Комунікація в мистецтві (лат. соmmunісо – спілкуюсь, поєднуюсь) – своєрідний вияв суспільної природи мистецтва, твори якого виникають як результат співтворчості автора та реципієнта і виявляють свою естетичну вартість тільки в актах естетичного сприймання. У цьому сенсі письменник як автор твору спілкується з читачами – своїми сучасниками і нащадками, які, сприймаючи, інтерпретуючи по-своєму його твори, переосмислюють […]...
- Що таке риторика? Риторикою прийнято називати мистецтво красномовства, вміння переконливо виступати перед аудиторією. Воно виникло в Древній Греції на початку V століття до н. е. Звичайно, пошуки способів підвищити вплив публічного виступу робилися і раніше. Вони мали дуже велике значення, оскільки в античний час надавалося величезне значення саме живому, а не написаного слова. Мистецтво красномовства досягло розквіту в […]...
- Значення імені Григорій. Походження і таємниця імені Значення імені Григорій – бодрствующий, пильний. У дитинстві зухвалий забіяка, Григорій залишається дуже темпераментним протягом усього життя. У спілкуванні стриманий, упертий, любить і вміє робити враження. Однак у будь-який момент може зірватися, ставши буйним і некерованим. Нічого не робить з примусу, насилу переносить залежність. Ранимий, мстивий, звик нав’язувати свої ідеї і переконання. Ніколи не покоряється […]...
- Життєстверджуюче начало в ліриці Фета Афанасій Афанасійович Фет, що жив з 1820 по 1892 роки, є одним з найбільших російських поетів, ліриків, перекладачів. Він був людиною тонкої, романтичною душевної організації. Мистецтво, згідно з його поданням, може бути народжене тільки тим, що надихає людину. Такі речі, як прекрасне, природа, любов, викликають душевний відгук, який стає джерелом творчості. Емоційні пориви наповнюють всю […]...
- Чому збірку М. Зерова “Камена” вважають зразком елітарної лірики? Микола Зеров 1924 року вийшла в світ книга видатного українського поета М. Зерова “Камена”, яка містила 19 оригінальних віршів та численні переклади з І. Буніна, французького поета Жозе Марії де Ередіа, римських класиків Вергілія, Горація, Тібулла, Овідія, Марціала. Проте і власні твори поета щедро рясніли образами міфологічними та біблійними, історичними паралелями, своєрідною лексикою. І навіть […]...
- Сатира Сатира (лат. satira, від satura – суміш, усяка всячина) – особливий спосіб-художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. У вузькому розумінні С. – твір викривального характеру. С. спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. Часто об’єктом О є антиподи загальнолюдської моралі, […]...
- Автобіографічна і мемуарна література Автобіографії і мемуари часто являють собою окремі, повноцінні літературні твори, тому вони становлять особливий жанр. Автобіографічна література заснована на особистості її автора, який намагається зобразити своє життя і свої роздуми з допомогою художньої форми. Мемуарна література являє собою спогади про минуле, які створюються на основі життєвого досвіду автора. У даному випадку, автор оповідає про своє […]...
- “Історія Русів” – розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століття З часів другої половини XVIII століття дійшов до нащадків рукопис “Історія Русів” невідомою автора. “Історія Русів” – це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року – саме ця дата востаннє згадується у творі. “Історія Русів” – не книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд […]...
- Ямб, хорей та інші… Звідки ці назви? Найпоширеніші розміри в силабо-тонічній системі віршування – ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест. Ці назви походять з грецької мови. Так, слово “ямб” споріднене з власними іменами Ямб і Ямбі. Щодо цього існує дві версії. За першою з них, цей віршовий розмір названий так на честь сина німфи гір та лісів Ехо і бога гаїв та скель […]...
- Нова українська література – Особливості літературного процесу Кінець XVIII століття став початком нової української літератури. Оновились жанри, змінилось коло авторів і читачів, а головне – з’явились нові герої з народного середовища. За відсутності української держави національна свідомість підтримувалась завдяки розвитку культури й літератури. Саме література тривалий час була основним чинником, який об’єднував українське суспільство. Вона виступила проти духовного поневолення нації, постійно нагадувала […]...