ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН
ПАШКОВСЬКИЙ МАРТИН (друга половина XVI ст. – 20-ті роки XVII ст.) – українсько-польський поет, перекладач.
Походив із родини українських шляхтичів, деякий час служив при дворах польських магнатів. Центральне місце в його творчості посідає тема героїчної боротьби українського козацтва з турецько-татарськими загарбниками. Автор численних польськомовних поетичних книг: “Допомога сарматської Беллони шляхетному рицарству Дмитра Івановича, великого царя Московського проти Шуйського та інших зрадників” (Краків, 1608); “Візерунок вічної слави старих савроматів для заохоти молоді, щоб наслідувала їхні справи” (Краків, 1613); “Дії турецькі і змагання козацькі з татарами” (Краків, 1615); “Розмова козака запорозького з перським гінцем” (Краків, 1617); “Україна, від татар понищена, князів та панів прикордонних про порятунок жалісно волає” (Краків, 1618); “Битва знаменита мужніх поляків р. 1620 і нещаслива їхня поразка під Цецорою” (Краків, 1620). Його твори цінні насамперед описом козацького побуту, морських походів запорожців. Докладно оповідається про тодішні козацько-татарські сутички, описуються подробиці з життя полонених татарами християнських бранців. Автор виступає прихильником українсько-польського єднання, закликає до об’єднання сил у боротьбі з мусульманською експансією.
Літ.: Українська поезія XVII століття (перша половина): Антологія. К., 1988.
О. Хоменко
Related posts:
- САКОВИЧ КАСІЯН САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім’я – Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. – 1647, м. Краків, Польща) – поет, перекладач, педагог, філософ, теолог – полеміст. Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р. постригся в ченці. У 1620 -1624 рр. – ректор Київської братської школи. Був проповідником при Люблінському православному братстві. З […]...
- ЄВЛЕВИЧ ХОМА ЄВЛЕВИЧ ХОМА (рр. нар. і см. невід.) – українсько-білоруський поет і культурно-освітній діяч першої половини XVII ст. Народився в Могильові на Дніпрі (тепер Білорусь). Закінчив Ягеллонський університет (Краків) близько 1625 р. У 1628 – 1632 рр. – ректор Київської братської школи. Належав до київського культурного осередку, що сформувався в 30-х роках XVII ст. навколо П. […]...
- КАРПОВИЧ ЛОНГИН КАРПОВИЧ ЛОНГИН (в чернецтві Леонтій; бл. 1580-1620) – українсько-білоруський церковно-релігійний діяч, перекладач, автор слів. Народився у шляхетській православній родині поблизу Пінська. Проживав у Вільно. Освіту здобув в Острозькій школі на Волині. У січні 1609 р. був послом на варшавському сеймі, де активно виступав проти одного з чільних діячів уніатського руху Іпатія Потія. Брав участь у […]...
- Мартин Боруля – Мій улюблений драматичний твір української драматургії другої половини XIX століття Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття. Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів, бо вже існували не лише […]...
- Мартин Боруля (стисло) – Іван Карпенко-Карий Мартин Боруля (стисло) – Іван Карпенко-Карий Основні дійові особи: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик; Палажка – його жінка; Марися – їх дочка; Степан – син їх, канцелярист земського суду; Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик; Націєвський – регістратор з ратуші, губернський секретар; Трандалєв – повірений; Омелько, Трохим – наймити Борулі; Красовський – багатий поміщик, […]...
- Трагікомедія Мартин Боруля – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – Українська література другої половин ї XIX ст? В основу п’єси “Мартин Боруля” (1886) покладено реальні факти з життя родини Тобілевичів: батько драматурга добивався визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало зусиль, але очікуваного результату не було, оскільки в старих документах стояло прізвище Тубілевич, а в нових Тобілевич. Звернення до схожих тем і проблем у літературі непоодинокі. Так, наприкінці XVIII ст. з’явилися […]...
- Мартин Боруля – Іван Карпенко-Карий (1845-1907) – Театр корифеїв Комедія в 5 діях (Уривки1) Дієві люде: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суда. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєвський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Гості 1 Повний текст твору ви знайдете в […]...
- Мартин Боруля (скорочено) – Іван Карпенко-Карий Мартин Боруля (скорочено) – Іван Карпенко-Карий ДІЄВІ ЛЮДЕ Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суду. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський – чиншовики. Націєвський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Омелько, […]...
- АРСЕН ЗВЕНИГОРА – ВТІЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ. ТЕМА ВІРНОЇ ЛЮБОВІ (ЗЛАТКА) І ЩИРОЇ ДРУЖБИ ( МАРТИН СПИХАЛЬСЬКИЙ, РОМАН, ГРИВА) Мета: – навчальна: продовжувати роботу над тетралогією Володимира Малика “Таємний посол”, навчати виокремлювати основне; – розвивальна: розвивати логічне мислення, уміння висловлювати власні міркування про роль козацтва в житті українського народу, про звичаї, що панували в Запорозькій Січі; – виховна: виховувати любов до історичного минулого рідної країни, розвивати національну самосвідомість, прищеплювати поняття дружби, вірності. Тип уроку: […]...
- “Мартин Боруля” – Іван Карпенко-Карий – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Комедія в п’яти діях – так визначив жанр п’єси “Мартин Боруля” автор, хоч за всіма ознаками твір більше тяжіє до соціальної драми. Цей твір Івана Карпенка-Карого вперше було надруковано у львівському журналі “Зоря” у 1891 році. Цю п’єсу успішно ставили на сцені актори трупи Марка Кропивницького під час гастролей 1887 року в Новочеркаську і Москві […]...
- МАРТИН БОРУЛЯ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. – 10 клас Комедія в 5 діях (Скорочено) ДІЄВІ ЛЮДЕ: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суда. Протасій Пеньонжка – чиновник Матвій Дульський – чиновник Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєвський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) – (1558 – 05.05.1629, Львів) – українсько-польський поет, філолог, освітній діяч. Народився у Львові в міщанській родині. За походженням – вірменин. Від 1575 р. навчався в Краківському університеті, пізніше – у Бельгії та Франції, де вдосконалював знання з грецької і латинської мов. Учителював у Львові, був одним із організаторів Замостської академії, брав […]...
- ТЕСТ 11. Українська драматургія другої половини ХІХ ст. Іван Карпенко-Карий (“Мартин Боруля”) Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Виберіть поняття, яке є зайвим серед поданих драматичних жанрів: А драма Б комедія В бурлеск Г трагедія Д трагікомедія 2. Укажіть літературний псевдонім Івана Тобілевича: А Радченко Б Садовський В Саксаганський Г Карпенко-Карий 3. Новий український театр започатковано виставою А “Наталка Полтавка” Івана Котляревського Б “Назар Стодоля”Тараса Шевченка […]...
- МАРТИН БОРУЛЯ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ: ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ ДЕНЬ І НІЧ, ЩОБ ПОБІЛЬШЕ ЗРОБИТЬ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОГО ДОБРА… – ФЕНОМЕН ТЕАТРУ КОРИФЕЇВ Ідейно-тематичні домінанти У новочеркаському вигнанні І. Карпенко-Карий написав один зі своїх найвідоміших творів – комедію “Мартин Боруля” (1886, уперше опубліковано в 1891 р.). У ній використано чимало автобіографічних деталей, особливо в розповідях Степана про працю в земському суді. Сюжет твору також побудовано на основі справжніх подій: батько драмаурга Карпо Адамович не один рік клопотав про […]...
- Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” – Зразок твору – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ – УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 10 КЛАС Народна мудрість говорить: знайся кінь з конем, а віл з волом. Це висловлювання слід розуміти так: не намагайся дорівнятися до тих людей, з якими у тебе немає спільних інтересів, або до людей відмінного від твого соціального рівня. Не бажай неможливого чи неприйнятного для себе, бо навряд чи виграєш, а от втратити можеш, багато. Яскравим підтвердженням […]...
- Мартин Боруля – Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ (Скорочено) Комедія в 5 діях Дієві люде Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суду. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєьський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Протасій Пеньожка, Матвій Дульський – чиншовики. Омелько, Трохим […]...
- АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ (р. нар. невід. – 1651) – давньоукраїнський друкар, письменник. Навчався у Львівській братській школі, пізніше з власною друкарнею мандрував по Молдавії. 1628 р. повернувся до Львова, де згодом (1638) об’єднав свою друкарню з друкарнею Михайла Сльозки. У 1641- 1643 рр. – управитель і складач друкарні Львівського братства. З 1643 р. працював у друкарні […]...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди присвоєння ступеня доктора філософії випускникові Падуанського університету львів’янину Григорію Кирницькому. Мета твору – прославити тих, хто ніколи не зрікається “святок […]...
- Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило Дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
- Мартин Боруля (оглядово). Проблематика зміни соціальної ролі і статусу, яка не пов’язана з походженням людини (Мольєр Міщанин-шляхтич, анонімне сатиричне оповідання XVIII ст. Доказатєльство Хама Данієла кукси потомственного, М. Куліш Мина Мазайло). Значення творчості І. Карпенка-Карого – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА Мета: познайомити учнів зі змістом комедії “Мартин Боруля”, жанром, головною думкою та проблемами твору, познайомитися з творами, які порушують проблему зміни соціальної ролі і статусу, яка не пов’язана з походженням людини; розвивати навички аналізу драматичного сатиричного твору, компаративного аналізу, вміння зіставляти, узагальнювати, стисло та докладно переказувати; виховувати розуміння негативних наслідків прагнення людини винищитися над оточенням, […]...
- Життєвий і творчий шлях І. Карпенка-Карого. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів: трагікомедії (Сто тисяч, Мартин Боруля), сатирична комедія (Хазяїн), соціально-психологічна драма (безталанна), історична трагедія (Сава Чалий). І. Карпенко-Карий і театр корифеїв. Драматургічне новаторство письменника – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА Мета: познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, драматургічним новаторством, роллю в розвитку новочасного українського театру, жанровою різноманітністю його творів; розвивати навички конспектування (складання плану, тез залежно від можливостей учня), сприйняття інформації на слух, виділення головного, дослідницької роботи, узагальнення; розширювати словниковий запас учнів, виховувати вміння співпрацювати, працювати самостійно, прищеплювати інтерес до здобутків національної культури. […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- ВІТАЛІЙ З ДУБНА ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч. Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із провідних діячів віденського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 р. – ієромонах, згодом – ігумен Дубненського монастиря. Видав у […]...
- Що таке батл? Батл – це запозичене з англійської мови слово, що означає “битва, бій, битва”. Також цим словом замінюють “змагання” або “змагання”. Загалом, багатьом здається, що “батл” або “баттл” звучить набагато крутіше, ніж багато хто давно відомі в російській мові слова, у зв’язку з чим, цим іноземним словом намагаються замінити все, що можна і що небажано… З […]...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
- СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ (світське ім’я Максим; бл. 1572 р., за іншими даними – 1575 р., с. Смотрич, тепер смт Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. – 27.12.1633, с. Дермань, тепер Усгенське Друге Здолбунівського р-ну Рівненської обл.) – поет, український і білоруський письменник – полеміст, церковний діяч. Син Герасима Смотрицького. Освіту здобув в Острозькій академії. Вчителем Мелетія був учений […]...
- ІСТОРИЧНІ ПІСНІ. ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Історичні пісні – ліро-епічні твори, які виникли як відгук на історичні події, процеси чи історичних осіб. ! Термін “історична пісня” почали вживати у 2-й пол. XIX ст., а спершу вона мала назви “козацька” або “старовинна”. √ Характерні риси історичних пісень: – історична конкретність змісту; – сюжет охоплює певну подію; – мають спільність з думами […]...
- БУЧИНСЬКИЙ-ЯСКОЛЬД ОЛЕКСАНДР БУЧИНСЬКИЙ-ЯСКОЛЬД ОЛЕКСАНДР – (рр. нар. і см. невід.) – поет другої половини XVII ст. Міг навчатися в Києво-Могилянській колегії, викладав у Новгород-Сіверській школі, з 1700 р. – у Чернігівському колегіумі. Належав до літературного осередку, що групувався навколо Лазаря Барановича. Інших відомостей про життя й літературну діяльність О. Бучинського-Яскольда немає. Відомо, що 1678 р. видав польською […]...
- ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО (р. нар. невід. – після 1624) – давньоукраїнський поет, перекладач, освітній діяч. Освіту здобув у Константинополі та Острозькій академії. Належав до членів Ставропігійського братства у Львові, але 1601 р. був тимчасово виключений з нього, оскільки в конфлікті Ставропігії з Львівським єпископом Гедеоном Балабаном став на його бік; наприкінці цього самого року знову прийнятий […]...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики – “Муза роксоланська” та “Скарбниця дорогого каміння”. В Києві 1705 р. вийшла книга “Багатий сад”. І. Орновський був визначним майстром панегіричної […]...
- ДІАЛОГ ДІАЛОГ (від грецьк. – розмова, бесіда) – жанр давньої української поезії та прози XVI – XVIII ст. Інша назва – “розмова”, “розмисел”. Розрізняють такі типи діалогічних творів: 1) як різновид драми, побудованої на системі монологів (тут діалог наближається до декламації); 2) як жанр суто літературний, із театром і декламаціями не пов’язаний; 3) як диспути у […]...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або солодкопахнучий дозрілих в молодому віці його милості отця Арсенія Желиборського, з ласки Божої єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, духовних цнот […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...
- БРАТКОВСБКИЙ ДАНИЛО БРАТКОВСБКИЙ ДАНИЛО (30-ті – 40-ві роки XVII ст., Волинь – 26.11.1702, м. Луцьк) – письменник, поборник прав українського народу в Правобережній Україні. Походив із давнього роду українських шляхтичів. Виховувався в патріотичному дусі. Здобув добру освіту, ймовірно, навчався й за кордоном. Обіймав посаду спочатку брацлавського підстолія, а потім венденського підчашого. Близько переймався підневільним становищем українського селянства […]...
- Образ і характеристика панночки в повісті “Тарас Бульба” Твір “Тарас Бульба” Миколи Васильовича Гоголя є одним з найвідоміших творінь письменника. Переписаний Прокоповичем текст був виданий в другій редакції і став відомий публіці. Повість розповідає про Тараса Бульбу, як вже видно з назви, і про його синів, які борються разом з козаками проти татарів і поляків в ім’я свого народу. Молодший син головного героя, […]...
- Українська література в Польщі та Росії Поява української літератури викликало інтерес в сусідніх країнах – Польщі та Росії. У польській літературі в 20-ті XIX ст. утворилося коло письменників так званої “української школи”(Мальчевський, Богдан Залеський, Гощинський, Олізарівська, Гроза, Грабовський, Чайковський та ін) Приблизно в цей же час дехто з поляків, що живуть на Україні, починає писати тексти по-українськи (Падура, Шашкевич, Ценглевич). Пізніше […]...
- Ординське панування на Русі Питання 01. Які дати ординського періоду історії Росії ви вважаєте найбільш важливими? Чому? Відповідь. 1237-1240 роки – Батиєвої навали: початок ярма. +1254 Рік – невдалий похід Куремси на Волинь: перша значна перемога російських військ над татарами в поле. 1362 – битва при Синіх водах: значна територія Давньої Русі разом з Києвом звільнена від ярма (опинилися […]...
- Твір “Чи може поразка стати перемогою” Варіант 1 Люди люблять перемагати. Смак перемоги дарує насолоду довго. Перемоги можуть бути глобальними, а можуть бути щоденними і дрібними. Існує перемога над власними страхами, лінню. Перемога робить нас витривалішими і стрімкіше. Ніхто не любить здобувати поразку, але не завжди все можуть залишатися переможцями. Виявляється, що і поразка може стати перемогою. Виходить так тому, що […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ – УКРАЇНА ТА її ІСТОРІЯ В ЛІТЕРАТУРІ – 7 клас До теми “М. Гоголь “Тарас Бульба”” 1. Від чийого імені ведеться розповідь у повісті? 2. Яким автор зображений у творі? Цікаво, що автор у повісті не є стороннім спостерігачем. Він виступає добрим знавцем історії України, зокрема козацьких часів, багато знає про звичаї, побут козаків, закони життя, що панували на Запорозькій Січі. Автор висловлює свою власну […]...