ПАРОДІЮВАННЯ
Пародіювання (грец. παρωδία – переробка на смішний лад) – наслідування, що спотворено повторює особливості оригіналу, виражає сатиричне чи критичне ставлення до окремих героїв, ідей, стилістичних особливостей першоджерела. Уже в стародавній Греції до цього прийому звертався Арістофан у комедіях “Хмари” та “Жаби”. Перша з них пародіює знаменитого філософа Сократа і його учнів, друга – трагедії Еврипіда. Сервантесівський “Дон Кіхот” є пародіюванням середньовічних рицарських романів. При цьому пародія Сервантеса виявилася за своїми ідейно-художніми якостями кращою за оригінали.
Нова українська література починалася з пародії відомого твору римського письменника Вергілія І. Котляревським (“Ене’ща”). Використавши Вергілієву форму, зберігши його сюжет, назву та імена героїв, український письменник наповнив старий зміст новим матеріалом. В результаті українська історія кінця XVIII – початку XIX століття, національні характери надали “Енеїді” І. Котляревського сатиричного й гумористичного забарвлення. (До речі, “Енеї-да” й до Котляревського пародіювалася італійцем Д. Лаллі, французом П. Скарроном, австрійцем А. Блюмавером, росіянином М. Осиповим.) В. Ярошенко залишив вдалу пародію на вірші М. Рильського. Спершу він наводить такий рядок з його поезії:
Люби свій виноград і заступ свій дзвінкий.
А потім так пародіює його стиль:
Люби картоплю, кріп, капусту й буряки. Народи й царства мруть, міняються віки, І там, де чабани чухмарились вошині, Стоїть уже кіно і каже дивні дива, В змаганні вічному шаліє смертний люд. Ти знай, що тільки тут, де невгамовний труд У черево землі-матусі ніж усадить, Дозріють соняхи і гарбузи обсядуть.
Чимало пародій належать Остапу Вишні, Ю. Івакіну, О. Жолдаку.
Близько до пародії знаходиться Шарж (франц. charger – навантажувати), що основується на деформації чи виокремленні певних рис твору або характеру людини з метою досягнення комічного ефекту.
Related posts:
- Пародіювання – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Пародіювання (грец. παρωδία – переробка на смішний лад) – наслідування, що спотворено повторює особливості оригіналу, виражає сатиричне чи критичне ставлення до окремих героїв, ідей, стилістичних особливостей першоджерела. Уже в стародавній Греції до цього прийому звертався Арістофан у комедіях “Хмари” та “Жаби”. Перша з них пародіює знаменитого філософа Сократа і його учнів, друга – трагедії Еврипіда. […]...
- Карикатура Карикатура (італ. caricatura, від сагісаге – перевантажувати, перебільшувати ) – сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. У літературі може реалізуватися в жанрі пародії – комічного наслідування твору певного автора або літературного напряму. Пародійно-карикатурне загострення характерне для роману М. де Сервантеса “Дон Кіхот”, творів І. Котляревського, (“Енеїда”), П. Куліша (“Куліш у […]...
- “Енеїда” І. Котляревського та “Енеїда” Вергілія Поема “Енеїда” І. П. Котляревського – перший твір нової української літератури, а сам автор увійшов в історію нашої культури як її засновник, що заклав фундамент літературної мови на народній основі. Письменник жив на межі двох століть – XVIII і XIX. Саме тоді тривав розвиток барокового напряму в культурі й набував популярності бурлеск. А бурлескні твори […]...
- Травестія Травестія (італ. travestire – перевдягати) – різновид жартівливої, бурлескної (див.: Бурлеск) поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється, “перелицьовується” у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів. Першим явищем Т. вважається “Батрахоміомахія” – Т. на “Іліаду” Гомера, здійснена в античну добу Пігретом. Т. як жанр з’явилася в Італії (XVII […]...
- До чого сниться капуста Бачити у сні капусту – практично завжди поганий знак, що попереджає про те, що майже у всіх областях вашого життя вас чекають дрібні розчарування і неприємності. Звичайно, глобальними проблемами це ніяк не назвеш, але тут, як мовиться, кількість переходить в якість, і ваш душевний стан в цей період комфортним назвати буде ніяк не можна. Якщо […]...
- Стилістика повісті “Собаче серце” За стилістикою повість відноситься до політичного памфлету, науково-фантастичної антиутопії або пародії на пролетаріат. Критики трактували цю повість по-різному, висловлюючи свою думку. Все це через неоднозначність сприйняття твору і різноманіття використовуваних художніх засобів. Стиль мови в творі розмовний, рідше науковий і художній. Розмовний стиль проявляється у висловлюваннях, властивих персонажам по їх соціальному статусу. Так, Швондер використовував […]...
- Епігон Епігон (грецьк. epigonos – нащадок) – зневажливо-іронічна назва письменника, який не виробив власного творчого “обличчя”, не набув творчої самостійності, а наслідує, копіює індивідуальний стиль, форму, повторює ідеї, художні прийоми своїх попередників. Епігонство викликається до життя або віховими творами літератури, або ж яскравими оригінальними манерами письма. Тому не випадково найбільшими жертвами епігонського наслідування стали такі рубіжні […]...
- Мої роздуми над п’єсою І. Котляревського “Наталка Полтавка” Серед жіночих імен Наталок, Оксанок, Марічок чи не найбільше, а тому їх вважають найпоширенішими в Україні. Мабуть, через те, що дівчата з цими іменами були особливими. Поширенню імені Наталка сприяла і п’єса Івана Петровича Котляревського “Наталка Полтавка”. Я впевнена, що всі, хто читав п’єсу І. П. Котляревського, не залишилися байдужими до образу Наталки – дівчини […]...
- Ідіолект Ідіолект (англ. idiolect, від грецьк. idios – свій та dialectos – розмова, говір, наріччя) – індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання, віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури певної людини. І. як мовна характеристика особистості не тільки окреслює особливе, а й розкриває розмаїті аспекти мови як загальнонаціонального феномена, її невичерпний потенціал. Літературний І. в сучасній […]...
- ІСТОРИКО-ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС. МІСЦЕ І РОЛЬ МИТЦЯ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ – Історико-літературний процес – історичний розвиток національної, світової літератури, який можна розглядати як історію зміни літературних напрямів. – Літературний напрям – стійка і повторювана в тому чи іншому періоді історичного розвитку літератури цілісна й органічно пов’язана сукупність основних особливостей літературної творчості, яка проявляється як у характері відбору явищ дійсності, так і у відповідних принципах добору […]...
- “Енеїда” І. Котляревського – перший твір нової української літератури – твір з української літератури “Енеїда” І. Котляревського вийшла друком 1798 року. Але цій події передувала майже тридцятирічна, нехай і з перервами, робота над текстом. І письменник дійсно зміг досягти художньої досконалості тексту. Напевне, через наполегливу працю І. Котляревського і його природний літературний хист, які у поєднанні зазвичай і творять дива, українська література зараз може похвалитися цим прекрасним шедевром гумору […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПИСЬМЕННИКА – Дзеркало, з яким ідеш по великій дорозі aбo Про роман у літературі XIX століття – Золоте століття романи Безумовно, що сучасній людині добре знайоме слово “стиль”. Адже виглядати стильно, мати власний стиль сьогодні є однією з ознак успішності особистості. Але це поняття у різні часи тлумачилося неоднаково. Так, за часів Давньої Греції стилем називали гостру паличку для письма на восковій табличці. Поступово це слово набуло переносного значення, позначаючи почерк, особливості письма людини. До […]...
- У яких значеннях у сучасному літературознавстві вживається термін “стиль”? Словом stulos давні греки називали загострену паличку, якою писали на воскових дощечках, пізніше – почерк того, хто пише, згодом – склад, саму манеру письма. В сучасному літературознавстві стиль – це засоби художньої виразності письменника в цілому, особливості тематики його творів, сюжетів, мови. Розрізняють стилі епохи (наприклад, стиль бароко, класицизму), напрямів і шкіл, а також стиль […]...
- Уроки-КВК Глибокому розумінню учнями літературного твору, проникненню у психологію героїв, розвиткові мовлення і творчих здібностей школярів та розширенню їхнього кругозору сприяють уроки-КВК. Заздалегідь на стенді “Як готуватися до уроку-КВК” учням пропонуються завдання. I рівень 1. Прочитайте твір. 2. Уявіть себе учасником подій. 3. Навчіться характеризувати героїв. 4. Зверніть увагу на описи, деталі, художні засоби мови. II […]...
- ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ 4 1. Сюжет “Енеїди” І. Котляревський запозичив А у римського поета Вергілія Б з українських народних дум В у грецького поета Гомера Г у російського історика Ключевського Д у дослідника Трої Шлімана А Б В Г Д 2. “Панове, знаєте, трояне І всі хрещенії миряне. Що мій отець бував Анхиз, Його сивуха запалила І живота укоротила, […]...
- Комар “Комар” – сатирично-гумористичний журнал, що виходив у Львові 1900-16 двічі на тиждень за редакцією І. Кунцевича. Тут друкувалися твори К. Устияновича, І. Франка, М. Павлика, С. Бердяева, В. Пачовського та ін. Відновлений як двотижневик (1933-39) за редакцією М. Чубатого (видавець І. Тиктор). На його сторінках з’являлися гуморески Юрія Вухналя, Тиберія Горобця (псевдонім С. Чарнецького) та […]...
- Пафос, фабула в літературі Пафос (грец. “Пристрасть, почуття”) відображає момент найвищого піднесення героїв літературного твору, пік емоційного підйому, пристрасної захопленості. Надаючи пафосність свого твору, автор прагне викликати в читача почуття співпереживання, відгуку душі і серця. Фабула – подієвий ряд, з якого складається сюжет твору, організований в певній последовательності. Фабула часто збігається з сюжетною лінією, але може розходитися з нею. […]...
- Чим корисний кріп для чоловіків? Ця ароматна зелень часто використовується в якості добавки не тільки до салатів, але і до різних гарячих страв, завдяки насиченому і оригінальним смаком вона подобається не тільки дівчатам, а й хлопцям. Але перш ніж включати її в своє меню, давайте трохи розберемося, чим корисний кріп для чоловіків і якими властивостями він володіє. Користь і шкода […]...
- Твір на тему “Які стильові тенденції переважають в індивідуальному стилі письменника?” Стиль є індивідуальним втіленням художнього методу письменника. Та якщо метод визначає загальний напрям творчості автора, то його стиль відображає індивідуальні властивості художнього слова, яке використовує письменник. І якщо в методі можливо знайти лише загальні риси, які пов’язують певну групу митців, то у стилі проглядаються індивідуальні риси того чи іншого письменника: манера письма, особистий досвід, талант […]...
- Доповідь на тему “Мешканці саду” В саду ростуть дерева: яблуні, груші, вишні, сливи, айва. І чагарники: смородина, агрус, малина, чорноплідна горобина, обліпиха, шипшина. Ще в саду є полуниця. Зараз, в травні, всі дерева і чагарники цвітуть. Виглядає це дуже красиво. Але я більше люблю, коли в саду встигають ягоди. Мої улюблені ягоди: полуниця і малина. Полуниця достигає в червні, а […]...
- Як пов’язаний класицизм з античністю? На зміну бароко з його пишністю, декоративністю в Європу приходить класицизм (XVII – початок XIX ст.) з суворими приписами, вимогами й законами щодо художньої творчості. Цей напрям тяжіє до античної спадщини, позначеної рясами краси, досконалості, гармонії. Античні письменники зображали ідеальних героїв, людей з розвинутим почуттям обов’язку, розумних і благородних. Для класицизму характерне наслідування античних тем, […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- “Пісні Мальдорора” (Лотреамон): опис і аналіз циклу віршів “Пісні Мальдорора” ( “Les Chants de Maldoror”) – цикл віршів у прозі графа де Лотреамона (справжнє ім’я – Ізидор Дюкасс). Робота над “Піснями…” була розпочата восени 1867. Перша пісня окремо витримала два видання, в серпня 1868 і січні 1869 року (обидва – без підпису: її замінювали три зірочки ***). Від одного видання до іншого, до […]...
- Вічне, джерела натхнення (образ природи у творчості Алкмана, Й. В. Гете, М. Лєрмонтова, Мацуо Басьо, Ф. Тютчева) – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – ДЖ. KITC, Й. В. ГЕТЕ, Г. ГЕЙНЕ, Е. СЕТОН-ТОМПСОН, ДЖ. Р. КІПЛІНГ, АЛКМАН, М. ЛЕРМОНТОВ, МАЦУО БАСЬО, Ф. ТЮТЧЕВ – ПРИРОДА I ЛЮДИНА – 5 клас Про природу багато написано і сказано. Це невичерпна тема для митців літератури, музики, живопису. Людина невід’ємна від природи, бо є її дитям. Німецький поет Й. В. Гете сказав дійсно пророчі слова: “Природа! Ми нею оточені й охоплені – непереможно, нам ні вийти з неї, ні глибше в неї проникнути… Вона огортає людей темрявою і вічно […]...
- Есхатологія Есхатологія (грецьк. eschatos – останній, кінцевий і logos – слово, вчення) – складова частина будь-якої релігії, що сягає корінням глибокої давнини. Есхатологічна література – літературні твори, написані під впливом вчення про кінець світу і потойбічне життя людини. Цікавим і характерним для давнього українського письменства є есхатологічний апокриф “Ходіння Богородиці по муках”. Уже з XII ст. […]...
- Який літературний напрям виник як заперечення класицизму? З другої половини XVIII ст. в європейських літературах почав формуватися новий напрям – сентименталізм. Назва його узята з твору англійського письменника Л. Стерна “Сентиментальна подорож”. Художня система сентименталізму виросла з переконання, що можна подолати негаразди у людських і навіть соціальних стосунках, звернувшись до почуттів людини, до її здатності насолоджуватися власними емоціями. Відповідно вартісним вважався той […]...
- ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ – ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК Індивідуальним втіленням художнього методу є стиль. Якщо метод визначає загальний напрям творчості, стиль віддзеркалює індивідуальні властивості художника слова. За влучним висловом Л. Тимофєєва, “в методі знаходять насамперед те загальне, що пов’язує митців, а в стилі – те індивідуальне, що розділяє їх: особистий досвід, талант, манера письма та ін.” [68, 64]. Стиль – це сукупність художніх […]...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди присвоєння ступеня доктора філософії випускникові Падуанського університету львів’янину Григорію Кирницькому. Мета твору – прославити тих, хто ніколи не зрікається “святок […]...
- Яка роль необов’язкових елементів сюжету? Необов’язковими елементами сюжету є пролог та епілог. Наявність їх зумовлюється не законами побудови твору, а конкретними ідейно-художніми завданнями. Пролог – це вступна частина, в якій автор або розповідає дії, що передують основній колізії і мотивують її (“Лісова пісня” Лесі Українки, “Мойсей” І. Франка), або ж розкриває свій задум. Так, пролог у “Лісовій пісні” Лесі Українки […]...
- Драматична література – основна ознака, жанри Драматична література (греч. drama, букв. – дія) характеризується пристосованістю для сценічної інтерпретації. Основною її ознакою є призначення її для театрального спектаклю. Текст драматичного твору розпадається на двох частин – мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів. Твір, написаний у формі мови персонажів і ремарок, і є добутком “драматичної форми”. Це […]...
- Розповідь про мешканців саду Я часто приїжджаю на дачу до моїх дідуся і бабусі. На дачі є сад і город. В саду ростуть дерева: яблуні, груші, вишні, сливи, айва. І чагарники: смородина, агрус, малина, чорноплідна горобина, обліпиха, шипшина. Ще в саду є полуниця. Зараз, в травні, всі дерева і чагарники цвітуть. Виглядає це дуже красиво. Але я більше люблю, […]...
- Злочини радянської система у прозі першої половини ХХ століття – ПРАКТИКУМ 1. Роман У. Самчука “Марія” – перший твір в українській літературі про голодомор. Тематика та проблематика роману. Образна система. Мистецька неповторність образу Марії. Змалювання агресивності і антинародної суті більшовицької влади на селі. Трагедія руйнування українського роду. 2. Роман “Жовтий князь” В. Барки. Ідейно-естетичне навантаження назви твору. Сюжетно-композиційна єдність роману. Образи. Символи та алегорії твору. Проблематика. […]...
- МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ І. Написати есе за наступною тематикою (12 балів): 1. Поняття “нова українська література”. Історичні, суспільні та культурні умови становлення нової української літератури, її народоцентрична основа та національна самобутність. 2. “Енеїда” І. Котляревського як перший твір нової української літератури. 3. Ідейно-тематична та жанрова спадщина Т. Шевченка. 4. Медитативна лірика Т. Шевченка періоду заслання (1847 – 1857 […]...
- Специфіка зображення людини в повісті “Маруся” – твір з української літератури Доба нової української літератури розпочинається з прекрасного твору І. Котляревського “Енеїда”. Після виходу “Енеїди”, як це часто буває по створенні справжнього шедевра, з’явилось багато наслідувачів та навіть епігонів творчості І. Котляревського. Коли шовіністично налаштовані критики брали до рук “Енеїду”, плануючи закинути авторові використання “мужицької мови”, вони починали сміятися і, вражені довершеністю поеми, не могли вже […]...
- Особливості мови комедії Грибоєдова “Лихо з розуму” П’єса “Лихо з розуму” змогла підкреслити видатний талант російського класичного драматурга Олександра Сергійовича Грибоєдова. Її літературна значимість виражається саме в особливості мови комедії, в віршах і висловлюваннях. Ще задовго до виходу в світ п’єси Грибоєдова, ця мова, мова російської комедії, був явно наповнений штучністю, з великим входженням галіцизмів. Явним прикладом цього є комедія Фонвізіна “Недоросль”, […]...
- Що таке епіграф в літературі? Епіграф – це цитата, яку поміщають на чолі твору або його окремої частини з метою показати дух твору, його зміст, ставлення до нього автора і т. д. Епіграф являє собою коротку закінчену фразу або цитату і розміщується автором після назви твору. Що стосується самого слова “епіграф”, то воно відоме ще з античних часів. Стародавні греки […]...
- Навіщо людині вміння розуміти природу? (За поезією М. Рильського “Люби природу не як символ”) – Зразок твору – С. ВАСИЛЬЧЕНКО, Т. ШЕВЧЕНКО, К. МАЛИЦЬКА, Б.-І. АНТОНИЧ, Е. ГУЦАЛО, ОЛЕНА ПЧІЛКА, М. РИЛЬСЬКИЙ, М. ВІНГРАНОВСЬКИЙ – РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 5 КЛАС Максим Рильський надзвичайно любив рідну природу. Він умів підмічати найменші її нюанси, тонко відчував її. Тому в його творчому доробку багато поезій, які належать до пейзажної лірики. Але митець не тільки змальовував прекрасні картини природи, а й нагадував людям про обов’язок берегти її. Цей мотив і основним у поезії “Люби природу не як символ…”. Письменник […]...
- ЛЮБИ ПРИРОДУ НЕ ЯК СИМВОЛ… – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ (1895-1964) – РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ Люби природу не як символ Душі своєї, Люби природу не для себе, Люби для неї. Вона – не тільки тема вірша Або картини, – В ній є висоти незміримі Й святі глибини. У неї є душа могуча, Порив є в неї, Що більший над усі пориви Душі твоєї. Вона – це мати. Будь же сином, […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- Епігонство – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Епігонство (грец. Έπίγονοζ – народження, пізніше – нащадок) – наслідування, що характеризується несамостійністю художнього мислення, поверховим жалюгідним копіюванням певних літературних творів попередників. Епігонство тісно пов’язане з проблемами взаємодії традицій і новаторства в розвиткові світової літератури. Продовження кращих традицій, творчий підхід до засвоєння досягнень попередніх поколінь письменників є важливою ознакою прогресу в літературному розвиткові. Епігони виявляються […]...