Парк Юрського періоду
На самому початку юрського періоду (201-135 мільйонів років тому) всі континенти ще становили єдине ціле – величезний суперконтинент, який називався Пангея. А тодішній клімат нагадував парник.
Якщо порівнювати геологічні епохи з віком людини, то юрський період можна назвати часом юності – тієї найважливішої часом, коли визначається вся подальша доля. Ось і у нашої планети була своя бурхлива “юність”. Саме тоді, в юрському періоді, на карті світу проступили обриси сучасних нам океанів і континентів. Положення одних згодом ще не раз зміниться, інші сильно пролунають в розмірах. Але в тому чи іншому вигляді вони збережуться до наших днів. Тоді ж, в пору безмежного, здавалося б, панування динозаврів, почне формуватися і наш нинішній тваринний світ – з’являться ссавці і птиці. Дивовижна епоха! Без знання її неможливо зрозуміти, як виник світ, який нас оточує.
Отже, в юрському періоді почала розпадатися Пангея, що об’єднала за 100 мільйонів років до цього всю тодішню сушу. Тепер суша розламувалася уздовж величезних Рифт, ціла система яких утворилася на початок цього періоду. Ця система, що розділила Північну Америку і Північно-Західну Африку, стала швидко заповнюватися морськими водами. Так виникла центральна частина сучасного Атлантичного океану.
Клімат в той час був настільки теплим, що льодів не залишилося навіть на полюсах Землі; в середніх же широтах було так само тепло, як в наші дні в тропіках і субтропіках. До слова, в юрському періоді в околицях географічних полюсів не було взагалі ніякої суші.
При одній лише згадці цієї епохи в нашій пам’яті спливає фільм Стівена Спілберга “Парк юрського періоду”. Яким же був наяву цей парк? Адже багато в фільмі обурює палеонтологів. Досить сказати, що режисер – заради більшої ефектності – переніс в юрський період знаменитих динозаврів крейдового періоду: тиранозавра і велоцираптора.
Зрозуміло, динозаври були безперечними господарями суші в юрському періоді. Найбільші з них досягали в довжину 25 метрів і важили понад 100 тонн. Це були самі величезні тварини, коли-небудь населяли сушу. Але так чи добре ми знаємо їх?
Ще кілька десятиліть тому їх вважали млявими, малорухомими велетнями. Але тим часом наші уявлення про мешканців “парку юрського періоду” разюче змінилися. Так, дослідження їхніх викопних решток виявили, що кісткова тканина динозаврів була пронизана численними кровоносними судинами. Це дозволило припустити, що показники обміну речовин у динозаврів були приблизно такими ж, як у птахів, які ведуть своє походження саме від них. Може бути, багато динозаврів були теплокровними тваринами?
Самим небезпечним хижаком в ту епоху був аллозавр. У верхньому юрському періоді він населяв Північну Америку і Південну Європу. За своїми розмірами він не поступався добре відомому нам хижакові крейдяного періоду – тиранозавру. Він досягав 12 метрів в довжину і важив кілька тонн. Озброєний був цей хижий ящір зубами завдовжки 15 сантиметрів і гострими, немов ножі, кігтями на передніх лапах. Він міг впоратися навіть з величезним брахиозавром, чия довжина тіла перевищувала 20 метрів.
Втім, вчені продовжують сперечатися про спосіб життя аллозавра. Одні вважають його пожирачів падали, інші – спритним мисливцем: об’єднавшись в зграю, ці ящери могли б нападати на значно більших тварин. Будова черепа аллозавра підтверджує другу версію: він набагато міцніше, ніж потрібно падальщиков. Такі навантаження, які він здатний витримати, виникали тільки тоді, коли доводилося розривати ще живого, що тремтить ящера. Втім, поки немає надійних доказів того, що аллозаври заганяли видобуток зграєю. Ким же він все-таки був, цей “цар тварин” тієї епохи?
А найвідомішим представником фауни юрського періоду був, мабуть, археоптерикс. Наявність оперення і крил видає в ньому птицю. Це – найбільш древня птиця, відома вченим. Її вік – 140 мільйонів років. Судячи з будови зубів, таза і хвоста (наявність кісток), вона складалася в очевидному спорідненні з динозаврами. Так, у археоптерикса ще був відсутній роговий чохол дзьоба – той був витягнуту щелепу, засіяну дрібними, гострими зубами.
Але от питання: чи вмів літати першоптах? Одні вчені вважають, що завдяки своїм потужним кігтям археоптерикс підіймався на дерево і, кинувшись з гілки, ширяв у повітрі, поступово опускаючись на землю. Однак палеоекологіческіе дослідження показали, що в тому районі Німеччини, де вперше були виявлені останки археоптерикса, саме в той час, коли там жила першоптах, встановився жаркий, сухий клімат і, ймовірно, не було ніяких лісів – там не можна було зустріти навіть дерева. Може бути, археоптерикс кидався з круч, висівшіхся на березі моря, і підлягає кружляв у повітрі, злітаючи вниз? У 1999 році на сторінках Nature з’явилася стаття, автори якої припустили, що археоптерикс міг злітати навіть з рівного місця – з землі.
Важко знайти більш-менш освіченої людини, яка не чула б ім’я археоптерикса, хоча на сьогоднішній день виявлено всього 11 більш-менш добре збережених його скелетів. Остання знахідка зроблена в 2011 році. Ім’я її автора, як і місце, де на цей раз відшукали скелет первоптіци, поки зберігаються в таємниці.
Тепер ми знаємо, що набагато ближче до сучасних птахів був конфуциусорнисов, що жив на 10 мільйонів років пізніше, вже в крейдяному періоді. Викопні рештки цього птаха величиною 30 сантиметрів були виявлені в 1993 році поблизу китайського міста Бейпяо (провінція Ляонін). Два роки по тому опис знахідки з’явилося на сторінках Chinese Science Bulletin. Цей птах отримала назву Confuciusornis sanctus, “священний птах Конфуція”. Як виявилося, місцевість, де було зроблено відкриття, рясніла залишками викопних птахів. Вже до 2000 року було знайдено понад тисячу примірників, що відносяться до роду Confuciusornis. Ще якась кількість їх було викрадено нелегальними “копачами”.
Різні дослідники по-різному оцінюють здатність конфуціусорніса до польоту. Адже на його передніх кінцівках збереглися потужні, вигнуті пазурі. Це наводить на думку про те, що цей птах ще не здатна була злітати з землі. Вона дерлася по деревах, а потім стрибала з гілки і перелітала куди-небудь. З іншого боку, судячи з будовою задніх кінцівок, їй було важко чіплятися ними за гілки. Крім того, довгі махові пера заважали їй лазити по дереву. Можливо, конфуциусорнисов все-таки міг, розбігшись, злітати прямо з землі?
До речі, ще одне відкриття, зроблене в 2011 році, загрожує остаточно поставити хрест на “кар’єрі” археоптерикса, що став першою в історії птахом. У Китаї, в тій же провінції Ляонін, були знайдені залишки ящера, що нагадував первоптіци. Аналіз показав, що археоптерикс, як і його “двійник”, Xiaotingia zhengi, в деяких відносинах ближче таким ящера, як дейноніхозаври, ніж пізнішим птахам, повідомляє Nature. Невже прідетсявичеркнуть археоптерикса з числа птахів? А може бути, треба зарахувати до птахів ще й дейноніхозавров?
… Завершувався ж юрський період тим же, чим і починався, – розпадом величезного континенту, на цей раз Гондвани. Вже до кінця цього періоду Африка, Антарктида та Індія виявилися розділені океаном.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)