Парадокс
Парадокс (грецьк. paradoxon – несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові) – у логіці – міркування, – яке не належить до ряду істинних чи хибних. Трапляється П. у філософії (пойменований Е. Кантом антиномією), у математиці та в лінгвістиці (семантичний та синтаксичний П.), а також у художній літературі, де вживається як художній засіб, відіграючи відмінну за смисловим навантаженням функцію. Подеколи П. формулюється у вигляді афоризму, близького до Народного прислів’я (“Тихіше їдеш – далі будеш”), каламбуру (“Катерина та Дем’ян / посварились за бур’ян, /Катерина Дем’яну / не уступить бур’яну”). Має лаконічну, викінчену за думкою форму. Віртуозністю парадоксального мислення відзначалися Б. Паскаль, Ф. Ларошфуко, О. Уальд, А. Франс, Б.-І. Антонич та ін. Інколи П. вживається як складник мовлення літературних персонажів, окреслюючи їхні індивідуальні особливості (класичні образи баби Палажки та баби Параски, створені І. Нечуєм-Левицьким). Значно рідше П. спостерігаються як окремий твір (“Парадокси” Ціцерона, “Чи сприяло відродження наук та мистецтв поліпшенню моралі?” Ж.-Ж. Руссо, “Парадокс про актора” Д. Дідро, “Розмова, звана Алфавіт, або Буквар світу” Григорія Сковороди та ін.). Досить яскраві риси парадоксального світосприйняття притаманні і сучасним українським поетам – І. Драчу, Р. Бабовалу, Еммі Андієвській, М. Воробйову, В. Голобородьку, І. Калинцю, М Григоріву, С. Вишенському та ін. Часто, особливо у практиці авангардистів, принцип П. гіпертрофується, тому при втраті чуття естетичної міри може перетворитися на фарс.
Related posts:
- Що таке парадокс? Парадокс – це особливе явище, що містить “внутрішнє протиріччя” і удаване спостерігачеві не зовсім логічним і ймовірним. Існує безліч різних парадоксів, в яких насправді немає нічого протиприродного, але при поверхневому сприйнятті викладені в парадоксі факти здаються фантастичними. Ось один з яскравих прикладів парадоксу: Парадокс днів народження. У будь-якій групі, що складається з 23 осіб, ймовірність […]...
- Короткий зміст “Парадокс” Короленка Короленка Володимир Галактіонович в 1894 році написав нарис “Парадокс”. Потрібно зауважити, що даний твір було написано автором протягом одного дня – 11 квітня. Події в ньому відбуваються в той же час, за часів царської Росії. Оповідання йде від першої особи. У цьому нарисі автор Володимир Короленко піднімає дуже важливе питання: для чого створена людина? Даний […]...
- ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА (1722-1794) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Підтвердити чи спростувати Світогляд і літературна спадщина Г. Сковороди утверджують гуманістичні цінності. О підтвердити О спростувати Художні твори Г. Сковороди – лише ілюстрації до його філософських поглядів. О підтвердити О спростувати Життя Григорія Сковороди стало ілюстрацією його філософських та моральних поглядів. Він вважав, що свобода та чесність важливіші за гроші і славу, тому й відмовився […]...
- Парадокс Ольберса “Чому небо вночі чорне?” У 1823 р німецький астроном Генріх Вільгельм Ольберс написав статтю, де обговорювалося це питання, з тих пір отримав назву “парадокс Ольберса”. Тут дійсно є загадка. Якщо Всесвіт нескінченний, то в якому б напрямку ви не поглянули, ви побачите зірку. Звідси випливає, що нічне небо повинно бути залито сліпучим світлом зірок. Перша […]...
- Парадокс Ейнштейна-Подольського-Розена Квантова зчепленість відноситься до тісної взаємозалежності квантових частинок – наприклад, пари електронів або пари протонів: деякі зміни стану однієї з них негайно відбиваються на інший, і не важливо, на якій відстані знаходяться частинки. Це настільки суперечить здоровому глузду, що Ейнштейн назвав квантову зчепленість “кошмарним дальнодействием”. Він вважав, що вона демонструє дефект квантової теорії і, особливо, […]...
- Чому зоряне небо чорне? (фотометричний парадокс) Зоряна серпнева ніч це найромантичніше і чарівний час. Люди дивляться в небо на падаючі зірки, загадують бажання. Але саме в цей час, заглядаючи фактично у всесвіт, людина може відчути обмеженість свого розуму. Здається, що ми ніколи не зможемо зрозуміти, що там, в найдальшому куточку всесвіту. А чи є він, кінець? Що таке нескінченність часу і […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ПАРАДОКС У ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ – Ocкap Вайльд Oscar Wilde (1854-1900) – Золоте століття роману Парадокс (від гр. paradoxes – “несподіваний”, “дивний”) – міркування, яке не належить до ряду істинних чи хибних. Його мета – висміювання догми, демонстрація незалежності суджень й оригінального мислення. Парадокс має лаконічну, викінчену задумкою форму. Наприклад: “Тихіше їдеш – далі будеш”. У художніх творах парадокс найчастіше вживається як елемент сюже – тотворення (наприклад, у романі “451° […]...
- Юрій Винничук. “Місце для дракона”. Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин Тема. Юрій Винничук. “Місце для дракона”. Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин Мета: зацікавити твором, допомогти учням зрозуміти його підтекст, алегоричність художніх образів; розвивати образне та критичне мислення, творчу уяву, навички виразного читання, переказу, виділення головного та інтерпретації твору; виховувати естетичні смаки, уміння бачити красу й силу художнього слова. Теорія літератури: повість-казка, підтекст, алегорія, […]...
- Як розуміє щастя Григорій Сковорода? Кожна людина, яка створює матеріальні та духовні цінності, має право на щастя. В цьому Григорій Сковорода був переконаний і стверджував це своїми творами. Він писав, що заради щастя не потрібно далеко їхати, колінкувата перед сильними світу, бо воно завжди і всюди з людиною. Його тільки треба пізнати. Про це йдеться у філософському творі “Вхідні двері […]...
- Щастя як основна категорія етики Г. С Сковороди – Григорій Савич Сковорода – ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть Григорій Савич Сковорода своє етичне вчення спрямовував на практичні поради, які вкажуть людині шлях до щастя. Саме проблеми щастя займають центральне місце у творчості мислителя. Цій темі присвячено значну частину збірки “Басни Харьковскіе” і цикл філософських праць: “Разговор пяти путников о истинном счастії в жизни”, “Кольцо”, “Розмова, звана алфавит, чи Буквар світу”. Сковорода пов’язує щастя […]...
- Вірш-діалог Вірш-діалог (грецьк. dialogos – бесіда, розмова між двома особами) – поетичний жанр, у якому зображено спілкування двох осіб, на відміну від полілогу чи монологу. Вживається не лише з метою зіставити різні, подеколи полярні погляди чи розкрити порозуміння між ними, а й задля пошуку істини: Перший голос У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За […]...
- Алонім Алонім (грецьк. alios – інший, опута – ім’я) – друге ім’я особи (Юрій Георгій; Юрій Клен, “Колись страшну потвору Переміг /Святий Георгій у яснім шоломі” ; Є. Маланюк, “Ось світлий Юрій над забитим гадом, /Над тим, що звалось “І Петербург”; географічного об’єкта (Г. Чупринка, “Дід Дніпро, Дніпро-Славута/смертно зблід”); слова не з спорідненим, а з тотожним […]...
- ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – ПОЕТ, МИСЛИТЕЛЬ, ПРОСВІТНИК – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА √ Григорій Савич Сковорода, мандрівний філософ, просвітитель, поет-лірик, байкар (3 грудня 1722 р. – 9 листопада 1794 р.) – народився у Чорнухах, а помер на Харківщині, в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району. – Освіта – Києво-Могилянська академія. – Вбачав Сенс людського існування у самопізнанні. Цінував людську свободу. На хресті над могилою слова: “Світ ловив […]...
- Пауза або Павза Пауза або Павза (грецьк. pausis – припинення) – коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої. Особливого значення надається П. у віршуванні, де поряд із смисловими, логічно-інтонаційними вживається ще й ритмічна, яку називають константною та цезурною. Функціональне навантаження П. підвищується у тонічному віршуванні, сприяючи посиленню інтонаційної самостійності емоційно напруженого мовлення, […]...
- Концепція Концепція (лат. conceptio – поєднання, сукупність) – розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища, У цьому сенсі літературознавець може мати власну естетичну концепцію художньої творчості або викладати чужі, запозичені погляди. Те ж стосується й письменників, які мають свої концепції дійсності, героя, творчості. Термін “К.” вживається і для […]...
- Багатоголосся або Полілог – Словник літературознавчих термінів Багатоголосся, або Полілог (грецьк. роlу – багато та logos – слово) – розмова, в якій водночас бере участь чимало співбесідників; художньо-стилістичний прийом, використовуваний у різних літературних жанрах, передовсім у прозових та драматичних, насичений репліками, вигуками, зауваженнями тощо, поданими у творі без вказівки на персонажа. Подеколи Б. вживається і в ліриці, посилюючи її експресивні зображально-виражальні можливості: […]...
- Визначення і суть парадоксу Дане поняття народилося в Древній Греції і означає думка, що суперечить здоровому глузду. У широкому сенсі слово парадокс – це явище, ситуація, подія, що здаються неймовірними і не відповідають звичним уявленням людей про реальність в силу незвичайного контексту. Суть парадоксального судження полягає в тому, що почавши його розглядати і досліджувати, ви поступово знайдете в ньому […]...
- Скорочено – КАТЕРИНА – ЛЕОНІД КИСЕЛЬОВ – 7 КЛАС Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
- КАТЕРИНА – КИСЕЛЬОВ ЛЕОНIД Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
- Імітація Імітація (лат. imitatio, від imitor – наслідую) – наслідування, підроблення. Часто вживається в імпресіоністичних творах, особливо в поезії, задля увиразнення безпосередності враження: Дзень-дзень-дзень-дзень: Дзеленькають останні колеса Коляски старосвітчини, Що колобродять у забуття (Емілія Лучак). І. закорінена у міметичні принципи художньої діяльності, однак вона втрачає своє значення за відсутності чуття естетичної міри. Та особливої шкоди І. […]...
- Повідомлення “Системи числення” Системи числення (СЧ) – це послідовність цифр і англійських букв, записана за певними правилами. СЧ бувають позиційними і непозиційних. Позиційні системи – це такі системи, в яких певний символ числа має різне значення, перебуваючи на різних позиціях. Наприклад, десяткова система є позиційною. Число 25 не дорівнює числу 52, так як певний символ, наприклад 5, залежить […]...
- Дієреза Дієреза (грецьк. diairesis – рсзмежованість, роздільність) – в античній версифікації – заміна довгого складу в стопі двома короткими. В силабо-тоніці Д. вживається за вимогами метроструктури (“Убогії ниви, убогії села” – Б. Грінченко), коли додається зайвий голосний у слові; також – коли він опускається (подеколи замість слова “Україна” вживається “Вкраїна” чи “Украйна”): Ідіте на Вкраїну, Заходьте […]...
- Абетковий вірш Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, “Алфавіт віршами, написаний для сина” Олександра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки: Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду, Бізон у двір забрався, Баран його злякався […]. Абетковий вірш, […]...
- Ономатопея Ономатопея (грецък. onomatopoeia – звуконаслідування) – імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді…” В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко: Хлип… хлип… Дайте мені на хліб! […]...
- Значення слова “аморальний” Прикметник “аморальний” – це прикметник, однокореневе до іменника “Аморал”. В українській мові у цього слова є такі синоніми, як: Аморальний; Безсоромний; Непорядна; Нечесний. Зазвичай термін “аморальний” вживається в поєднанні з іменниками “вчинок” або “поведінка”. Однак, порядне і чесна поведінка в українській мові не прийнято називати “моральним”. Антоніми до слова “аморальний” – “високоморальний”, “правильний”, “гідний”. Слово […]...
- Грецький проект Катерини II Відразу після закінчення першої війни з Туреччиною натхнена успіхами Катерина II і її фаворит Г. А. Потьомкін склали проект подальших дій проти ослабленого невдачами супротивника. Передбачалося, що Туреччина буде відкинута з Європи, а на звільнених балканських землях виникне Грецька імперія зі столицею в Константинополі. Свого другого внука, народженого в 1779 році, Катерина назвала Костянтином на […]...
- Василь Симоненко – БАБА ОНИСЯ У баби Юнисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині Морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого ж горя нема, Ніж те, коли старість мати В домівці стрічає сама. Немає такої біди і муки, Ніж сумно з-під сивих брів Дивитись щодня, як внуки Ростуть без своїх батьків. […]...
- Чим відрізняється азбука від алфавіту Навчитися читати і писати неможливо, не знаючи алфавіту або абетки. У них впорядковано розташовані букви, які є графічним зображенням звуків. Дитині запам’ятати букви буває непросто: у нього не завжди виникають стійкі асоціації між знаковим символом і живим звучанням окремого фрагмента мови. Це враховувалося укладачами російської абетки. У алфавіті психологічні особливості сприйняття знакової системи майже не […]...
- Тема 6. Григорій Сковорода (1722 – 1794) – Давня українська література (XIV – XVIII ст.) – Старе українське письменство Творчість видатного українського мислителя-гуманіста, письменника, просвітителя Г Сковороди є яскравою сторінкою у житті нашого народу. У його творах відобразилися світогляд, спосіб мислення, жива душа українців. Біографічні відомості З грудня 1722 р. у с. Чорнухи на Полтавщині народився Григорій Савич Сковорода. Навчався у дяка-скрипаля. У 16-річному віці, мандруючи із кобзарем, прямує до Києва. До 1753 р. […]...
- Твір на тему – Вдячність хлібові Відома українська художниця Катерина Білокур залишила нащадкам неперевершені картини, що були визнані у світі. Одним з чудових полотен є “Цар-колос”, над яким Катерина Білокур працювала у повоєнні роки. У центрі картини – налиті стиглим зерном колоски жита, пшениці, ячменю й вівса на червоному тлі. До них тягнуться троянди й півонії, бузок, безсмертники, хризантеми й кручені […]...
- Істина Істина – достовірне, адекватне знання про об’єктивну дійсність. Як термін з точним філософсько-понятійним наповненням у науковому літературознавстві стосується тільки позаестетичної реальності, що згадується у змісті художнього твору. Він зберігає певний сенс у працях про літературу, написаних з позицій гносеологізму. Якщо письменник виражає своє естетичне освоєння світу, то про об’єктивну істину в його творі не може […]...
- Оксиморон Оксиморон (грецьк. oxymoron – дотепна нісенітниця, від oxys – гострий, moras – безглуздий) – різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода, крижаний вогонь тощо). Принцип семантичної несумісності між іменником та прикметником широко використовується у художній літературі (В. […]...
- Пуант Пуант (фр. pointe – вістря, гострий кінець, лезо) – гостродраматичне завершення ліричного сюжету у ліричному (драматичному чи епічному) творі, найвищий прояв градації: […] увігнав Заступ у землю Хотів докопатися До джерела А докопався До крові (А. Крат). П. притаманний також байкам, притчам та іншим жанрам, які завершуються лаконічним або афористичним висловом. Термін П. вживається у […]...
- Симплока Симплока (грецьк. symphloke – сплетіння), або Сплетіння – складна синтаксична конструкція, в якій граційно поєднується анафора з епіфорою. Широко вживається у фольклорі: Чи не ті ж мене саблі турецькі порубали, що і вас? Чи не ті ж мене стрілки яничарки постріляли, що і вас? Властива С. і поезії: Я сьогодні не прийду додому – Де […]...
- Образ української Мадонни в поезії Л. Кисельова “Катерина” – твір з української літератури Поезія Леоніда Кисельова “Катерина” вражає двома яскравими і значимими планами: історією України та постаттю національної Мадонни – Шевченкової Катерини. Ці два плани, дві теми, настільки органічно злиті, що становлять єдине ціле, наповнене глибоким символом поетове відкриття: Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей, – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим […]...
- КАТЕРИНА (1838) – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Поему “Катерина” Т. Шевченко написав у 24-річному віці, отже, життєвий досвід поета був не такий і великий, проте у творі відчувається рука вже досвідченого майстра й людини. Образ жінки-кріпачки був близький поетові й трагічний: багатостраждальною була доля його матері, яку “у могилу /Нужда та праця положила”, і рідних сестер, у яких “у наймах коси побіліють”. […]...
- Воскресла Україна “Воскресла Україна” – збірка художніх творів, видана 1907 заходом товариства “Просвіта” у Львові. Назву дано за однойменним віршем О. Маковея, яким відкривається видання. У збірку увійшло оповідання з народного життя Б. Лепкого “За що?”, етнографічно-побутова оповідь “Сільські знахарі та баби-шептухи” (за М. Левицьким подав Е. О.; справжнє прізвище не встановлено), вірш А. Бобенка “Отаман” та […]...
- Катахреза Катахреза (грецьк. katdchresis – зловживання) – різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені (“червоне чорнило”, “пекучий лід” тощо). Частіше подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному використанню епітетів (назва збірки В. Стуса “Веселий цвинтар” тощо). Подеколи К. вживається і в ширшому розумінні – як сполучення несумісних понять: “Я […]...
- ПЛЕОНАЗМ Плеоназм (грец. πλεονασμόζ – надмірність) – це стилістична фігура, що грунтується на синонімічному повторі попереднього слова: ждати – чекати, пам’ятай, не забувай, тишком-нишком і т. д. Плеонастичний повтор не мотивований логічно і вживається як засіб стилістичного увиразнення мовлення. Найчастіше вживаний у народнопоетичній творчості: “Під ним кониченько, // Під ним вороненький // Сильно дужий” (народна пісня). […]...
- Гумореска Гумореска – невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксиморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм, масні вислови та вульгарщину егалітарного штибу. Г. як жанр зумовлена вродженою схильністю людського духу […]...