Парад Перемоги
Після перемоги у Великій Вітчизняній війні вищим керівництвом країни було прийнято рішення про проведення Параду Переможців. “В ознаменування перемоги над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні, – свідчить документ, підписаний І. В. Сталіним 22 червня 1945 року, – призначаю 24 червня 1945 року в Москві на Красній площі парад військ Дієвої армії, Військово-Морського Флоту і Московського гарнізону – Парад Перемоги.
На парад вивести: зведені полки фронтів, зведений полк Наркомату Оборони, зведений полк Військово-Морського Флоту, військові академії, військові училища і війська Московського гарнізону.
Парад Перемоги прийняти моєму заступникові Маршалові Радянського Союзу Жукову Г. К. Командувати парадом Перемоги Маршалу Радянського Союзу Рокоссовскому К. К.
Загальне керівництво по організації параду покладаю на командувача військами Московського військового округу і начальника гарнізону міста Москви генерал-полковника Артем’єва “.
Підготовка до проведення параду почалася заздалегідь. Кожен рід військ представив для участі в параді кращих, які відзначилися в боях бійців і офіцерів. Відбір учасників здійснювався за суворими критеріями: вік – не старше 30 років, зріст – не нижче 176 см. Найважливішим і обов’язковою умовою була наявність фронтових нагород, була потрібна і хороша стройова підготовка.
Кожен з банків, що діяли фронтів – 1, 2 і 3-й Бедорусскіе, 99. 1, 2, 3 і 4-й Українські, Карельський, Ленінградський, 1-й Прибалтійський – виділив для участі в параді по зведеному полку. У кожен зведений полк входило по п’ять батальйонів, що складаються з двох рот, по 100 чоловік у кожній. Фронтові частини налічували 219 генералів, 2090 офіцерів, 13 702 сержанта і рядових. У параді брали участь і частини Московського гарнізону, в яких налічувалося 30 генералів, 446 офіцерів, 17 414 сержантів і рядових.
За місяць, відведений на підготовку, було пошито більше 40 тис. Комплектів парадного одягу, проведено відбір учасників: рядових і сержантів, офіцерів і генералів.
У Москві учасників Параду Перемоги розмістили в новеньких брезентових наметах. “Це подарунок пані Черчілль”, – передавали з уст в уста “жителі” наметового містечка. Розпочалася копітка праця – щоденні восьмигодинні тренування. Але хіба це могло здатися виснажливим для молодих, красивих і міцних хлопців, які пройшли пів-Європи і загартованих війною? Вони раділи мирному житті, буйної зелені, посмішкам московських дівчат, смачної їжі – всьому, що з такою любов’ю оточувало їх у столиці.
І ось вони, фронтовики-богатирі, на Красній площі Москви. О десятій годині ранку під бій кремлівських курантів з Спаських воріт на білому коні виїхав приймати парад Георгій Жуков. Назустріч з рапортом прямував на вороному коні Костянтин Рокоссовський. Після об’їзду військ Жуков піднявся на трибуну Мавзолею і привітав воїнів армії і весь народ з Великою Перемогою. Коли він докінчив над площею зазвучав гімн Радянського Союзу одночасно з 50 залпами з артилерійських знарядь.
Парад відкрив зведений полк Карельського фронту, слідом за яким йшли воїни зведеного полку Ленінградського фронту, потім зведені полки 1-го Прибалтійського фронту, 3, 2, 1-го Білоруських фронтів, 1, 4, 2, 3-го Українських фронтів. Потім був полк від радянського Військово-Морського Флоту. Прапороносці несли по 36 прапорів найбільш прославлених частин і з’єднань кожного фронту.
Зведені полки були представлені піхотинцями, артилеристами, танкістами, льотчиками, а також кавалеристами, саперами і зв’язківцями. У кожному з них гордо чеканили крок і представники нашої Білорусі. Серед них кавалери трьох орденів Слави: І. В. Дорощенко, І. К. Купрієнко, Е. Л. Мінкін, Л. С. Ходанович, І. С. Шмея; Герої Совесткого Союзу А. І. Банкузов, Л. І. Біда, Н. І. Гапеенок, A. І. Гастіловіч, А. П. Данилицький, Г. К. Денисенко, М. М. Зеленкін, М. С. Камельчік, А. В. Кірсанов, В. А. Князєв, С. А. Красовський, І. Д. Лебедєв, А. І. Лопатин, А. А. Лузгін, Н. М. Малахов, B. Ф. Маргелов, В. Ф. Мухін, Н. І. Обедняк, С. А. Пашкевич, Ф. І. Перхоровіч, А.3. Півників, М. К. Пилипенко, А. В. Поддавашкін, А. А. Рокитянський, У. А. Рибак, В. Д. Соколовський, а так само багато інших прославлених воєначальники-білоруси.
Близько 11 години настав кульмінаційний момент Параду Перемоги. Раптово замовк оркестр. На Красній площі на кілька хвилин запанувала тиша, яку порушила барабанний дріб. Після чого 200 воїнів внесли на площу опущені прапори розгромлених німецьких формувань, які символізували крах, поразка і ганьба німецького нацизму. Воїни кинули до підніжжя Мавзолею на дерев’яні помости штандарти розбитих гітлерівських дивізій і полків з чорними орлами і свастикою, щоб не оскверняти ними священні камені головній площі країни.
Парад продовжили батальйони від кожної військової академії, а також військові училища, війська НКВС, представники Війська Польського. Завершували колону параду вихованці суворовських військових училищ, створених в 1943 р Слідом за ними на площу вступила артилерія, моторизовані частини (бронемашини, машини з десантниками, мотоциклісти), пройшли танки Т-34.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)