ПАМФЛЕТ
Памфлет – художньо-публіцистичний твір, що в гостросатиричній формі викриває злободенні явища суспільного життя.
Стосовно етимології поняття “памфлет” існують різні точки зору. Часто слово “памфлет” виводять від грец. παν – все і φλέγω – палю; інколи від англ. pamphlet, утвореного від pamphilius – імені одного з героїв популярної комедії XII століття (“Pamphilius seu de amore”). Більша частина дослідників вважає памфлет свого роду різновидом фейлетону, “розгорнутим” фейлетоном із ще більш окресленими ознаками публіцистичності: “Памфлет, – пише з цього приводу Л. Єршов, – це немовби фейлетон, але не на “незначну”, а на вузлову тему. В основі його лежить великий соціальний об’єкт, цим багато в чому пояснюється специфіка памфлету, особливості його побудови та стилю. <…>ОПамфлет за структурою ближчий до публіцистичної статті. Його основу складають об’єкти величезної ваги, які часто немає потреби переводити в соціальний аспект. Вони й без того з ним пов’язані: соціально-політичний устрій держави, морально-етичні підвалини.., окремі значні державні та політичні діячі і т. п. Ось чому розгортання теми в памфлеті часто відбувається в манері статті, а не через емоційно-образні асоціації”. Памфлет відрізняється від фейлетону й більшою ідеологічною різкістю: “Це викривальний твір, що характеризується своєю відвертою спрямованістю проти цілої суспільної системи, що втілює критику цієї системи у формі її сатиричного зображення та поєднує цю критику із засобами відкритої полеміки, прямої політичної аргументації та пропаганди”.
До визначних памфлетистів в історії європейської літератури належать Еразм Роттердамський (“Похвальне слово глупоті”), У. фон Гуттен (“Вадиск, або Римська трійця”), Д Дефо (“Чистокровний англієць”), Д. Дідро (“Жак-фата-ліст”), В. Гюго (“Наполеон Малий”). В українській літературі відомі памфлети Лесі Українки (“Голос однієї російської ув’язненої”), І. Франка (“Воскресіння чи по-гребіння”), памфлети Я. Галана; в російській літературі до памфлетної форми зверталися М. Кольцов, І. Ерен-бург, В. Катаев, Л. Леонов, Μ. Булгаков. Останній створив чи не найбільш показовий зразок памфлетної форми – п’єсу “Багряний острів”.
Related posts:
- Памфлет – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.9.Памфлет Памфлет – художньо-публіцистичний твір, що в гостросатиричній формі викриває злободенні явища суспільного життя. Стосовно етимології поняття “памфлет” існують різні точки зору. Часто слово “памфлет” виводять від грец. Πδν – все і Φλέγω – палю; інколи від англ. Pamphlet, утвореного від Pamphilius – імені одного з героїв популярної комедії XII століття […]...
- Що таке уособлення в літературі? Уособлення в літературі – це перенесення властивостей та ознак з одушевлених предметів на неживі. Часто уособлення використовується в тих випадках, коли автори творів зображують природу, наділена людськими характеристиками. З різних творів, де використовується уособлення, ми можемо дізнатися, що: Дощ пішов (дощ не може в прямому сенсі йти); Темрява підкралася (темрява не може підкрастися, це може […]...
- Двоголосе слово Двоголосе слов. (двоголосся) – окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. Д. с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М. Бахтін у праці […]...
- Біографія Дружиніна Олександра Олександр Васильович Дружинін народився восени 1824 в Петербурзі. Як і належить усім спадкоємцям знатних дворянських прізвищ, хлопчик отримав чудову домашню освіту. У шістнадцятирічному віці юнак вступив до Петербурзького Пажеського корпусу, де серед приятелів славився своїми гумористичними віршами, а серед друзів користувався повагою за те, що міг без особливого руда швидко і легко написати твір практично […]...
- СИСТЕМА ЕПІЧНИХ ЖАНРІВ Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може грунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. Найчастіше епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно від масштабів зображення подій […]...
- Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може грунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. Найчастіше епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ – УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 8 КЛАС 1.Коли було написано вірш “Патріоти” В. Самійленка? 2.Визначте ідею вірша В. Самійленко “Патріоти”. Справжній патріот той, хто не сидить склавши руки, а бореться за краще життя, захищає народні інтереси. 3.Який художній прийом лежить в основі побудови композиції вірша? 4.Чому твір В. Самійленка мас назву “Ельдорадо” ? 5.Коли було написано вірш “Ельдорадо” ? 6. З якою […]...
- Розвиток поняття про реалізм У літературознавстві по сьогоднішній день для терміна “реалізм” не існує певного чіткого тлумачення. Під поняттям “реалізм” часто маються на увазі стиль літератури, який носить універсальний характер, що орієнтується на освітлення суспільного життя в її об’єктивної сутності. Поняття реалізму в літературі Цей стиль характеризується відображенням реальності такою, якою вона є насправді, без будь-яких естетичних наповнень і […]...
- Чому я не хочу повертатися до СРСР? – Іван Багряний – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-50-х років ХХ століття І. Багряний – не лише відомий письменник, а й публіцист. Особливу увагу привертає його памфлет “Чому я не хочу повертатися до СРСР?”, написаний 1946 р. Це ніби перша політична декларація прав і гідності людини й нації, протест проти московсько-більшовицького тиску. Твір вийшов друком у розпалі примусової репатріації (повернення на батьківщину) колишніх радянських громадян. Цей захід […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ – УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 8 КЛАС 1. Два види вияву патріотичних почуттів у вірші В. Самійленка “Патріоти”. 2. Аналіз вірша В. Самійленка “Патріоти”. 3. Універсальна модель тоталітарної держави, змальована у творі В. Самійленка “Ельдорадо”. 4.Виховний зміст фейлетону О. Чорногуза “Як поводитись у кіно”. 5. Фейлетон О. Чорногуза “Як вибрати ім’я” як осуд рабського поклоніння чужому. 6.Про невихованість і нечемність очима О. […]...
- ФЕЙЛЕТОН Фейлетон (франц. feuilleton, від feuil – лист, аркуш) – невеликий за обсягом твір художньо-публіцистичного характеру, написаний на злободенну тему, що розкривається в гумористичному плані. Походження фейлетону пов’язують із французькою газетою “Journal des Debats” (“Журналь де Деба”), в один з номерів якої її редактор Бертен Старший 28 січня 1800 року вклав додаткові листки, які згодом почали […]...
- Фейлетон – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.8.Фейлетон Фейлетон (франц. Feuilleton, від Feuille – лист, аркуш) – невеликий за обсягом твір художньо-публіцистичного характеру, написаний на злободенну тему, що розкривається в гумористичному плані. Походження фейлетону пов’язують із французькою газетою “Journal des Débats” (“Журналь де Деба”), в один з номерів якої її редактор Берген Старший 28 січня 1800 року вклав […]...
- Творчий шлях – Остап Вишня – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС початку XX століття (1900-1930 pp.) “…Спасибі тобі, народе, що я єсть я! Хай буде благословенне твоє ім’я!.. Я маю честь велику, чудесну, незрівнянну І неповторну, честь належати До свого народу”. Остап Вишня Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Літературна спадщина Остапа Вишні – це тисячі гуморесок-усмішок у пресі на злободенні теми дня. На вимоги читачів значна […]...
- Кур’єр Кривбасу “Кур’єр Кривбасу” – двотижневий часопис України, присвячений висвітленню проблем культорології, політики та народознавства. Виходить у Кривому Розі за редакцією Г. Гусейнова. Чимало уваги приділяє художній літературі, друкуючи твори Галини Гордасевич, Т. Федюка, М. Миколаєнка, Наталки Нікуліної, Д. Кременя, Б. Жолдака та ін. сучасних письменників, а також представників “розстріляного відродження”, руху опору (Д. Май-Дніпрович, М. Пронченко […]...
- Позитивний персонаж (Герой) Позитивний персонаж (Герой) – дійова особа твору, персонаж, який є носієм авторського кредо (образ Сомка у романі П. Куліша “Чорна рада”, Володька та Матвія Довбенків у романі У. Самчука “Волинь”). У фольклорі, давній українській літературі, літературі новій, включаючи епоху класицизму, поняття “позитивний герой” та “ідеальний герой” не розмежовувалися. П. п. наділявся всіма моральними чеснотами, що […]...
- Етюд Етюд (фр. etude – вправи, вивчення) – в малярстві, графіці, скульптурі – твір, що має на меті глибше освоєння митцем зображуваної натури. В літературі – невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру (“Цвіт яблуні”, “Невідомий” М. Коцюбинського, “Дорога” В. Стефаника, ‘Три зозулі з поклоном” Гр. Тютюнника та ін.). Поряд з поняттям Е. вживаються його […]...
- Злочини радянської система у прозі першої половини ХХ століття – ПРАКТИКУМ 1. Роман У. Самчука “Марія” – перший твір в українській літературі про голодомор. Тематика та проблематика роману. Образна система. Мистецька неповторність образу Марії. Змалювання агресивності і антинародної суті більшовицької влади на селі. Трагедія руйнування українського роду. 2. Роман “Жовтий князь” В. Барки. Ідейно-естетичне навантаження назви твору. Сюжетно-композиційна єдність роману. Образи. Символи та алегорії твору. Проблематика. […]...
- Сатира Сатира (лат. satira, від satura – суміш, усяка всячина) – особливий спосіб-художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. У вузькому розумінні С. – твір викривального характеру. С. спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. Часто об’єктом О є антиподи загальнолюдської моралі, […]...
- Егалітаризм Егалітаризм (фр. egalitarisme, від egalite – рівність) – загальна характеристика поглядів політиків, соціологів, які обстоюють зрівнялівку як принцип організації суспільного життя. В естетиці і літературознавстві Е. проявляється як вчення про “масову культуру”, доступність творів мистецтва широким читацьким колам. Яскравим прикладом Е. може бути так звана “політика компартії у галузі художньої літератури”, яка на місце естетичних […]...
- МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас Справжнє ім’я – Микола Григорович Фітільов. Народився в с. Тростинці, що на Харківщині (нині Сумська область), у сім’ї вчителів, помер у м. Харкові. Письменник, ініціатор літературної дискусії 1925-1928 рр. (“Геть від Москви! Дайош психологічну Європу!”). Найвідоміші твори: збірка прозових творів “Сині етюди” (оповідання “Мати”, “Солонський яр”, “Кіт у чоботях”), новела “Я (Романтика)”, повість “Санаторійна зона”, […]...
- Рецензія Рецензія (лат. recensio – огляд, розгляд, оцінка) – один із провідних жанрів літературної критики, що розглядає й оцінює твори художньої літератури та мистецтва, визначає їх вартість та характеризує допущені, на думку критика, хиби, недоліки. Р. притаманні такі ознаки: наявність бібліографічного опису видання (може бути повним або скороченим, мати свої певні усталені варіанти розміщення в тексті […]...
- Критика повісті “Шинель” У російській літературі повість “Шинель” зіграла величезну роль: завдяки цьому твору виникла ціла течія – “натуральна школа”. Цей твір став символом нового мистецтва, а підтвердженням того був журнал “Фізіологія Петербурга”, де багато молоді письменники виступили зі своїми варіантами образу бідного чиновника. Критики визнавали за Гоголем майстерність, а “Шинель” вважали гідним твором, але полеміка в основному […]...
- Складна картина літературного процесу 20-30-х років XX століття. Художньо-публіцистична творчість М. Хвильового – ПРАКТИКУМ 1. Історична обстановка в Україні у 1917 – 1930-х рр., комплекс проблем соціально-економічного, державно-національного, мовного, культурного характеру та їх вплив на літературне життя. 2. Модерністський дискурс та його різновиди. Розмаїття стилів, художніх манер та форм творчості. 3. Українські літературні журнали, альманахи в 20 – 30-х років XX століття, їх роль в організації літературного процесу. 4. […]...
- Природа сатири і гумору у творчості О. Вишні “Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні”, – писав Олесь Гончар. Справді” Остап Вишня – гуморист і сатирик для мільйонів читачів. Він зміг у мудрих і працьовитих, дотепних і кмітливих, щирих і безпосередніх героях своїх творів втілити риси характеру українського […]...
- Фейлетон О. Чорногуза “Як вибрати ім’я” як осуд рабського поклоніння чужому – Зразок твору – В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ – УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 8 КЛАС “Мені зараз хочеться написати твір про рабів тіней, тіней вчорашнього дня Відомо ж – раби бояться всього, навіть власної тіні, яка раптом під сонячним промінням їм, не доведи, Боже, випрямить спину і стане із запитального знаку знаком оклику. Вони цього не переживуть. А я переживу, бо я сміюся. Ось у чому моє творче щастя. Головне, […]...
- Теми наукових робіт – Додатки 1. Міфопоетична парадигма образності у “Повісті минулих літ”. 2. Літературна творчість в осмисленні давніх українських авторів. 3. Самоусвідомлення творчої особистості у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 4. Повчальна проза в українській літературі доби Київської Русі. 5. Апокрифічний компонент у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 6. Художній хронотоп “Повісті минулих літ”. 7. Художній хронотоп Київського літопису. […]...
- ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ ТВОРУ ДЖ. СВІФТА МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА – ПРОСВІТНИЦТВО Мета: проаналізувати з учнями жанрові особливості твору Свіфта, виявити в ньому ознаки жанрів фантастичного роману, роману-подорожі, роману-памфлету, сатиричного роману; розвивати аналітичне мислення, вміння вести дискусію, узагальнювати; прищеплювати інтерес до творчості Дж. Свіфта, до літератури доби Просвітництва. Компетентності, що формуються: предметні – уміння розкривати жанрову своєрідність роману “Мандри Гуллівера”, знаходити у творі елементи фантастики, визначати їхню […]...
- Сказання Сказання – фольклорний, літературний твір історичного і легендарного характеру, в якому розповідь про дійсні події і явища минулого поєднується з їх піднесено поетичною інтерпретацією. У С. широко використовуються достовірні і вигадані відомості про історичних осіб, свідчення сучасників й очевидців подій, розповіді легендарного змісту, традиційна образно-стильова поетика фольклору. С. близькі до історичних переказів, легенд, апокрифів, житій. […]...
- Соціальний статус – коротко Структурним компонентом суспільства як системи є соціальна взаємодія індивідів і груп, що грунтується на соціальних статусах і соціальних ролях. Соціальний статус – становище людини в суспільстві, яке залежить від його віку, статі, етнічної приналежності, освіти, професії, сімейного стану, рівня доходу і власності. Соціальний статус припускає наявність відповідних прав і обов’язків. Кожна людина володіє не одним, […]...
- Маринізм Маринізм (лат. marinus – морський) – морська тематика в художній літературі, позначена не тільки естетичним переживанням морських краєвидів та життя моряків, а й часто поривом у незвіданий простір, жагою відкриття нового. Представниками поетичної мариністики в українській літературі можна вважати Т. Шевченка (“Гамалія”), Лесю Українку (цикл “Кримські спогади”, “З подорожньої книжки”), П. Карманського (вірші із збірки […]...
- Маяк “Маяк” – літературно-науковий журнал, виходив у Петербурзі (1840-45) за редакцією С. Бурачка та П. Корсакова. На сторінках “М.”, де друкувалися художні твори та статті з проблем історії чи кораблебудування, чимало місця відводилося україніці. Тут були видруковані твори Т. Шевченка (поема “Безталанна”, уривок з драми “Никита Гайдай”), О. Кореуна (“Могила”, “Кохання” та ін.), Г. Квітки-Основ’яненка (“Перекотиполе”, […]...
- Гробіанська література Гробіанська література (кім. grob – грубий, der Grobian – грубіян) – течія в німецькій літературі XV-XVI ст., зумовлена запереченням поезії мінезингерів, пов’язана із настановами “поводження за столом”. Г. л. спостерігалася у шванках, фастнахтшпілях, спрямовувалася на висміювання непристойності, простацтва, вульгарності. Основний твір цієї течії – “Гробіанус” (1549) Ф. Дедекінда, написаний дистихом латинською мовою. Елементи Г. л. […]...
- Атеїзм у літературі Атеїзм у літературі (грецьк. а – без, teas – Бог) – світогляд, який не визнає Бога і віри в Бога та релігії. Теоретичною основою А. є філософія матеріалізму. Оскільки вчення матеріалізму пройшло різні етапи розвитку (наївний матеріалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний Матеріалізм тощо), то й А. також еволюціонував. Виділяють А. Демокріта, Епікура, Лукреція (античність), європейських філософів-матеріалістів […]...
- Автокритика Автокритика (грецьк. autds – сам і kritike – здатність судження) – самокритика, висловлювання письменника про власну творчість чи про окремі твори на зустрічах з читачами, в пресі, в листах, у передмовах або післямовах до творів. Як правило, автори розповідають про задуми, особливості праці над твором, відповідають на критичні закиди, рідше оцінюють твір у цілому чи […]...
- Що таке сатира в літературі? Сатирою в літературі, як правило, називають поетичний твір великого обсягу, в якому присутнє негативне або різко засуджує і обурене зображення властивостей і якостей окремих типових осіб чи цілої групи осіб і явищ. Простіше кажучи, сатира – це будь-який твір комічного жанру, що містить різко виражений критикує характер фактів чи об’єктів дійсності. Сила сатири в літературних […]...
- Вічні теми Вічні теми – літературні теми загальнолюдського значення, перейняті пошуками смислу життя та першосутності, ролі особистості в контексті всесвіту. Тому у світовій літературі, незважаючи на ненастанно змінні конкретно-історичні ситуації, акцентуються визначальні мотиви людського буття, пов’язані з життям та смертю, людиною і природою, людиною і Богом, любов’ю і ненавистю, добром і злом, творчістю та руйнуванням тощо. Через […]...
- Ілюстративність у літературі Ілюстративність у літературі (лат. illustro – освітлюю, роз’яснюю) – надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. – своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін “лакувальна література” для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. […]...
- Апостол “Апостол” – одна з перших в Україні друкована книга, створена у Львові 1573-74 друкарем Іваном Федоровим. Містить діяння і послання апостолів. Книги, що скорочено називаються “апостолами”, належать до богослужебних і є пам’ятками ранньохристиянської писемності. Львівський “А.” в основному повторює текст московського “А.” (1564) Івана Федорова, але його правопис наближений до вживаного в Україні. В ансамблі […]...
- Мініатюра Мініатюра (лат. minium – червона фарба, кіновар) – невеликий за обсягом, цілком довершений художній твір, який узагальнює чи типізує картини. Прикладом прозової М. можуть служити “Окрушини” Ірини Вільде, для яких характерні афористичність висловлювання, відсутність несуттєвих подробиць, вибухова кінцівка. Жанр М. апробовують також прозаїки В. Чухліб, Марія Цуканова та ін. Більшого поширення дістали вірші-М. До них […]...
- ДЖОНАТАН СВІФТ (1667-1745) – ПРОСВІТНИЦТВО – Хрестоматія Джонатан Свіфт – англомовний ірландський письменник, автор “Мандрів до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу хірурга, а потім капітана кількох кораблів” (англ. “Travel sinto Several Remote Nationsof the Worl din Four Partsby Lemuel Gulliver, first a Surgeon, andthen aCaptain of Several Ships”) – сатирико-фантастичної книжки, у якій яскраво і дотепно висміюються людські та суспільні […]...