Пам’ятник – Андрухович Юрій
Юрій АНДРУХОВИЧ
Пам’ятник
Я помру в Парижі…
Сесар Вальєхо.
Ми помрем не в Парижі…
Наталка Білоцерківець.
Ми помрем не в Парижі, бо ми взагалі не помремо,
А якщо і помрем, то в Парижі, так само, як і
В Голівуді, Гонконзі, Женеві, яремчі, Сан-Ремо.
Рісля нас буде море порожніх пляшок під столом на суді.
Це ж яке непосильне служіння на благо суспільства!
Заганяти поезії прутень у дупу добі,
Малювати свій герб на розгавканих писках дебільства,
Розважати партійців, патриціїв і кей-джі-бі.
Нас народ не забуде. Нам пам’ятник буде. У Львові –
І так само на всіх постаментах і тронах земних.
“Неборак! Ірванець! І ще один третій… А хто він?” –
Запитає зненацька один із туристів дурних.
Я б йому відповів! Я йому відповім уже зараз:
Ах ти, телепню, бевзю, дурило і скурвий ти син!
Нас на цоколі троє – четвертий на цоколі Фалос
(це, здається, філософ такий давньогрецький один).
І навіки застигнемо ми в незалежному Львові –
Перед Оперним, в центрі. Проспект Бу-Ба-Бу мов ріка!
І хлопчиська вночі писатимуть “хуй” по Сашкові,
І небесна ворона обкрапає Неборака.
Квітень 1990 р.
Related posts:
- This the end – Андрухович Юрій “Коли читаю вам вірші – так ніби роздягаюся перед лікарем” – Написала Анна Середа. Щось це мені нагадало. Але що? Лікаря залишаємо збоку, виносимо за текст, Покличемо, коли буде потрібен. Залишається фраза: “Коли читаю вам вірші – так ніби роздягаюся”. Ростислав Котерлін теж пише “так ніби”. Щиро кажучи, воно мені заважає. Це так, ніби хтось […]...
- ФРАНКФУРТ, P. S.: ЛІМОНОВ – Андрухович Юрій Щиро кажучи, я не збирався писати про цьогорічний Франкфуртський книжковий ярмарок, тим більше зараз, коли від моменту його відкриття минув уже місяць і в нашій пресі так чи інакше з’явилися деякі свідчення з місця події. До того ж – про що я мав би писати? Про недопущену до свята російську журналістку Анну Політковську, авторку виданої […]...
- ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ (13.03.1960) ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису “Перевал” (1991 – 1995). Співредактор часопису тексту і візії […]...
- ЦEHTPAЛЬHO-CXIДHA PEBIЗIЯ – Андрухович Юрій Людина вмupaє‚ a її cкeлem жuвe вiчнo. Гaбpieль, якoмy 4 poки (І. Kлencuдpa) Meнe з дитинcтвa пpитягaють pyїни‚ мiг би я пoвтоpити cлiдoм зa Дaнилoм Kiшeм. Meнe з дитинcтвa пpитягaють pyїни‚ цeй ocoбливий cлiд‚ ocoбливий caд кoлишньoro бyття. Я нe xoчy пoяcнювaти цьoro якимиcь aж нaдтo мeтaфiзичними чи poмaнтичними cxильнocтями. Moжe‚ пpичинoю тyт ycьoro лишe […]...
- Балада повернення – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – скорочено Коли мандрівник повернувся додому, всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали: Вечеря з вином – на широкім столі; Чомусь не казав про далекі причали, Замкнувши в устах невідомі жалі. І всім було дивно, і жінка до ранку Зітхала в даремній гонитві за сном. А він все дивився туди, за фіранку, Де […]...
- ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ. ОЗНАКИ НЕОАВАНГАРДИСТСЬКОГО СТИЛЮ Юрій Андрухович – поет, прозаїк, есеїст – народився 13 березня 1960 р. в місті Івано-Франківську. Закінчив інженерно-економічний факультет Львівського поліграфічного інституту, потім працював у газеті, був слухачем Вищих літературних курсів при Літінституті у Москві. Закінчив аспірантуру в Інституті літератури НАН України, кандидат філологічних наук. Дебютував 25-літній, тоді ще нікому не відомий поет 1985 р. збіркою […]...
- Короткий переказ – Казкар – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Я міг би гнати тепле стадо – Мене б життя кудись несло, Або пізнав би легко й радо Просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І […]...
- Астролог – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – скорочено У нього палка потреба, шматочок неба піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч із ними “ахи”, Коли роззявлять […]...
- Казкар – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – скорочено Я міг би гнати тепле стадо або пізнав би легко і радо просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І я махнув на похвали – Мене […]...
- Короткий переказ – Астролог – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ У нього палка потреба, У нього жадання слізне: Окраєць нічного неба Піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч […]...
- Скорочено – АСТРОЛОГ – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – 11 КЛАС У нього палка потреба, У нього жадання слізне: Окраєць нічного неба Піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч […]...
- Скорочено – КАЗКАР – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – 11 КЛАС Я міг би гнати тепле стадо – Мене б життя кудись несло, Або пізнав би легко й радо Просте корине ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І […]...
- Після мандрівного спудея – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – скорочено Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей і пропастей сувій… З риторик і поетик академій – Гайда на площу, як на дно ріки! Підслухані у вирі цілоденнім, Ті рими – вчителям наперекір (у вчителів, здається, перекір)! Або в поля, як на зелену […]...
- Короткий переказ – Балада повернення – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Коли мандрівник повернувся додому, Ступив за ворота, зійшов на поріг, Здійнявши на плечі дорогу і втому, – Всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали: Вечеря з вином – на широкім столі; Чомусь не казав про далекі причали, Замкнувши в устах невідомі жалі. І всім було дивно, і жінка до ранку з […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПОВЕРНЕННЯ – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – 11 КЛАС Коли мандрівник повернувся додому, Ступив за ворота, зійшов на поріг, Здійнявши на плечі дорогу і втому, – Всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали: Вечеря з вином – на широкім столі; Чомусь не казав про далекі причали, Замкнувши в устах невідомі жалі. І всім було дивно, і жінка до ранку Зітхала […]...
- Скорочено – ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – 11 КЛАС Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей і пропастей сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені вірні! (які невірні рими в голові!), Але коли до серця входять вірші – Прекрасні, наче крила голубів, Які тоді надії!.. З риторик і поетик академій […]...
- Короткий переказ – Пісня мандрівного спудея – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Слова: Юрій Андрухович Обробка слів, переклад: Мертвий півень Агов мої маленькі Чортенята! З-під свити я вас випущу на світ Туди, де кров з любов’ю Черленяться, Де пристрастей і пропастей Сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені Вірні! (які невірні рими в голові!), Але коли до серця входять вірші Прекрасні, наче крила голубів, Які тоді […]...
- ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ: ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОЇ МАНЕРИ – ЛІТЕРАТУРА сер. ХХ-ХХІ ст. ЕМІГРАНТСЬКА ЛІТЕРАТУРА √ Юрій Ігорович Андрухович (13 березня 1960 р., м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) – письменник, віце-президент Асоціації українських письменників. У 1985 р. разом з О. Ірванцем та В. Небораком був засновником поетичної групи Бу-Ба-Бу. √ У творчому доробку Ю. Андруховича є і поетичні збірки “Середмістя”, “Екзотичні птахи та рослини” та ін., і оповідання “Зліва, де серце”, […]...
- Ізабела – Софія Андрухович Вже тоді, під час нашої першої зустрічі, навколо неї кружляли ангели смерті. Усвідомлення цього прийшло до мене, звісно, набагато пізніше, місяць чи два після того, як я випадково довідалася. Вірніше, спочатку з’явився смуток, така чиста красива печаль, яка кожен найпростіший спогад наповнює знаками і натяками, кожен пригаданий рух набуває раптом абсолютно нового значення, кольори стають […]...
- Коридор – ЮРІЙ СУЩ …із дверима завбільшки з око… Г. Чубай Все?! Оце і все?! Ще мить тому він був на дорозі перед машиною з виряченими очима в панічному шоці, а зараз… Він потрошки відходив. В вухах знову звучала музика. Добре, що я взяв нині Queen, без нього я б не вижив… Так я і не вижив! – майнула […]...
- Празька школа українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. розкрити учням значення творчості “Празької школи” українських письменників у розвитку національного літературного процесу, ознайомити із доробком окремих письменників. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрети представників “празької школи”, тексти поезій. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Як вирішує Остап Вишня проблему людини і природи у “Мисливських усмішках”? […]...
- Шкрумеляк Юрій (18.04.1895 – 16.10.1965) Шкрумеляк Юрій Народився 18 квітня 1895 р. в с. Ланчин на Станіславщині. Після закінчення гімназії навчався у Львівському та Празькому університетах на історико-філософському факультеті. Літературну діяльність розпочав під час Першої світової війни, у лавах легіону Українських січових стрільців, друкуючи свої твори в українській пресі Відня, в газеті “Свобода” тощо. В Галичині був […]...
- ЮРІЙ КРУГЛЯК (1925-1998) ЮРІЙ КРУГЛЯК Народився Юрій Михайлович Кругляк на хуторі Варуни, що на Полтавщині, у сім’ї сільських вчителів. Його дитинство пройшло на Донеччині, в селищі Пантелеймонівні, куди згодом переїхала сім’я. Батьки змалку прилучили Юрка до художнього слова. Вищу освіту почав здобувати після війни. Попрацювавши на вогнетривкому заводі, майбутній письменник навчається на підготовчих курсах Донецького педінституту. Та […]...
- ДЕЗЕРТИР – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ А я так мало, небагато Благав у Бога. Тілько хату, Одну хатиночку в гаю. Т. Шевченко Ні цареві мостивому, Не пану в палаті, А тобі, єдиний друже, Хочу одспівати Маю думу замучену, Криваву, убиту. Така, брате, наша доля – Що ж мусиш робити! А від долі ні за море, Ні у синє море Не утечеш, […]...
- Четверговий маніфест – Юрій Іздрик “…Говорити “так” означає говорити “ні”. Надзвичайний фокусник буття окрилює нерви правдивого дадаїста… Він проти естетично-естетських настанов! Проти теорій літературних кретинів, котрі беруться переробити світ! За дадаїзм в літературі й живописі, за дадаїстські події в світі! Бути проти цього маніфесту – означає бути дадаїстом! 1918. Р. Хюльзенбек. Маніфест Дада. “…А після цього авангард йде ще далі, […]...
- НОВОБРАНЧИК – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Поема Костю Горбалеві на поклін, аби згадував 2-го німецького просимця 1852 року, коли мене обстригли. Пролог Братику мій, не цурайся Хоть ти оден цего бранця; Не цурайся єго сліз, Що в поклоні ти приніс. Бо го люди на кеп від себе прогоня, – Ніби коли в латтю, то він вже не їх, – Де кури […]...
- Батькові – Юрій Липа Шляхотнеє чоло мойого Батька Укрите пелюстками від троянд; До рук йому трьохбарвне дайте берло. Від трьох світів, що він в життю кохав: Золотохвильних, теплих нив південних, Високих гір, зеленоверхих гір, І моря, моря, що бурхливе вічно… Мій Батеньку, творіть, мов Службу Божу! З життям людським довічно будьте злиті, Немов шумні вітри, що віють без спочину, […]...
- Тиша – ЮРІЙ СУЩ Тиша… Пуста, глуха тиша… Така, що, якщо прислухатись, то можна почути, як мурахи бігають по стіні. І лише в вухах щось монотонно без зупинки гуде і не дає втішатись тишею. Що це за звук? Може, це – наслідок численних безсонних ночей, а, може, це через тишу (якщо її нема, то за сторонніми шумами просто не […]...
- АБЕРЖЕ МЕТРОПОЛІТЕНУ – Юрій Іздрик Хороше слово – “абреже”. Особливо, якщо знати, що воно означає. “Метро” – теж хороше слово. Особливо, якщо це Львівське метро. Не вітати появу третього числа андеграундового часопису “Львівське Метро” було б просто свинством – вже сам той факт, що в закостенілому, “пристойному” Львові молоді люди видають якийсь альтернативний проект, може лише тішити. Однак мене, старого […]...
- Ти ніколи не зауважувала?… – ЮРІЙ СУЩ – Ти ніколи не зауважувала, що люди схожі на дзеркала? – він зробив паузу ніби чекаючи на відповідь. Вона мовчала, вона знала, що він зараз все одно сам відповість на поставлене собою ж питання. З ним бувало таке, і можливо саме за це вона його й любила. Як знати? – От що ти, наприклад, бачиш […]...
- ВІНІЛ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Вже бачить його Лондонський міст І плаче Іржавими Слізьми, І рожеві Дівчата Знаходять Зідхання Під своїми Темними бедрами, І простягають їх До його худого Обличчя З профілем Найтонших квадратів, І притискають До своїх запалих долонь Початки Його зеленої Бороди, Що носить Сліди Переслідувань! Ще залишає Деякі кути Своїх в’язких Трикутників На темних боках Літер І […]...
- Сало – ЮРІЙ КАМАЄВ Сало Я люблю сало. Тільки, щоб було влежане, вкрите кристалами грубої сірої солі, і, обов’язково, з часником і окрайцем житнього сільського хліба. На зрізі воно має бути ледь жовтувате, шляхетного кольору слонової кістки. Бо, коли сало біле чи рожеве – воно ще сире і не має того смаку. Завтовшки сало має бути десь із долоню, […]...
- ДРОГОБИЧ ЮРІЙ ДРОГОБИЧ ЮРІЙ (спр. – Котермак; бл. 1450, м. Дрогобич, тепер Львівської обл. – 04.02.1494, Краків) – поет, філософ, астроном. Походив із родини ремісника Михайла Котермака. На думку дослідників, середню освіту здобув у Дрогобичі і Львові. Навчався в Краківському та Болонському університетах, де здобув грунтовні знання з філософії, астрономії, медицини. У Болонському університеті одержав ступінь доктора […]...
- ГИ-ГИ-И – Юрій Винничук Було мені, либонь, зо п’ятнадцять років, а братові Максові – шість, коли наш татуньо виграв на довічне володіння дерев’яну садибу, єдиною незручністю якої було те, що там можна було тільки лежати і знаходилася вона на глибині двох метрів під землею. А влаштував він собі ту мандрівку в ліпший світ тим робом, що упав напідпитку з […]...
- Серце не навчити – ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Повісточка. Жили в нас в горах два парубки товариші, а що вже буйні та хороші собі були, той на папері не спишеш, – такі вже хороші були сі два легіні. А до того ще як уберуться, бувало, у кармазин та в жировані порошниці та стануть собі гостинцем гуляти, то дівчата якраз усі у вікнах. “Що […]...
- НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, Я зберігаю досі, після стількох років, І любуюся ним тільки потайки, Відчинивши насамоті серце, мов шкатулку. Як пишний барокковий клейнод, я пришпилюю його До простого одягу мого життя, І, наче самоцвіт колір, він підхоплює Один із виразів в моїх очах. Дивуються люди, чому я проходжу Таким […]...
- ІЗОМОРФНІСТЬ ЛАНДШАФТУ – Юрій Іздрик Юрко ІЗДРИК Ізоморфність ландшафту Юрій Андрухович “Московіада” // Київ, Час, 1997. Івано-Франківськ, Лілея-НВ, 2000. Якщо слово “гіт” може вживатися стосовно літературного твору, та ще й українського, та ще й у суспільстві, “в якому дев’яносто відсотків не читає зовсім, а з тих, що все-таки читають, дев’яносто відсотків не читає по-українськи”, – отже, якщо все це можливо, […]...
- Осінь – ЮРІЙ КАМАЄВ Історична проза Осінь сіяла холодними дощами, вже відлунали щемні і пронизливі крики відлітаючих журавлів. Вони тоді довго кружляли над містом, ніби вибачалися перед людьми за те, що мусять покидати цю землю. Холодний вітер мів жовтим кленовим листом, а ранками трава сивіла памороззю й на зеленій каламуті калюж уже почала з’являтися квола і несмілива павутинка першого […]...
- Ідеальний кандидат – ЮРІЙ КАМАЄВ Політична сатира Спочатку виступала якась стара очкаста жаба. Вона довго розводилася про важливість відкриття галереї і її роль у культурному житті міста і навіть цілої країни. Потім слово взяв приїжджий столичний “батанік”, говорив приблизно теж саме, лише незрозумілими словами. Ільдар Степанович знічев’я рахував скільки раз вони згадали його ім’я. Меценат, благодійник, поціновувач мистецтва, людина великої […]...
- Дозвiл на помсту – ЮРІЙ ЛОГВИН Юрий Логвин. Дозвiл на помсту До келії ступив посланець. – Тебе викликає хазяїн. Хусейн поспішив мертвими коридорами В глибину замку. На ланцюжку низько зависла бронзова Лампа і залила все жовтим світлом. Хазяїн фортеці, що звалась Західним Гніздом, пронизливо подивився: – Готуйся! Прочитай усі молитви і до Схід сонця будь на верху надбрамної вежі. Чекатимеш герцога […]...