Пам’ятник – Андрухович Юрій

Юрій АНДРУХОВИЧ

Пам’ятник

Я помру в Парижі…

Сесар Вальєхо.

Ми помрем не в Парижі…

Наталка Білоцерківець.

Ми помрем не в Парижі, бо ми взагалі не помремо,

А якщо і помрем, то в Парижі, так само, як і

В Голівуді, Гонконзі, Женеві, яремчі, Сан-Ремо.

Рісля нас буде море порожніх пляшок під столом на суді.

Це ж яке непосильне служіння на благо суспільства!

Заганяти поезії прутень у дупу добі,

Малювати свій герб на розгавканих писках дебільства,

Розважати партійців, патриціїв і кей-джі-бі.

Нас народ не забуде. Нам пам’ятник буде. У Львові –

І так само на всіх постаментах і тронах земних.

“Неборак! Ірванець! І ще один третій… А хто він?” –

Запитає зненацька один із туристів дурних.

Я б йому відповів! Я йому відповім уже зараз:

Ах ти, телепню, бевзю, дурило і скурвий ти син!

Нас на цоколі троє – четвертий на цоколі Фалос

(це, здається, філософ такий давньогрецький один).

І навіки застигнемо ми в незалежному Львові –

Перед Оперним, в центрі. Проспект Бу-Ба-Бу мов ріка!

І хлопчиська вночі писатимуть “хуй” по Сашкові,

І небесна ворона обкрапає Неборака.

Квітень 1990 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Пам’ятник – Андрухович Юрій