Пам’яті тридцяти – збірний образ ліричного героя. Історична основа поезії. Образно-символічне вираження ідеї твору. Читацький практикум. Літературознавчий аналіз поетичного твору як одна з форм прочитання твору – СИМВОЛІЗМ В УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ В. ВИННИЧЕНКА, П. ТИЧИНИ
Мета: проаналізувати з учнями поезію “Пам’яті тридцяти”; розвивати навички аналізу поетичного твору, уміння висловлювати власні міркування з приводу особливостей вірша та передавати враження від художнього твору різними засобами; виховувати почуття любові до рідної землі та бажання знати її історію.
Теорія літератури: символізм.
Обладнання: текст твору, відеоматеріали (на розсуд учителя), фото пам’ятника, встановленого на місці бою під Крутами, по можливості – фото учасників бою.
Тип уроку: комбінований.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання
ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Слово вчителя
Характеризуючи творчість Тичини 20-х років, обов’язково звернемо увагу на те, що він проявив себе як патріот, як глибоко національний поет. йому притаманне гостре відчуття народного болю, він страждав і переживав разом з народом. Молодий П. Тичина став натхненним співцем відродження нації, співцем єднання державотворчих сил України.
З якими надіями очікував поет революцію, бо вірив, що домогтися благородної мети можна лише таким шляхом. І вона здійснилася. Та зіткнення з дійсністю викликали палкий протест, принесли розчарування.
Так, в історії України багато трагічних сторінок. Про одну з них ідеться у творі П. Тичини “Пам’яті тридцяти”. У цій поезії у ліричній формі відтворює події 29 січня 1918 року. Що ж сталося цього дня? Чому ми маємо пам’ятати цю дату? Про це далі.
IV. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Виступ груп із випереджувальними завданнями
Історики. Історична довідка про події під Крутами.
Літературознавці. Проаналізувати поезію Тичини “Пам’яті тридцяти”.
Художники. Літератори. У художній формі відтворити свої враження і почуття, які виникли після ознайомлення із змістом поезії.
Мистецтвознавці. Запропонувати музичний твір, який можна використати для мелодекламації цього вірша? Вибір аргументувати.
Читці (2-є учнів) готуються до виразного читання твору.
1. Слово історикам (орієнтовний зміст повідомлення)
Бій під Крутами – бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Повчального в тій історії більше ніж досить.
27 січня 1918 року з Києва назустріч більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив добровольчий Студентський Курінь. Він складався із студентів Університету імені Святого Володимира (нині це Київський національний університет ім. Т. Шевченка), новоствореного Українського Народного Університету, а також із гімназистів київських гімназій. Вони майже не мали ніякої бойової підготовки. Курінь мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач. По дорозі прийшло зведення, що в Бахмачі уже ворог. Тому загін зупинився відразу за Ніжином, на станції Крути – за сто двадцять кілометрів від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ.
Проти них рухався передовий загін військ Муравйова кількістю близько 6 тисяч військових, який підтримувала вогнем артилерія з бронепотягів. У захисників Крут була тільки одна гармата.
Студентським Куренем керував студент Українського Народного Університету Омельченко. Бій почався зранку 29 січня 1918 року й тривав до вечора. Вогнем 35 кулеметів та рушниць студенти і школярі змусили захлинутися декільком більшовицьким атакам. Увечері, після закінчення патронів, командир правого крила – учнів Військової Школи – дав наказ відступати. У сум’ятті бою в полон потрапив розвідувальний звід (близько 30 осіб). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів, Єгор Попов, дізнавшись, що втрати його загону становили не менше 300 осіб, вирішив це становище якось компенсувати. Тому наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, з 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати “Ще не вмерла Україна”, і решта студентів підтримали спів.
Розстріл 30 українських вояків-студентів, серед яких були і гімназисти, став найтрагічнішою подією в історії бою під Крутами. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів. Командування радянськими військами дало такий наказ, який і в той час кваліфікувався як військовий злочин проти полонених за міжнародним правом. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих
30 тіл, які було знайдено, поховано на Аскольдовій могилі в Києві.
Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише у 2006 році на місці бою встановлено пам’ятник. А з нагоди 80 роковин бою монетним двором було випущено в обіг пам’ятну гривню.
Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто пере – поховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві
Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним, а поет Павло Тичина присвятив події вірш із назвою “Пам’яті тридцяти”. Непідготовлені студенти віддавали задля своєї країни все, що мали. У той час, ті, хто зобов’язаний був боронити країну, насамперед політики, маючи значно більше можливостей, ніж прості студенти, не виконали свій прямий обов’язок перед країною.
Щоб не допустити повторення подібних ситуацій і їх проявів у сьогоденні, ми маємо пам’ятати трагічні моменти історії. Історія повинна стати для нас корисним уроком.
2. Слово читцям
Виразне читання поезії в музичному супроводі. (Перед читанням мистецтвознавці презентують музику для супроводу читання і аргументують свій вибір. Можна рекомендувати учням реквієм Моцарта.)
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? –
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.-
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
21 (8) березня 1918 р.
3. Слово художникам та літераторам
Учні представляють власні роздуми, есе чи вірші, у яких відбито їхні погляди на подію, художники демонструють свої ілюстрації. (Коментарі щодо представленого матеріалу учнів та вчителя.)
4. Слово літературознавцям. Аналіз поезії П. Тичини “Пам’яті тридцяти”
Вірш “Пам’яті тридцяти” належить до громадянської лірики. У творчості Павла Тичини він займає помітне місце. Це поетична епітафія на могилу загиблих бійців студентського куреня, що 29 січня 1918 року полягли під Крутами. Уперше він був опублікований у газеті “Нова Рада” в березні 1918 року і присвячений пам’яті загиблих у бою з військами Муравйова під Крутами київських студентів, пізніше похованих на Аскольдовій могилі. Цей поетичний реквієм після 1918 року аж до кінця ХХ століття більше не друкувався, знаходився у секретних фондах бібліотек та архівів української преси.
Ліричний герой поезії – збірний образ, це тридцять юнаків, які трагічно загинули за незалежність Батьківщини. їхня мученицька смерть – початок кривавої дороги. Рядками “По кривавій по дорозі / Нам іти у світ” автор ніби роздумує – а скільки їх ще загине?
Поетове слово тужить, оплакує юних і завзятих патріотів “українських, славних, молодих”. Воно проклинає Каїна, чия “зрадницька рука” вкоротила віку відважним. ця трагедія – це особиста трагедія геніального поета. Він з болем констатує, що шлях до щасливого майбутнього проходить по “кривавій по дорозі” і засуджує того, чия зрадницька рука “посміла знятися” на “український цвіт”.
Використовуючи біблійських персонажів, Тичина акцентує увагу на несправедливості, що існує у світі, у суспільстві. Адже “провиною” цих юнаків було тільки те, що “понад все вони любили свій коханий край”. Тому для поета вони – мученики, святі, їх убивця – Каїн, братовбивця (автор говорить про “допомогу” українському народові з боку російської армії. Каїн – символ підлої зради, кровопролиття).
Автор вводить у текст поезії і інші символічні образи – вітру, сонця, Дніпра. як зазначено у “Словнику символів”: “Вітер – символ духу, дихання Всесвіту; невловимості; швидкості; шкоди, руйнації і водночас оновлення. Також вітер є місцем перебування багатьох духів, серед яких і душі померлих. Сонце – символ Всевидящого божества; осяяння; слави; величі; правосуддя; Христа. Дніпро //Славута, Славутич// – символ України; долі народу; величі, нездоланності, слави; козацької волі, звитяги; священної ріки українців”.
Ідея твору – утвердження патріотизму, гуманізму, осуд терору і класової ненависті, жорстокості.
Щоб яскравіше передати своє ставлення до описаних подій, Тичина вживає такі епітети: юнаки – славні, молоді; край – коханий; дорога – кривава. У вірші є метонімія – зрадника рука.
Поезія не поділена на строфи. Особливості композиції – використання кільцевого обрамлення, так звана кільцева композиція. Вона надає завершеності творові. Останні рядки звучать так, як і перші (На Аскольдовій могилі/ Поховали їх), але вже на більш високому pівні пpоникнення в означувану пpоблему, її суспільну значимість.
Для повнішого розкриття ідеї твору П. Тичина вдається до антитези: “Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка…” – “Вмерли в Новім Заповіті… На Аскольдовій могилі Поховали їх”. Тут буянню життя протиставляється смерть.
За допомогою цього засобу автор утверджує патріотичний пафос поезії – любити Батьківщину і бути готовим віддати за неї життя.
Розглянемо побудову даної поезії.
На Аскольдовій могилі (8 складів)
Поховали їх – (5 складів)
Тридцять мучнів українців, (8 складів)
Славних, молодих. (5 складів)
Завдяки цьому прийому виникають довші ритмічні паузи, тому логічний наголос переноситься на коротші рядки, які набувають особливого звучання. Ритм поезії нагадує дихання схвильованої людини.
Віршовий розмір – 3-4 – стопний хорей із пірихієм та усіченими стопами. Чоловічі та жіночі рими чергуються.
Римування перехресне, римуються окремі рядки:
□ 2-4 (Їх – молодих);
□ 6-8 (Цвіт – світ),
□ 10-12 (Рука – ріка),
□ 14-16 (Покарай – край)
□ 18-20 (Святих – їх).
V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
“Лист у минуле”
Написати лист студентам, які брали участь у бою під Крутами. Форма – довільна. Лист має бути лаконічним.
(Учні пишуть на окремих аркушах, потім прикріплюють їх біля фото)
VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
Інтерактивна вправа “Мікрофон”
Дати відповідь на питання: “Що допомагає краще зрозуміти зміст поезії?”
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
□ Повторити матеріал уроку.
□ Робота творчого характеру. Письмова робота на тему “Відкриваю свого Тичину”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)