ПАЛІМПСЕСТ – Микола Вороний

Коли в монастирях був папірусу брак,

Ченці з рукопису старе письмо змивали,

Щоб написати знов тропар або кондак,

І палімпсестом той рукопис називали.

Та диво! час минав – і з творів Іоанна

Виразно виступав знов твір Арістофана.

Кохана! Це душа моя – той палімпсест. –

Три роки вже тому, твій образ чарівливий,

І усміх лагідний, і голос твій, і жест –

В душі я записав, зворушений, щасливий…

І хоч виводив час на ній своє писання,

Твій образ знов постав і з ним моє кохання!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ПАЛІМПСЕСТ – Микола Вороний