Палац княгині Ольги Палей
Палац княгині Ольги Палей побудований архітектором К. К. Шмідтом в 1911-1914 рр. для Павла Олександровича та його дружини Ольги Палей і розташовується в Радянському провулку в глибині саду. Зовнішній вигляд будинку нагадує французький палац. І це невипадково. Павло Олександрович з дружиною довго жили в Парижі, що, в свою чергу, позначилося на характері їхнього будинку. Будівля побудована в стилі неокласицизму та дещо нагадує Комп’єнське палац і Малий Тріанон. Меблі для палацу замовлялася у французькій фірмі Буланже. Палац був обладнаний своїм водопроводом і електростанцією.
На воротах огорожі, яка приховує головний фасад, колись був вензель з зображенням корони великого князя, останні роки життя якого тісно були пов’язані з цим будинком. Будучи молодшим сином імператора Олександра II, він народився в Царському Селі. З дитинства його готували до кар’єри військового, але його слабке здоров’я і життєві обставини завадили її здійсненню. У 1891 р після щасливого, але швидкоплинного шлюбу, Павло залишився з двома дітьми вдівцем. У 1902 р Павел з Ольгою Пістолькорс, з якою він обвінчався у грецькій церкви, втік до Італії. У 1904 р Микола II формально визнав шлюб свого дядька, і в 1908 р Павел Александрович з дружиною і дітьми отримав можливість повернутися в Росію. Дружина його отримала дозвіл жити в Царському Селі, але законним шлюб був визнаний тільки в 1915 р.; тоді дружина Павла і їхні діти отримали прізвище Палей і російський князівський титул.
У 1910 р Ольга Валеріанівна купила у спадкоємців сенатора Половцова будинок в Пашковим провулку. Перший власник цієї садиби, яка була заснована в 1820 р, – статський радник Чертков І. Д. При ньому був збудований будинок і закладено сад. У 1839 р ділянка стала власністю вдови генерал-лейтенанта Пашкова, а в 1868-1910 рр. домом володіли Н. М. Половцова, а потім – її спадкоємці.
Старий ветхий будинок був розібраний, а на його місці за проектом архітектора К. К. Шмідта був побудований нині існуючий палац. На головному фасаді планувалося розмістити герб великого князя Павла Олександровича, але государ був проти цього, так як домоволодіння належало княгині.
Будівельні роботи виконувались французькими і бельгійськими робітниками, а будівельні матеріали, в тому числі і обшивка стін, і фурнітура вікон і дверей були привезені з-за кордону. При обладнанні садиби були застосовані всі новинки для облаштування комфортного житла. Новосілля відбулося в 1914 г. – буквально за кілька місяців до того, як почалася Перша Світова війна. Побудований Шмідтом палац являв собою хрестоматію стилів – починаючи епохою Людовика XIV і закінчуючи ампіром. Неокласичні фасади в деякому роді нагадували особняк великого князя в Булонь-сюр-Сен у Парижі. В ансамбль парадних інтер’єрів палацу входили стоять в спеціальних шафах колекції кришталю та порцеляни старовинної роботи, живопис і шпалери, скульптура, декоративні панно.
У 1918 р, коли палац був націоналізований, в парадних залах на першому поверсі відкрили музейну експозицію. Перші екскурсії, які проводились 2 рази на тиждень, вела господиня будинку, Ольга Валеріанівна. Другий і третій поверхи займав склад музею, де зберігалися царскосельские колекції Остен-Сакена, В. П. Кочубея, Стебок-Фермора, Вавельберга, Рідгер-Бєляєва, Курис, Серебрякової, Мальцева та ін.
Потім музей був закритий, деякі колекції були повернуті колишнім власникам, частина предметів відправили в інші музеї, частина розпродали. Збори Палей було розподілено по державним музеям, окремі предмети продали лондонському колекціонерові Вейса. Ользі Валериановна, чоловік і син якої були розстріляні, пощастило втекти.
В період війни будівлю палацу сильно постраждало. В 1950-х гг. палац передали військово-будівельному училищу (сьогодні тут розміщується Вищий інженерно-будівельний університет). У той же час будівля перебудували: мансарду замінили третім поверхом, а лоджії і балкон – портиком в стилі російського класицизму з трикутним фронтоном, ліпнина була збита. Після цього будівлю палацу стало нагадувати своїм зовнішнім виглядом багатий садибний будинок в традиціях російського класицизму.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)