Палац Бейлербей
Ще з часів Візантійської імперії територія сучасного району Стамбула – бейлербей, розташованого на азіатському узбережжі протоки Босфор, була заселена. Історичні джерела XVIII століття повідомляють нам про те, що це місце отримало назву “сади Іставроз” (від визант., Istavroz – хрест) після того, як імператор Костянтин Великий спорудив тут хрест. За часів оттоманської імперії тут знаходився імперський парк. Інджіджіан – відомий мандрівник XVIШ століття, описує події, при яких це місце отримало назву бейлербей. В епоху правління Мурада III, в XVI столітті, Мехмед-паша, був удостоєний титулу генерал-губернатора – бейлербея Румелии, після чого він побудував заміський будинок на березі Босфору.
За наказом султана Махмуда II в 1827 році в бейлербей з’явився палац, який був створений архітектором Кіркоров Бальяні. Однак, в 1851 році, за султана Абдул-Меджидов I, це будова, що складається цілком з дерева і прилегле до берега було частково знищено пожежею. Вдалося вціліти тільки Мармурового павільйону Мермер Кешк, великого басейну і нижній терасі.
Османські султани в XVII столітті будували тут літні резиденції, павільйони. В 1861-1864 рр., За наказом падишаха Абдулазіза – брата і спадкоємця Абдул-Меджида I, на тому ж самому місці, де був зруйнований пожежею дерев’яний палац, що належить Махмуду II, архітекторами Агопом і Саркісов Бальяні був заново зведений новий палац – літня резиденція султанів. Він служив місцем розміщення важливих гостей іноземних держав під час їх візиту в османську столицю і був виконаний у стилі бароко.
В 1865 було завершено будівництво споруди з каменю та білого мармуру. Його протяжність уздовж узбережжя становить 65 м. Оточений він був садами з магнолій. Палац був розділений на дві частини – гарем і загальні покої.
Бейлербей складався з двох головних поверхів та підвального (цокольного) приміщення, в якому розташовувалися кухня і комори. Палац був прекрасно і зі смаком декорований, у нього є три входи, 6 великих парадних залу і 26 кімнат. За ним розташувалися квітники з ароматними магноліями. Тут також є великий басейн для плавання і кілька літніх палаців.
Інтер’єр палацу являє собою химерну суміш різноманітних східних і західних стилів, хоча сама схема кімнат зроблена в турецьких традиціях з диваном посередині. Меблювання і оздоблення гарему, в порівнянні з загальними покоями, виглядала скромніше. Оформлення ж і обробка публічних кімнат, іменованих Селямлик, була багатшим і різноманітнішим.
Цікаво, що підлога в бейлербей покривали очеретом, який поставлявся з Єгипту (так званими єгипетськими циновками). Взимку він позбавляли мешканців від вогкості і вологи, а влітку він був порятунком від спеки. На підлогу стелили рідкісні килими ручної роботи. Такі ж килими були і в палаці Долмабахче. Їх виготовляли в палацових ткацьких майстерень в Хереке. У палаці можна милуватися чудовою краси люстрами з богемського кришталю, китайськими, японськими, французькими і турецькими порцеляновими вазами, а також французькими годинами. Султан Абдулазіз був пристрасно захоплений кораблями. В епоху його правління турецький флот був другим за величиною в світі після англійської. Це відбилося на внутрішньому оздобленні палацу. Тут можна спостерігати велику безліч морських мотивів і зображень кораблів.
Навколо палацу знаходилися мисливські угіддя, зоопарк і сад з рослинами, привезеними сюди з усього світу. Існує тунель, що веде з палацу в сади, побудований при Махмуді Другому. Це незвично для такого палацу, т. к. зазвичай для цього будували мости. Жовтий і Мармуровий павільйони, Музичні апартаменти, Оленячий Будинок, Голубиний храм, пташиний двір і королівські стайні оточують палац.
У різні часові періоди тут гостювали такі важливі персони як принц Уельський, король Едуард VIII, австрійський імператор Франц Йосиф, князь Микола, перський шах Насреддін, король Монтенегро, принц Сербії, останній султан Туреччини Абдулхамід. Шах Ірану – Насреддін після повалення був укладений в цьому палаці і помер тут же в 1918 році. А в 1869 році зупинялася в палаці і дружина Наполеона III – імператриця Євгенія. Сам султан Абдулазіз контролював процес підготовки та оздоблення покоїв настільки важливої??гості. Подейкували, що він був дуже небайдужий до імператриці. Про це свідчить хоча б той факт, що навіть москітна сітка, яка висіла на вікні над ліжком Євгенії, була всіяна найдрібнішим перлами. Французька імператриця була настільки задоволена, що коли повернулася додому, замовила в свій палац Тюїльрі такі ж вікна, як і в резиденції бейлербей на узбережжі Босфору.
Палац незмінно викликав у відвідувачів захоплення і захват своєю витонченою вишуканістю. В сади пускають тільки за попереднім погодженням і не всіх.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)