ПАДУРА ТИМКО

ПАДУРА ТИМКО (спр. – Падурра Томаш; 21.12.1801, м. Іллінці, тепер смт. Вінницької обл. – 20.09 1871, с. Козятин на Вінниччині, похований у с. Махнівка, тепер Комсомольське, тієї ж обл.) – український і польський поет, представник польської школи в українській літературі.

Закінчив Кременецький ліцей. 1823 р. розпочав літературну діяльність; українські твори писав латинською графікою. На 1825 р. припадає створення й надрукування “бойової пісні” “Рухавка. Пісня козацька”, в якій піднесено закликаються козаки до бою за волю з царатом. Радикальні й соціальні мотиви мають польські вірші “Шапка” (1826) і “Місто” (1834). У 20-х роках був у пошуках козацького й водночас полонофільського духу на Правобережжі, а 1828 р., вбравшись лірником, у мандрах по Україні пропагував козацько-полонофільські ідеї.

1824 р. написав думку “Лірник” (“Не журися, мій хазяю…”), присвячену “тіні гетьмана задніпровського” І. Мазепи. Ставши народною піснею, вона щирилися серед шляхти й священництва, популяризувала героя твору і речника ідей автора лірника Відорта (особа історична). Його журливі пісні воскрешали давнину і її людей. Це чи не перший у нашій поезії образ лірника. Популярною на Поділлі, Волині та в Галичині була пісня “Козак пана не знав зроду”; Т. Шевченко на засланні цитував напам’ять вірш цього автора “Гей, козаче, в ім’я Бога”. Українські твори Тимка Падури належать до романтично-історичної течії (історичний матеріал використовув для ідеалізації стосунків між українцями й поляками в минулому). Деякі з них поширювалися з мелодіями автора, інші – з музикою Г. Відорта, К. Липинського. У Львові вийшли друком збірки “Ріепіа” (1842), “Співанки українця” (1878) та у Варшаві “Ukrainky z nutoju” (1844). Домінує в Тимка Падури романтизація козаччини (за Д. Чижевським, у стилі “романтики жаху”), природи. Образ козака – це тип “природної” людини, часом жорстокої. Січ – матір тлумачив як єдине вільне, хоча й свавільне чадо в слов’янській родині.

За оцінкою Б. Дідицького, Тимко Падура в частині українських “думок” виявив добрий поетичний хист. І. Франко, акцентуючи намір поета “вхопити сими складаннями за душу українського селянина – кріпака та привернути його до почуття солідарності зі шляхтичем на грунті спільної туги за минувшиною”, назагал відмовляв йому в поетичному таланті та достатньому для поетичної творчості знанні української мови. Перед Т. Шевченком поет наближав віршові розміри до народних. Існують відомості, що він мав провід у школі лірників, організованій В. Ржевуським у його маєтку Саврані на Волині.

Літ.: Українською музою натхненні. К., 1971.

В. Погребенник




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПАДУРА ТИМКО