Отруєння етиленгліколем і його ефірами
Етиленгліколь входить до складу антифризів. Перші випадки отруєння етиленгліколем в нашій країні відзначені в період Великої Вітчизняної війни, коли цей препарат як антиобморожувача і гальмівної рідини став застосовуватися обслуговування бойової техніки. Етиленгліколь широко застосовується в органічному синтезі, шкіряної, текстильної, тютюнової, фармацевтичної та парфумерної промисловості. Смертельна доза отрути варіює в межах від 50 до 500 мл, складаючи в середньому 100-300 мл. Етиленгліколь та його ефіри піддаються в організмі достатньо інтенсивному метаболізму. Продуктами біотрансформації є гліколевий і гліоксалевой альдегіди, гліколева, гліоксалевой і щавлева кислоти, які набагато більш токсичні, ніж етиленгліколь. Утворені речовини порушують метаболізм в центральній нервовій системі, сітківці очей і внутрішніх органах, переважно в печінці та нирках.
Клінічна картина. Отруєння етиленгліколем характеризується тими ж ознаками, що і алкогольна інтоксикація, але без запаху алкоголю. Для гострого перорального отруєння характерна певна стадійність перебігу: незабаром після прийому отрути розвивається легке сп’яніння; його змінює прихований період тривалістю від 1-2 до 12-16 год, протягом якого потерпілі можуть, ні на що не скаржачись, виконувати свою звичайну роботу; потім настає фаза мозкових розладів, ступінь і характер яких залежать від тяжкості отруєння.
При легких інтоксикаціях домінують астенічні і астеновегетативні прояви (головний біль, запаморочення, дратівливість, безсоння, підвищена психічна виснаженість, порушення терморегуляції), можуть розвинутися фрагментарні (непсихотические) розлади психічної сфери (ейфорія, тривога, некритичне ставлення до хвороби, невмотивовані дії). При отруєнні середнього ступеня тяжкості на тлі описаних вище порушень наростають прояви токсичної енцефалопатії (сильний головний біль, сонливість, психосенсорні розлади, нестійкі галюцинаторні епізоди, загальна й емоційна гіперестезія), з’являються органічні мікросимптоми (ністагм, двоїння в очах, асиметрія особи і міміки, пірамідні знаки), можуть спостерігатися ознаки роздратування оболонок мозку. Характерний мідріаз із зниженням реакції зіниць на світло. Відзначається набряк дисків зорових нервів. У важких випадках отруєнь швидко розвивається важкий нейротоксикоз з коматозним станом, судомами (частіше клоническими), вираженими менінгеальними симптомами, колапсом, глибоким шумним диханням, набряком легенів. Найчастіше саме на цій стадії отруєння етиленгліколем настає смерть. При сприятливому перебігу глибина коми поступово зменшується, часто спостерігається рухове збудження, психічні розлади. Стадія мозкових явищ завершується затяжними астенічними порушеннями. Надалі загальмозкова і вогнищева симптоматика знову може наростати внаслідок розвитку типовою для даної інтоксикації гострої ниркової або печінково-ниркової недостатності.
Лікування. Найбільш ефективними методами лікування отруєнь етиленгліколем і його ефірами є форсоване очищення організму від отрути (ранній гемодіаліз), введення антидоту – етилового спирту, корекція метаболічного ацидозу, терапія набряку головного мозку. Показано введення хлористого кальцію, глюкозо-новокаїнової суміші, сірчанокислої магнезії, тіосульфату натрію і вітамінів. Для ліквідації збудження, судом, психічних порушень використовуються також антигістамінні препарати, нейролептики (аміназин, тизерцин), барбітурати, оксибутират натрію. Лікування неврологічних порушень, що розвилися в результаті отруєння, здійснюється за загальними правилами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)