Освіта слов’янських держав
Під час великого переселення народів, які відноситься до першого тисячоліття н. е., слов’яни зайняли значну частину території Східної Європи і поселилися на Балканах. Про перші слов’янських держав відомо з 7 століття нашої ери. Першопричиною цього послужило державні утворення інших народів, які почали тіснити слов’ян.
Держава Само
Це держава являла собою племінний союз, який був створений для захисту від ворогів і для можливості нападу на інші держави. У нього входили землі сербів, чехів, моравов, хорватів і словаків.
Головним містом держави був Вишеград, який був заснований на річці Мораві, а назва держави обумовлено особистістю Само, який став вождем слов’ян.
Само правил державою з 623 по 658 роки, і за тридцять п’ять років царювання він зумів створити обширну державу, яка включала в себе безліч земель і народів. Але після його смерті держава припинила своє існування.
Перше Болгарське царство
Перша згадка про цю державі відноситься до 681 році. Болгарське царство являло собою воєнізоване об’єднання, до складу якого входили тюрки і слов’яни, роль і вплив останніх з часом значно зростає.
До X століття процес змішання протоболгар і слов’ян привів до формування нової етнічної спільності, які називалися болгарами. VIII-IX століття відносять до розквіту Болгарського царства, болгари ведуть війни з Візантією і слов’янськими племенами, архітектура і література розвиваються.
Такі правителі як Борис I і Симеон зміцнювали процвітання царства. Останній розширив кордони царства до Чорного моря, затвердив нову столицю Болгарського царства Преслав. Але після смерті Симеона, землі болгар стали терпіти набіги русичів і візантійців, стали частішати внутрішньодержавні чвари.
Падіння Болгарського царства відносять до 1014, в цей період війська імператора Василя II розбили армію болгар, і п’ятнадцять тисяч вояків були взяті в полон і жорстоко засліплені. Візантійська армія захопила Срем в 1021, і Перше Болгарське Царство припинило своєї існування.
Велика Моравія
Виникнення цієї держави відносять до IX століття, це було обумовлено необхідністю захищатися від німецьких племен і посиленим процесом феодалізації. При правлінні Святополка територія Моравії включає в себе Словаччину, Чехію, Малу Польщу і Паннонію.
У цієї держави не було централізованої системи управління, окремі князівства Великої Моравії було досить самостійним. Столицею Моравської держави було місто Велеград. Історія Великої Моравії значна для розвитку релігії слов’янських народів.
Відомо, що в 863 році на її територію прибула християнська місія поряд з Мефодієм та Костянтином, які і визначили подальший розвиток слов’янської писемності і становлення богослужіння для слов’ян. Примітно, що як і у випадку інших слов’янських держав тієї епохи, падіння Великої Моравії почалося після смерті її царя Святополка.
На її землі стали нападати мадяри, кочові племена. А Чехія і Словаччина остаточно роз’єдналися, перша став самостійною державою, а друга тепер ставилася до угорській державі.
Київська Русь
Це могутня держава виникло з об’єднань племен східних слов’ян на рубежі VIII-IX століть. У давньоруський літературі літописець Нестор описав процес формування Київської Русі та її становлення в “Повісті минулих літ”. Історія становлення Київської Русі, як одного з найсильніших і найвпливовіших держав Європи того часу, має кілька етапів.
Одним із ключових є з’єднання Києва та Новгорода після того, як цар Новгорода Олег захопив Київ. Під час його правління держава перетворюється на ранньофеодального монархію. Завдяки своєму розквіту і постійними захопленням, до 1054 до складу Київської Русі стали входити всі східнослов’янські племена.
Після цього Київської Русі постійно загрожував розпад, але все-таки протягом довгого часу вона зуміла зберігати єдність і цілісність. Але до 1132 Київська Русь остаточно розпалася.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)