Особливості життя городян
Основне населення міст становили ремісники різних спеціальностей, спочатку одночасно є і дрібними торговцями. Значні групи людей були зайняті у сфері обслуговування: матроси торгових суден, візники і носильники, шинкарі, цирульники, власники постоялих дворів. Городяни в XI – XIII ст., Предки яких зазвичай були вихідцями з села, ще довго зберігали свої поля, пасовища та городи як поза, так і всередині міста, тримали худобу.
Поступово в містах з’явилися професійні торговці – купці з місцевих жителів. Це був новий суспільний шар, сферою діяльності якого став тільки обмін товарів. На відміну від мандрівних купців раннього середньовіччя вони займалися переважно внутрішньою торгівлею, здійснювали обмін товарів між містом і селом.
Відділення купецької діяльності від ремісничої було новим кроком у суспільному поділі праці. У великих містах, особливо в політико-адміністративних центрах, часто жили феодали зі своїм оточенням (слугами, військовими загонами), представники королівської та сеньйоріальної адміністрації, а також духовенство. Уже в XII – XIII ст. у великих містах значну частину населення становили бідняки, що жили випадковими заробітками (поденники, тимчасові працівники за наймом), а також жебрацтвом та крадіжками.
Розміри західноєвропейських середньовічних міст були дуже невеликі. Зазвичай їх населення обчислювалася 1 або 3 5 тис. Жителів. Навіть у XIV – XV ст. великими вважалися міста з 20- 30 тис. жителів. Тільки деякі міста мали населення, що перевищує 80- 100 тис. Чоловік. Це – Париж, Мілан, Венеція, Флоренція, Кордова, Севілья.
Середньовічні міста відрізнялися від їхніх навколишніх сіл за своїм зовнішнім виглядом і за ступенем концентрації населення. Вони були звичайно оточені високими кам’яними, іноді дерев’яними стінами з вежами і масивними воротами, а також глибокими ровами для захисту від нападу феодалів і навали ворога.
Ремісники і купці несли сторожову службу і складали міське військове ополчення. Міські ворота на ніч закривалися. Стіни, що оточували середньовічне місто, з часом ставали тісними і не вміщали всіх міських будівель. Навколо стін, що утворювали первісний центр міста (бург, ситі), поступово виникали міські передмістя – посади, слободи, населені головним чином ремісниками. Ремісники однієї професії жили зазвичай на одній вулиці. Передмістя пізніше, в свою чергу, обносилися новим кільцем стін і укріплень. Центральним місцем у місті була ринкова площа, неподалік від якої розташовувався міський собор, а в містах, де було самоврядування городян, – ще й міська ратуша (міська рада).
За міськими стінами, а іноді і в їх межах, лежали поля, пасовища, городи, що належали городянам. Дрібну худобу (кози, вівці і свині) нерідко пасся прямо в місті. Стіни заважали місту рости вшир, тому вулиці робилися вкрай вузькими, будинки (часто дерев’яні) тісно примикали друг до друга, верхні їх поверхи нерідко видавалися у вигляді виступів над нижніми, і дахи будинків, розташованих на протилежних сторонах вулиці, мало не стикалися один з другом. У вузькі і криві міські вулиці часто не проникали промені сонця. Вуличного освітлення не існувало. Сміття, залишки їжі і нечистоти зазвичай викидалися прямо на вулицю. Внаслідок антисанітарний стан у містах спалахували епідемії, траплялися спустошливі пожежі.
Середньовічні міста виникали на землі феодала і тому неминуче повинні були йому підкорятися. Більшість городян спочатку становили селяни, здавна жили на цьому місці, які втекли від своїх колишніх панів або відпущені ними на оброк. Нерідко спочатку вони опинялися в особистій залежності від нового пана – сеньйора міста. В руках сеньйора спочатку зосереджувалася вся влада в місті. Феодал був зацікавлений у виникненні міст на своїй землі, так як міські промисли і торгівля приносили йому додатковий дохід.
Прагнення феодалів витягти з міста якомога більше доходів неминуче призводило до боротьби між містами і сеньйорами, що відбувалася всюди в Західній Європі в X – XIII ст. Городяни вели боротьбу спочатку за звільнення від найбільш важких форм феодального гніту, за скорочення поборів сеньйора, за торгові привілеї. Пізніше вона переростала в політичну боротьбу за міське самоврядування, яку в історичній літературі прийнято називати “комунальним рухом”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)