Особливості відбору мовних засобів у романтиці Романа Андріяшика
Слово у художньому мовленні піддається багатогранним трансформаціям: збагачується його смисл, ускладнюються емоційно оцінювальні характеристики, змінюється взаємовідношення з іншими одиницями мови, відкриваються нові образні можливості. Питання про співвідношення значення і вживання стає основним при розв’занні проблем художнього слова (праці Л. В. Щерби, В. В. Виноградова, Б. О. Ларіна та інших). Л. В. Щерба називав індивідуальне вживання “найтоншими симатичними нюансами” [3,25], Б. О. Ларін “обертонами смислу”, “комбінаторними прирощуваннями” [4,33-34].
З ім’ям Б. О. Ларіна пов’язується вчення про естетичне значення слова. Розвиваючи думки Я. К. Грота, Б. О. Богородицького, О. О. Потебні, він уперше дав трактування авторського вживання слова як “естетичного значення” [4]. На його думку, для останнього характерні смислова єдність і багатоплановість, перевага емоційно-експресивних елементів у значенні, його нерозривний зв’язок з художнім цілим, з авторським баченням світу [4].
Конкретизуючи, можна погодитися з лінгвістом Л. Донецьких, який під естетичним значенням слова розуміє “типи індивідуально-авторських значень, відтінки значень, емоційно-експресивні, емоційно-оцінювальні й стилістичні зсуви в смисловій структурі слова, багатоплановість і узагальнено-символічні можливості яких створюються, розкриваються в лінгвістичному (внутрішньому, мовному) та ідейно-художньому (зовнішньому, екстра-лінгвістичному) констекстах”[1,15].
Отже, естетичне значення – це вияв авторської системи художнього мовлення. З одного боку, письменник розбудовує національну мову, виявляє її приховані здатності, і його словник з власними “прирощеннями” (термін Б. О. Ларіна) смислу ніби протистоїть понятійному значенню багатьох загальноприйнятих слів і сполучень, з другого – видобуваються ці “прирощені” з тієї мови, якою пише майстер.
Маскування письменником авторської ідеї в художньому творі, природньо, здійснюється через слово, комбінацію слів. Тому досліджуючи романістику Р. Андріяшика, ми зосередимо увагу на лексичному матеріалі, в якому найбільше виразились позатекстові фактори, що охоплюють мистецький світогляд, індивідуально-психологічні особливості творчої особистості письменника, до якої зараховують емоційну пам’ять, уяву, мовну свідомість митця та умови її формування, мовленнєве оточення і силу його впливу на автора, а саме: фразеологізми, авторські новотворення, порівняння, “чуже слово” (термін М. Горелікової)[5].
Характерною прикметою мовних засобів прози Р. Андріяшика є активне використання ним українських фразеологізмів, що виконують у його творах експресивну й оцінну функції, а також функцію посилення висловлюваного. Щедро вплетені в тканину твору прислів’я та приказки, широко представлені усталені, або фразеологічні, розгорнуті в картину порівняння, які надають викладу художнього матеріалу більшої жвавості, поетичності, народності.
Домінантою художньої системи творення автора є індивідуальні новотвори-складні прикметникові та прислівникові метафори, що вибудовуються шляхом словоскладання.
“Чуже слово” експлуатується письменником у формі крилатих висловів, афоризмів, максимів.
Названі мовні засоби є наскрізними не лише у межах одного роману Р. Андріяшика, а й в усій його прозі. Хоча кожен твір письменника має свій індивідуальний і неповторний мовний світ, вони об’єднані “цілісним образом митця”[6,9], специфікою його мовомислення і відображенням останнього у слові. Андріяшикове мовомислення, отже, сформували, з одного боку, народні джерела (прислів’ я, приказки, порівняння), з іншого – інтелектуальна, свідома творча праця (новотвори, “чуже слово”).
Донецьких Л. Реализация эстетических возможностей имен прилагательных в тексте художественных произведений.- Кишинев, 1990.- 165 с.
Потебня А. Эстетика и поэтика.- М., 1976.- 615 с.
Щерба Л. Избранные работы по языковедению и фонетике в 2-х т.- Т. 1.- Из-во Ленинградского у-та, 1958.- С. 25.
Ларин Б. Эстетика слова и язык писателя: сб. ст.- М.; Л., 1974.- С. 33-34.
Гореликова М., Маламедова Д. Лингвистический анализ художественного произведения.- М., 1989.- 152 с.
Шевельов (Шерех) Ю. Два стилі літературної критики // С; Ч.- 1992.- Ч. 12.- С. 9-14.
Ужченко В. Вивчення фразеології в середній школі.- К.,1990.- С.5-17, 87.
Андріяшик Р. Додому нема вороття. Люди зі страху.- К., 1983.- 534 с.
Андріяшик Р. Кровна справа.- К., 1978.- 207 с.
Андріяшик Р. Полтва.- К., 1989.- 250 с.
Андріяшик Р. Сторонець.- К., 1992.- 175 с
(1 votes, average: 5.00 out of 5)