Особливості системи принципів навчання
Принципи навчання потрібно розглядати системно. Система принципів навчання формувалася за допомогою розкриття взаємозв’язків і взаємозумовленості принципів і об’єднала їх пари в загальні назви, наприклад: “науковість і доступність”, “систематичність і зв’язок теорії з практикою” та інші. Таким чином, система принципів висловила загальний характер, що визначає зміст і протягом педагогічного процесу в освітній практиці.
Завдяки даній системі можливо суворе врахування умов навчання і продуктивність їх обліку, грунтуючись на взаємообумовлених вимогах, правилах і підборі відповідних методів. Вона цілісно відображає процес навчання і дає можливість комплексно підходити до вдосконалення.
У систему принципів навчання входять інтегративні риси: доцільність, ефективністю, відкритість змісту і можливість застосування нових технологій. Функціональна і цілеспрямована система принципів розглядає отримання результату освіти, виховує і розвиває впливу на особистість як мету. Кожен принцип, як компонент всієї системи, безпосередньо впливає на планований результат і досягнення загального результату. Оцінка ступеня достатності цих принципів можлива при розрахунку принципів навчання, що складають базис сучасної системи принципів навчання.
Принципи розвиваючого і виховуючого навчання
Основним системоутворюючим принципом вважається принцип розвиваючого і виховує навчання, який може допомогти розкрити сутнісний характер сучасної концепції навчання.
Схожим вважається принцип соціокультурного відповідності. Решта, що входять в систему, займають різні його рівні, що відповідають умовам реалізації педагогічного процесу.
Перший рівень включає в себе два парних принципу, які були сформовані в якості базису системи виховання і навчання. До них відносять такі як:
- Принцип позитивної мотивації і сприятливого емоційного мікроклімату навчання; Принцип поєднання індивідуальних і колективних форм навчання.
Принцип сприятливого емоційного клімату і позитивної мотивації
Даний принцип здатний управляти комунікативної стороною навчання, визначати характер відносин в колективі, передбачатиме співпрацю і співтворчість серед педагогів і тими, хто навчається, створювати довірливу обстановку і атмосферу доброзичливості, товариські відносини, підтримувати здорову учнівську конкуренцію.
Принцип поєднання індивідуальних і колективних форм навчання спирається на організаційну складову навчального процесу.
Дві форми мають свій потенціал розвитку і достатні обмеження. Індивідуалізація навчання і тільки колективний спосіб навчання виключають можливість різноманітності спілкування і форм ефективної взаємодії. Їх поєднання є причиною формування групової диференціації в роботі, що грунтується на самостійній пізнавальній і перетворюючої діяльності.
Другий рівень запропонованої системи складається з парних принципів, що характеризують внутрішні умови ефективного володіння знаннями:
- Принцип свідомості і активності учнів; Принцип наочності, доступності, надійності
Три останніх принципу були об’єднані невипадково. Тільки таке поєднання має можливість врегулювати:
- Узгоджене поєднання популярності і зрозумілості з наявністю пізнавальних труднощів, які не виходять за межі “зони найближчого розвитку”, здатні визначити ступінь труднощі в навчанні; Організоване варіативної повторення для різних ситуацій; Перехід пізнання від чуттєво-наочного до абстрактно-логічного при наявності паралельної зміни наочності від чуттєво-конкретної до абстрактної і символічною.
Спочатку пізнання природної наочності, вираженої в предметах і об’єктах реального світу, є базисом для подальшого пізнання наочності, представленої в малюнках, картинках, яка переходить до освоєння абстрактно-символічної наочності, а саме: схем, таблиць, графік. Формування принципу свідомості і активності учнів відбувається невідривно від принципу наочності, так як служить його логічним продовженням. Саме він виявляє сенс діяльності підходу в навчанні. Його суть – оволодіння знаннями і розвиток за допомогою власної активної діяльності дітей, яка є причиною породження свідомості і розуміння цілей діяльності. Стимуляція всіх рівнів активності необхідна для неугасанія творчої активності дитини до закінчення навчання при наявності зростаючого потоку інформації.
Принципи змісту навчального процесу, предмета і характеру діяльності
Третій рівень складається з принципів, які розкривають зміст навчального процесу, предмет і характер діяльності. До таких принципів відносять:
- Принцип науковості і диференціації теорії і практики; Принцип систематичності і системності.
Принцип науковості здатний структурувати зміст освіти в його перехід від опису до пояснення, від поясненню до прогнозу, від фіксування фактів до їх узагальнення, від симбіозу логічного аналізу і певного історичного підходу до переробки отриманих знань і оволодіння методами наукового дослідження. Запропонована структура допомагає в осягненні теоретичних закономірностей пізнання світу від теорії до практики і від практики до теорії.
Рух може бути засноване на різних формах роботи: знайомства з фактами, виконання практичних завдань, вправ. Наука розглядається в якості системи знань, що вимагає систематичності, що включає в себе оперування теоретичними поняттями і практикою для реальних перетворень в дійсності.
Принцип системності включає в себе логічність, послідовність і спадкоємність у викладі знань. Це сприяє кожному наступного етапу грунтуватися на попередньому, продовжувати і слідувати йому. Відомі певні прийоми, що дозволяють помітно підвищувати рівень системності знань. Вони грунтуються на:
- Виділення головного; Дотриманні структурного підходу; Наявності компактності цілісної подачі інформації.
Четвертий рівень системи включає в себе провідні принципи, на досягнення яких спрямована вся їх система. Наявна описана послідовність принципів з системності демонструє їх орієнтацію на розвиваючі і виховують цілі, причому вона має можливість регулювати всю систему планування і здійснення педагогічного процесу і відповідає реальним умовам для успішної його реалізації.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)