Особливості розвитку і види лірики в Давній Греції. Тіртей. Добре вмирати тому. Ідея захисту рідної країни в елегії. Античний ідеал героя. Авторська позиція
Мета: ознайомити учнів з особливостями розвитку давньогрецької поезії, основними видами давньогрецької лірики, опрацювати теоретичні поняття теми; розкрити провідні теми та ідеї декламаційної лірики Тіртея, показати сутність новаторського внеску Тіртея в розробку поетичних жанрів; здійснити цілісний аналіз елегії Тіртея “Добре вмирати тому…”; вдосконалювати навички аналітико – інтерпретаційного дослідження поетичних творів; сприяти розумінню місця давньогрецької поезії та її культурного відлуння у світовому літературно – мистецькому процесі.
Обладнання: збірка поезій давньогрецьких ліриків; портрет Тіртея, образон “Лірика Давньої Греції”.
Благослови, поэт! В тиши парнасской сени
Я с трепетом склонил пред музами колени,
Опасною тропой с надеждой полетел,
Мне жребий вынул Феб, и лира мой удел.
А. Пушкин.
Перебіг уроку
I. Організаційний момент. Перевірка домашнього завдання.
Прокоментувати, що є спільного між образами міфологічних героїв Ахілла і Геракла.
II. Оголошення теми і мети уроку. Робота над темою уроку.
Робота над образоном “Лірика Давньої Греції”.
Учитель. Лірика – один із основних родів літератури (лірика, епос, драма). Лірика і ліра – слова – родичі. Грецьке “лірикос” означає “той, що співає під звуки ліри”, “музичний”, “хвилюючий”. За міфами, ліру винайшов посланець богів Гермес, використавши для струн як резонатор панцир черепахи. Спочатку ліра мала усього три-чотири струни, пізніше – сім-одинадцять. Під акомпанемент ліри поет виконував свої вірші. Три музи були покровительками лірики. Горда Полігімнія – муза гімнів, урочистих пісень на честь богів. Пристрасна Ерато – муза любовної поезії. Але верховною вважалася ніжна й водночас невпокорена муза Евтерпа, граційна покровителька лірики. Натхнення й задумливість вирізняли цю прекрасну музу. Евтерпу завжди зображували з подвійною флейтою в руці. Можливо, тому, що під час сприйняття ліричної поезії необхідно відчути власну спорідненість з поетом, злитися на якийсь час з ним та його ліричним героєм в єдиному почутті, як дві флейти в руках Евтерпи.
Слово “музи” грецькою мовою означає “мислячі”, їх вважали здатними лікувати людські серця. Усього їх було дев’ять. В оточенні муз та богині пам’яті Мнемозіни з лавровим вінком на голові та з кіфарою в руці виступав бог Аполлон – покровитель співців та поетів, “повелитель муз”. Називали його Фебом (“світлоносним”, “сонцесяйним”) та Музагетом (тобто “повелителем муз”).
– Зверніть увагу на вираз обличчя Аполлона. (Обличчя його вродливе та натхненне. Сам Аполлон, за міфами, був чудовим співцем і гарно грав на кіфарі. Аполлон і музи жили на вершинах беотійських гір Гелікон та Парнас. Біля підніжжя Парнасу розташовані давні міста Кріса і Дельфи, а у Дельфах вирувало джерело поетичного натхнення – Кастальський ключ. Однак улюбленим місцем Аполлона та муз були передгір’я Пієрії під Олімпом. Саме з цих благословенних місць насилали вони на людей чарівливе безумство поезії.)
Предметом зображення у ліриці є духовне життя людини, світ її ідей, почуттів. У різних народів пізніших культурно-історичних епох, у тому числі й українського, в літературному процесі такі поняття, як ліра, Аполлон-Феб, Музагет, музи, Пегас (Міфічний крилатий кінь, що відносив митців на гору Парнас), Парнас, Гелікон, Кастальське джерело стали символами творчості, поезії, мистецтва.
Сімнадцятирічний Олександр Пушкін у відомому поетичному посланні до Василя Жуковського, поета-романтика початку XIX століття, просить благословення у старшого товариша по поетичному цеху. Уважно прочитайте звертання юного поета, взяте за епіграф до нашого уроку. Поміркуйте, у чому саме полягає прохання початківця до досвідченого поета. Як ви розумієте рядок: “Мне жребий вынул Феб, и лира мой удел”? Які ще символи поетичного мистецтва використані Пушкіним у вірші? Як вони допомагають усвідомити єдність природного таланту та життєвого вибору ліричного героя? Чи маємо ми право говорити про безперервний зв’язок розвитку літератури та вплив античності на подальші культурно – історичні епохи, виходячи з цього фрагмента пушкінського послання. Аргументуйте свої відповіді.
– Поміркуйте, чому провидців, співців та поетів у Давній Греції називали “дітьми Аполлона (Феба)”, а самого Аполлона – “диригентом олімпійського оркестру”?
– Що стало джерелом виникнення лірики?
Лірика давньогрецької класичної літератури не виникла на голому місці, її джерелом був фольклор. У найвіддаленіші часи епічна поема, подібна до Гомерових “Іліади” та “Одіссеї”, виникнути не могла. Занадто вона була складною для людини доісторичної епохи. Проте нескладна пісенька з чіткою ритмікою була цілком доступною для неї. Спершу це були трудові пісні та молитви. У молитвах вже знайшли відображення емоції людини – страх, захоплення, захват. Лірика у той час була ще безіменною й висловлювала емоції не окремої особистості, а колективу (роду, племені), вона зберігала усталені, ніби застиглі форми й передавалася від покоління до покоління. Потім з’явилися сказання, епічні оповіді про події у світі богів, про героїв. їх складали і доповнювали аеди, в усній формі передаючи від покоління до покоління. З цих пісень (у Греції їх називали Гомеровими гімнами) стали складати поеми. Таких укладачів називали рапсодами (збирачами, “зшивачами” пісень). Вірогідно, що одним із таких рапсодів і був великий Гомер. Лірика за часів розквіту епосу залишалася на рівні традиційних ритуальних форм (свята, жертвопринесення, поховальні обряди, заплачки). Але пізніше, у УІІ-УІ ст. до н, е., коли відбулися зміни в економічному й суспільно-політичному житті Греції, спричинені бурхливим розвитком продуктивних сил суспільства, створенням полісів (міст-держав), становленням рабовласницької системи, за якої населення поділялося на вільних громадян і рабів, що не мали ні соціальних, ні політичних прав, лірика витіснила епос і вийшла на перше місце, набувши при цьому нової якості. В царині мистецтва це була справжня революція, обумовлена суспільними факторами. Особистість почала виокремлюватися із суспільства, виділятись, інколи навіть вступати в конфлікт із суспільством. Тепер лірика почала виражати індивідуальний світ окремої особистості. Людина, виведена із стихійного первісного колективу, почала відчувати себе самостійною і вільною, здатною заявити про себе, про свої внутрішні настрої, про уявлення, продиктовані власною психікою, а не нав’язані богами. Послідовники Гомера, безперечно, менш талановиті, не могли задовольнити зростаючих духовних запитів і поривань вільної людини. Занепад епічної творчості спричинив появу невеличких поетичних творів різних розмірів, кожен з яких мав свого конкретного автора. Вони й увійшли в історію Давньої Греції під поняттям “лірика” – термін, що став визначальним для поетичної творчості людства усіх наступних поколінь. Поет-епік відтворював зовнішній світ – людей, природу, події; лірик натомість звернув свій погляд на самого себе. Поет-епік прагнув правдивості зображуваних картин, поет-лірик – відтворення правдивості почуттів і переживань.
Розвиток суспільства, введення нових законів, а отже, і зміни у стосунках людей, колонізаційні процеси, що відкривали перед поетами нові світи, вносили в поетичні сюжети нові напрями й почуття. Водночас продовжувала існувати войовничо – патріотична лірика, близька до епосу, лірика побутової орієнтації, яка увібрала сюжети з давніх народних пісень. По-новому, а саме – лірично, почали освоюватися й міфологічні сюжети. В ліриці, з одного боку, ведуться пошуки втілення душевного неспокою, а з іншого – внутрішньої гармонії.
ІІІ. Аналітико-інтерпретаційне дослідження елегії Тіртея “Добре вмирати тому…”
Друга частина нашої теми уроку стосується безпосередньо з’ясування специфіки декламаційної поезії давньогрецького поета Тіртея. Скажіть, яку лірику в Давній Греції називали декламаційною?
– Які особливості жанрів декламаційної лірики ви можете виокремити? Які з них були найпопулярнішими? Чи збігаються жанрові особливості декламаційної лірики давньогрецького періоду та сучасності?
– Хто з представників декламаційної лірики, крім Тіртея, вам ще відомий? До яких жанрів декламаційної лірики тяжіли давньогрецькі поети? (Представники елегійної лірики – Каллін, Тіртей, Солон, Феогнід, Мімнерм. До ямбічної лірики відносять творчість Архілоха, Сімоніда, Гіппонакта.)
– Наскільки повним може бути уявлення сучасного читача про декламаційну давньогрецьку лірику? Чому? (На жаль, уявлення лише часткове, оскільки до нас дійшли витвори цього мистецтва у дуже малій кількості, зазвичай в уривках.)
– Стисло розкажіть про Тіртея. Чому говорили, що цей кульгавий учитель вартий цілого війська?
Тіртей, ім’я якого стало майже збірним у розумінні “поета-воїна”, – напівлегендарна особа. За переказами, він жив в Афінах у середині VII ст. Був шкільним учителем в Афінах. У своїх патріотичних елегіях оспівував героїзм спартанців, засуджував міжусобиці. Спартанці, що воювали із своїми сусідами – месенянами, одержали від дельфійського оракула пророцтво, де він наказував їм запросити в “радники” афінянина. “А тому вони послали в Афіни повідомити про віщування і просити такого мужа, який би порадив, що їм робити. Афінянам не хотілось не послухати бога, але їм не хотілось також, щоб лакедемоняни, без великих небезпек, стали власниками найкращої частини Пелопоннесу. Міркуючи так, вони відшукали якогось Тіртея, який навчав грамоти і якого вважали за людину недалеку на розум; до того він шкутильгав на одну ногу. Отож його й послали до Спарти. А Тіртей, прибувши до Спарти, почав складати елегії і співати їх насамперед сановникам, а потім і всім, хто збирався послухати його”. Войовничі Тіртеєві елегії так нібито натхнули молодь, що під впливом його поетичної агітації спартанці здобули остаточну перемогу.
Літературознавча довідка
Елегія – ліричний жанр, що у вільній віршовій формі передає почуття, роздуми над складними проблемами життя. У давньогрецькій поезії елегією називали вірш (двовірш), який складався з гекзаметра й пентаметра.
– Що стало джерелом виникнення жанру елегії? (Народні поховальні пісні й плачі, що супроводжувалися грою на флейті.)
– Уважно прочитайте сучасне літературознавче визначення елегії за словником. Чи були давньогрецькі елегії сповнені сумного настрою? Якими були провідні теми тогочасних елегій?
Особливості давньогрецької елегії.
Елегія – жанр декламаційної лірики
Настрій – бадьорий
Мова – урочиста
Тематика – піднесена, урочиста
Форма – військові настанови; повчання; патріотичні заклики; політична агітація; настанови, гідні наслідування; життєві поради
Виразне читання учнями елегії Тіртея “Добре вмирати тому…” – С. 66
Цілісний аналіз вірша
– Визначте настрій елегії Тіртея “Добре вмирати тому…”.
– Чи збігається настрій елегії з твердженням, задекларованим у перших рядках вірша? Смерть завжди викликає сумні настрої та почуття. Чому у Тіртея вона сприймається схвально? В чому причина бадьорості ліричного героя?
– Чим, по-вашому, за формою є дана елегія? Про що в ній йдеться? (Патріотичний заклик, військові настанови.)
– Доведіть, що позиція ліричного героя вірша є активною позицією громадянина полісу?
– Який художній прийом лежить в основі побудови елегії Тіртея? Наведіть приклади художніх опозицій (антитези) у творі. Яку думку стверджує автор за допомогою прийому антитези?
– Доведіть, що композиція елегії Тіртея складається за формулою: тема, розвиток і обгрунтування теми, в кінці – заклик. Умовно виокремте композиційні частини. Чітко сформулюйте тему цієї елегії. Знайдіть у частині “Розвиток і обгрунтування теми” аргументи, якими ліричний герой Тіртея уславлює воїнську доблесть, патріотизм та піддає зневазі боягузтво. Поміркуйте, наскільки ці аргументи пов’язані з міфічним та епічним уявленням давніх греків про військовий героїзм та патріотизм. Чи змінилося смислове навантаження цих понять у наш час?
– Що для ліричного героя є гіршим за смерть? Підтвердьте текстом. (Гіршим за смерть вважається безчестя і сором, які скрізь будуть переслідувати не тільки самого боягуза, а й увесь його рід.)
– За які ідеали, за віршем Тіртея, варто віддати життя? (“Будемо батьківщину і дітей боронити відважно…”) Доведіть, що вони не втратили цінності й у сучасному світі, особливо для українців.
– Як ви розумієте слова: “Хай життєлюбних між вами зовсім не буде в бою…”?
– Розкрийте символічне навантаження образу “духу могутнього”, “духу відважного”. Як ці епітети допомагають вам зрозуміти сенс духу воїна?
– З якою метою у вірші протиставляються смерть старого і молодого воїна?
– Виразно прочитайте слова елегії, в яких міститься заклик. Як ви думаєте, він був важливий лише за часів Тіртея? Аргументуйте відповідь.
– Який ідеал воїна сповідує поет у своєму творі? Що для поета є найважливішим в особистості воїна? Знайдіть підтвердження вашим висновкам у тексті вірша.
– Літературознавці вважають елегію Тіртея “Добре вмирати тому…” маршовою. Доведіть або спростуйте цю думку. (Маршовість елегії Тіртея створюється за рахунок поєднання наголошених і ненаголошених складів вірша – гекзаметра і пентаметра. Зберігається урочистість, подібна до епосу Гомера. Для підтвердження можна розставити наголоси у перших двох рядках вірша і переконатися, що стиль дійсно має чеканний характер, що нагадує кроки воїнів, що йдуть строєм.)
– Поясніть, чому елегії Тіртея мали велику популярність серед воїнів-спартанців.
– Удома ви ознайомилися з короткими біографічно-легендарними відомостями про Тіртея. Після аналізу елегії “Добре вмирати тому…” поміркуйте, якій версії громадянства Тіртея ви віддали б перевагу – афінській чи спартанській? Чому? Обгрунтуйте.
– Доведіть, що віршам Тіртея музичний супровід дійсно був не потрібен.
IV. Рефлексія
Самостійна письмова робота
Напишіть лист-послання воїну – учаснику АТО, спираючись на зміст та ідеї елегії Тіртея “Добре вмирати тому…”
V. Домашнє завдання:
Прочитати С. 68-72, опрацювати конспект; скласти свою елегію патріотичного змісту*.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)