Особливості роману “Євгеній Онєгін”

Роман “Євгеній Онєгін” – принципово нове явище в літературі початку XIX століття. У нього особлива композиція – це “роман у віршах”, ліро-епічний твір великого обсягу. У ліричних відступах вимальовується образ автора, його думки, почуття і ідеї, які він хоче донести до читачів.

Пушкін вражає легкістю, співучістю своєї мови. Його літературний стиль позбавлений ваговитості, дидактичності, автор вміє говорити про складні і важливі речі просто і зрозуміло. Звичайно, багато чого потрібно читати між рядків, так як сувора цензура була безжальна і до геніїв, проте поет теж не ликом зшитий, тому зумів в витонченості вірша розповісти про соціально-політичні проблеми своєї держави, які успішно замовчувалися у пресі. Важливо розуміти, що до Олександра Сергійовича російська поезія була іншою, він зробив своєрідний “переворот гри”.

Особливість також укладена в системі образів. Євгеній Онєгін – перший в галереї “зайвих людей”, в яких укладено величезний потенціал, не здатний знайти втілення. Тетяна Ларіна “підняла” жіночі образи з місця “потрібно головному герою когось любити” до самостійного і цілісного портрета російської жінки. Тетяна – одна з перших героїнь, яка виглядає сильніше і значніше головного героя, а не ховається в його тіні. Так проявляється напрямки роману “Євгеній Онєгін” – реалізм, який ще не раз відкриє тему зайвої людини і торкнеться важку жіночу долю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Особливості роману “Євгеній Онєгін”