Особливості композиції роману Хіба ревуть воли, як ясла повні. Особливості стилю письменника. Значення творчості Панаса Мирного для розвитку української літератури – УКРАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІІ пол. ХІХ ст. РЕАЛІЗМ. ТВОРЧІСТЬ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО, ПАНАСА МИРНОГО
Мета: навчати учнів визначати ідею твору, вказувати місце роману в історії української та зарубіжної психологічної прози; розглянути індивідуальний стиль письменника; розвивати навички наводити конкретні приклади на підтвердження високої майстерності автора; виховувати інтерес до читання та вміння толерантно відстоювати свою точку зору.
Теорія літератури: соціально-психологічний роман.
Обладнання: портрети Панаса Мирного та Івана Білика, виставка книг Панаса Мирного та книг про його творчість.
Тип уроку: комбінований.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання.
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
1. Слово вчителя
У статті “Перший симфоніст української прози” Олесь Гончар зазначив: “З появою романів і повістей Панаса Мирного в українську прозу ринула повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів, із істинністю народного мислення, із незвичайно багатим емоційним світом простих людей. Погляд письменника найчастіше спокійний і мудрий, однак ніде він не приховує, на чиєму боці його глибинні симпатії. Найближчі йому люди прості, нехитрі, люди, що не втратили почуття честі і совісті”. Сьогодні на уроці ми заглибимося у творчий світ письменника, розглянемо, у чому полягають секрети його майстерності, визначимо значення творчості Панаса Мирного для розвитку української літератури.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Методичний коментар. Учнівська конференція – це важлива форма навчання, яка сприяє формуванню знань, умінь і навичок учнів, їх закріпленню та вдосконаленню, поглибленню й систематизації; це комплексна форма узагальнення результатів самостійної пізнавальної діяльності учнів під керівництвом учителя, що здійснюється завдяки спільним зусиллям учителя й учнів. Метою конференції є поглиблення, зміцнення та розширення діапазону знань учнів; формування позитивного ставлення до самостійного набуття ними знань; розвиток і саморозвиток творчих здібностей учнів, їх активності; створення передумов самовиховання, самовдосконалення, самовизначення учнів.
Підсумкову конференцію проводять як заключний етап вивчення певного розділу навчальної програми. це може бути конференція з підбиття підсумків вивчення творчості одного письменника; окремого, великого за обсягом літературного твору, зі споріднених проблем різних навчальних предметів, тобто з міжпредметною тематикою.
Підготовку конференції можна умовно поділити на два етапи. На першому етапі визначаються тема конференції, ставляться мета та завдання; розробляється перелік питань, які розкривають тему (план); оголошують конкурс на кращу доповідь і девіз конференції; розподіляють обов’язки між учнями; готують виставкові матеріали, літературу, наочність. Другий етап підготовки до конференції характеризується більш інтенсивною діяльністю вчителя й учнів; уточнюється план конференції, визначають її учасників, складають список рекомендованої літератури, оголошують доповідачів та виступаючих, готують інформаційний стенд. На другому етапі центральною ланкою в підготовці конференції є її змістова сторона. У цьому плані першим помічником є вчитель, який надає допомогу учням, іншим учасникам конференції; переглядає зміст доповідей, аналізує їх; порівнює, співставляє, прогнозує можливі зіткнення різних точок зору, поглядів, переконань. якщо визначають опонентів доповідачів, то вони теж повинні заздалегідь ознайомитися зі змістом доповідей. При цьому переслідується мета виявлення наявності нової інформації, цікавих статистичних даних, фактів, прикладів з літератури та практичної діяльності, які мають узагальнюючий характер і сприяють підвищенню інтересу учнів до певного курсу навчального предмета, зокрема теми конференції.
Технологія проведення уроку-конференції така: оголошення теми, доповідей, співдоповідей, виступів; затвердження регламенту роботи; підтримка робочої атмосфери; концентрація уваги учнів на темі конференції, активізація навчально-пізнавальної діяльності учасників конференції; дотримання чіткої процедури її проведення; забезпечення позитивної установки на сприйняття змісту повідомлень, відповідного морального та психологічного мікроклімату, атмосфери поваги та довіри. Підсумки конференції доцільно підбивати колективно, залучаючи учасників до оцінки її результативності, використовуючи думки та ідеї опонентів. Для оцінки ефективності конференції можна створити журі.
Теми, рекомендовані для виступів на конференції:
1. Особливості композиції роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.
2. Роль портретних характеристик у творенні художніх образів.
3. Роль пейзажу в романі.
4. Роль художньої деталі в романі.
5. Синонімічне багатство твору.
6. О. Білецький про місце роману в історії української та зарубіжної психологічної прози.
7. Значення творчості Панаса Мирного для розвитку української літератури.
1. Заслуховування доповідей, співдоповідей, виступів
2. Підбиття підсумків конференції, оцінка її результативності
Можливі варіанти відповідей на деякі питання
РОЛЬ ПОРТРЕТНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ТВОРЕННЯ ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ
Портретом у літературознавстві називають опис зовнішності персонажа в найзагальніших або найдетальніших рисах. Психологізовані портретні характеристики допомагають проникнути у психологію героїв. Психологічно-виразний портрет у поєднанні з проникненням у внутрішній світ персонажа допомагають створити реалістичний, переконливий художній образ. Портрет є одним із найголовніших засобів характеротворення та індивідуалізації персонажів у романі. Тому письменники, зосереджуючи увагу на зовнішності й психології персонажів, прагнуть витлумачувати відповідність чи розбіжність між їхніми зовнішніми й внутрішніми портретами.
Розглянемо портрет чіпки, поданий на початку роману.
“Отакої саме пори, в недалю, після раннього обіднього часу,- тим шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану,- йшов молодий чоловік. “Не багатого роду!” – казала проста свита, накинута наопашки,- “та чепурної вдачі”,- одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи З-ПІД свити. червоний з китицями пояс теліпався до КОЛІН, а висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу…
Ішов справді парубок. На перший погляд – йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп’ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі – теж гострі; лице довгообразе – козаче; ні високого, ні низького зросту,- тільки плечі широкі, та груди високі. Оце й уся врода. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке – дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою…”
З цього портретного опису ми можемо зробити висновок про національну й класову приналежність персонажа (український селянин), матеріальне становище (небагатого роду), вік і, можливо, передбачити подальшу долю, адже недаремно автор нагороджує героя хижим поглядом.
3. Роль пейзажу в романі
Під час підготовки до уроку варто звернути увагу на такі моменти:
1. Пейзаж як структурний елемент твору. (Його роль у розгортанні сюжету та композиції твору)
2. Як пейзажні картини у творі допомогли зрозуміти авторське ставлення до героїв та подій?
3. Настрій, який викликає пейзаж у читача? (Емоційно-естетична функція)
4. Емоційний стан героя, очима якого ми бачимо природу. Психологічний пейзаж чи позбавлений психологізму?
5. Художні прийоми творення пейзажу як реалізація авторського задуму.
У романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” пейзаж уперше в українській прозі виконує не тільки описову, а й психологічну функцію, тому що відіграє важливу роль в зображенні психологічного стану героя. У більшості епізодів він підсилює переживання героїв, підкреслює їх, увиразнює думки персонажів, передбачає вчинки. Досить згадати радісний, яскравий, життєствердний опис весняного поля на початку роману або ж кінцевий пейзаж, сумний, гнітючий, через переважання кривавих барв.
Слід підкреслити, що значення вступного пейзажу подвійне. Він сприймається як передбачення зародження світлого почуття між чіпкою і Галею і в той же час є розгорнутою антитезою до всього ідейно-художнього змісту твору.
А ось опис пейзажу, який передує виходові чіпки на перше “діло” – “в гості” до пана, яке завершилося вбивством сторожа: “Осіннє сонце сідало у хмари. Прощаючись із землею, заливало хмари й землю огняним світом. як кров червонів захід сонця і заглядав своїми червоними очима крізь побиті шибки у Чіпчину хату…”. Цей пророчо-кривавий захід сонця служить асоціативним забарвленням всієї подальшої долі персонажа, ніби передбачає її.
4. Синонімічне багатство твору
У романі Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” нас вражає багатство синонімів, особливо дієслівних. Розглянемо для прикладу епізод, у якому розповідається про зміни, що відбуваються серед дворян після смерті “предводителя”: “Сонмище, оставшись без ватажка, як перелякана отара овечок, спершу було кинулось врозтіч… Навперейми йому вискочило земство. Отара повернула назад, згадала старе становище, де було паші доволі, де водопої погожі, та й стала на згірочку. Посеред отари й “предводительський синок” крутився, та, видно, йому не водити переду! Хто ж поведе?.. Шавкун відомий здавна. Шкода тільки – Шавкун боїться перед вести: Шавкун здавна ходив позаду. То, може, він хоч піде назирцем за ватагою? – Гайда! – Шавкун пішов назирцем”. До слів “іти-ходити” в цьому уривку вжито синоніми: кинулось, вискочила, повернула назад, крутився, піде назирці, перед вести. Панас Мирний особливу увагу приділяв зображенню динаміки життя, його безкінечних змін як у суспільстві, так і в психологічному стані людини. цим і пояснюється багатство саме дієслівної синоніміки.
Дієслова та дієслівні синоніми у романі характерні не лише своєю кількістю. Вони відіграють ще й важливу стилістичну функцію. У романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” автори дотримуються фольклорного принципу парного вживання синонімів, близьких за стилістичними відтінками: “Хата осунулась… ще до того дощ та хуртовина оббила, обшматувала”.
Широке використання дієслівних синонімів, їх народнопісенний характер становить яскраву рису індивідуальної мовної манери Панаса Мирного та Івана Білика.
Звичайно, письменник користується і недієслівними синонімами. От мрії Галі про сімейне життя після її одруження з Чіпкою: “І все в нас буде тихо, мирно: ні лайки, ні сварки ніколи.”. Тут вжито прислівникові, іменникові синоніми. Така різноманітність збагачує роман, посилює виражальні та зображувальні можливості його мови.
У романі трапляються ще один дуже цікавий і своєрідний спосіб використання синонімів: “Не йде Чіпка – летить додому, не дише – огнем паше…” Зрозуміло, що “йде” і “летить”, “дише” і “огнем паше” – тут синоніми. Але використані вони в тексті за принципом протиставлення. “Щедрою рукою перекладала баба з своєї старої в молоду Чіпчину голову усе, що заховала її шестидесятилітня пам’ять. А Чіпка не брав – гарбав усе те!” “Гарбати” – синонім до слова “брати”. Автор прийомом протиставлення підкреслює не стільки спільне, скільки саме різницю у відтінках слів-синонімів. В обох наведених прикладах письменник хоче підкреслити інтенсивність, велику напористість, він знову ж таки звертає нашу увагу на динаміку зображуваних дій, тому він і протиставляє епічно спокійним іде, дише, бере експресивно сильні летить, огнем паше, гарбає. Майстерно, гнучко користується автор синонімами відповідно до характеру, “духу” зображуваного. Саме в цьому одна з причин того, що читання роману Панаса Мирного та Івана Білика, крім великої пізнавальної користі, приносить читачеві ще й велику насолоду.
5. О. Білецький про місце роману в історії української та зарубіжної психологічної прози
У світовій літературі темі селянства також присвячено багато творів. Можна згадати роман “Селяни” французького письменника-реаліста О. Бальзака, твори російських письменників Г. Успенського та Ф. Решетникова, епопею “Селяни” польського прозаїка В. Реймонта. Але, як справедливо зазначив академік О. Білецький, “для усіх цих письменників, від Бальзака до Реймонта, селянське життя – об’єкт, спостережуваний ними не тільки збоку, але і досить з далекої відстані. Вони ставлять селянську проблему на обговорення, але кровного інтересу в практичних результатах цього обговорення вони не мають. Вони “байдужі”, “об’єктивні”. Панас Мирний же, звичайно, не байдужий до знедоленої селянської маси”.
V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
Скласти словниковий диктант: “Психологічний портрет Панаса Мирного”, скориставшись почутими на уроці матеріалами. (Письменник-реаліст, автор злободенних творів, революціонер-демократ, пристрасний захисник інтересів трудівників, борець за торжество справедливості, “корифей української прози”, співець правди.)
VІ. ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
□ Виступати перед аудиторією для мене…
□ Зі змісту роману я зробив висновок…
□ Хотілося б перечитати сторінки роману, у яких ідеться про…
VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Повторити матеріал уроку.
2. Підготуватися до написання контрольної роботи за творчістю Панаса Мирного.
3. Творче завдання. Скласти сенкан про персонажів роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
(2 votes, average: 3.00 out of 5)