Особливості історичних періодів географічних відкриттів
Географічні знання про Землю накопичувалися людьми протягом всієї історії. Колись основні відомості надходили від купців, завойовників, мореплавців, а не вчених. Зараз Землю в основному вивчають, ведучи дослідження з космосу, організовуючи експедиції.
Початковими географічними відомостями вже володіли жителі Давнього Єгипту, Месопотамії та іншого Стародавнього світу. Долаючи пішки або морем великі відстані, люди навчилися орієнтуватися по Сонцю, Місяцю і зіркам. Вони вміли визначати настання періодів розливу річок.
Пізніше вчені Стародавньої Греції і решти античного світу примножили відомості, узагальнили їх, намагалися пояснити. З’явилися опису країн і креслення, на яких було нанесено взаємне їх розташування.
У цей час з’являються перші географічні праці, припущення про те, що Земля кругла, описи відмінностей природних умов різних місць. Великий внесок внесли Птолемей, Геродот, Ератосфен, Аристотель. Було висловлено припущення про залежність природних умов від географічної широти.
У середні століття стала домінувати церковна картина світу, яка часто виявлялася далека від наукової. Наприклад, була не просто забута ідея про кулястість Землі, ця ідея порицалась. Хоча в цей час в Європі почали з’являтися університети.
У середні віки особливо великий внесок в географію зробили араби, вони розвинули картографію, багато плавали на кораблях.
У середні століття були винайдені компас та інші навігаційні прилади, з’явилися морські карти. Це дало можливість мореплавцям йти у відкриті моря і океани. У цей час з’явилося багато описів різних країн і місцевостей.
В епоху Великих географічних відкриттів (XV-XVII століття) зріс інтерес до робіт вчених Стародавнього світу. Настав розквіт картографії та далеких подорожей. Магеллан здійснив кругосвітню подорож. Була доведена кулястість Землі, єдність Світового океану, переважання водних просторів над сухопутними, люди дізналися справжні розміри планети, на якій живуть.
Можна сказати, що в епоху Великих географічних відкриттів географія була найважливішою наукою.
XVII-XVIII століття вважають епохою перших наукових експедицій. Шукали нові морські проходи, відкривалися нові землі, вивчалася життя на континентах. З’явилися перші докладні і всебічні опису територій країн.
XIX століття відзначається зростанням якості наукових експедицій, вони фінансувалися державою, створювалися географічні суспільства. Кінець XIX – початок XX століття відзначені дослідженнями полярних областей Землі.
З’явилися наукові теорії про будову атмосфери і процесах в ній, походження різних рельєфів. Зароджувалося вчення про біосферу і ноосферу.
XX століття ознаменувалося застосуванням нових методів вивчення, освітою наукових організацій, що проводять певні дослідження, організацією великих експедицій в Арктику і Антарктику, докладним вивченням Світового океану.
Запуск супутників також розширив можливості вивчення Землі, порівняння її з іншими планетами. Були відкриті багато закономірностей, вивчені природні комплекси.
Таким чином, географія зародилася як описова наука, несуча довідкову інформацію. Зараз, зберігши це значення, вона також перетворилася на науку, яка пояснює особливості природи Землі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)