Home ⇒ 👍Твори на вільну тему ⇒ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ АД’ЄКТИВНОГО ТИПУ У МОВІ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ АД’ЄКТИВНОГО ТИПУ У МОВІ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Н. В. Устенко,

Викладач (Кіровоградський педагогічний ліцей)

В статті аналізуються фразеологічні одиниці (ФО) ад’єктивного типу у мові художніх творів В. Винниченка.

Письменник майстерно використовує ФО для позначення фізичних якостей, рис характеру персонажів його творів. Частина ад’єктивних ФО виражає характеристики предметів, абстрактних явищ. Ключові поняття:

Прикметниковий фразеологізм, стійка сполука, конотативний аспект значення, компонент фразеологізму.

Образність, емоційно-експресивна наснаженість, виразний оцінний компонент є ознакою фразеологічних одиниць прикметникового типу. У художньому мовленні, зокрема у мові творів різних жанрів Володимира Винниченка, такі одиниці виступають тоді, коли необхідно не просто назвати певну психічну, фізичну ознаку людини чи рису її поведінки, а й дати їм точну, виразну, емоційно та експресивно наснажену характеристику, висловити ставлення до об’єкта [1: 4]. За допомогою ФО прикметникового типу письменник передає найтонші відтінки стану персонажа, його реакції на зовнішні подразники, події, явища життя, які можуть відбиватися на поведінці, зовнішності особи, що і засвідчують фразеологізми, наприклад: родився в сорочці – дуже щасливий; очей не можна одвести – дуже гарний, привабливий; ноги не тримають [Сон.: 45] – дуже втомлений, схви­льований; не всі вдома [Сон.: 284] – хто-небудь дурний, недоумкуватий; гострий на язик [Покл.: 36] – дотеп­ний, здатний влучно й гарно говорити; як дві краплі води – дуже схожі між собою та ін.

З-поміж інших загальномовних ФО такі одиниці аналізувала у соїй роботі Л. Щербачук [2: 5-7]. Л. Науменко, досліджуючи мову ранньої прози Володимира Винниченка, розглядала й особливості функціону­вання фразеологічних одиниць різного типу [2:167-170], проте об’єктом аналізу ФО усієї різножанрової творчої спадщини письменника ще не були. Наша стаття продовжує дослідження автора груп фразеологізмів, співвід­носних з частинами мови [5: 6]. Частковість, неповнота опрацювання різноманітного за формою, семантико-стилістичними, лексико-граматичними ознаками багатого фразеологічного матеріалу мови художніх творів В. К. Винниченка визначили мету роботи: проаналізувати особливості функціонування ФО прикметникового типу в художньому тексті (на матеріалі творів В. Винниченка). Мета передбачає вирішення наступних завдань: із усього загалу ФО виокремити одиниці, що співвідносяться з прикметниками; визначити семантичні групи; проаналізувати особливості їх функціонування в художніх творах різних жанрів.

Про стан персонажа можуть свідчити очі, вираз обличчя, стан організму, наприклад: очі блищать (сві­тяться) [Вес.: 283], розширені очі у когось [Сл., 89\7: 95]: “Вона хитнула головою. Очі з-під хустки блищали жовто-синім блиском і були поширені, дико-напружені “[Вес.: 283] – хто-небудь веселий, радісний, збудже­ний”; вигляд виражає певні почуття [4:599]

На схвильованість, розгубленість, душевне збентеження може вказувати і поведінка персонажа, не виражена мімікою чи жестами. При цьому автор найчастіше використовує компаративні конструкції, компонентний склад яких підкреслює нетиповість, відмінність вчинків і дій персонажа порівняно зі звичайним станом: а) не при собі, ніби не свій; сам не свій – дуже зніяковілий, приголомшений чим-небудь [4: 779]; б) як у чаду; як у тумані, – неврівноважений у своїх діях та вчинках, позбавлений можливості ясно мислити, розуміти та сприймати дійсність [4: 943]; в) як неприкаяний, не до жартів [Нов. зап.: 189] – хтось засмучений, у поганому настрої чи у стані душевного розладу [4: 290, 547]; ні живі ні мертві [Кр.: 391] – дуже налякані, приголомшені, заціпенілі; г) збитий з пантелику – збентежений, розгублений [4: 322];

Прикметникові фразеологічні одиниці образно, виразно, емоційно позначають фізичні та вікові особливості людини, передають певні якості ( позитивні чи негативні), риси характеру через інші ознаки, властиві істотам, відношення до предметів і явищ дійсності.

1. Фізичні якості. Врода: очей не можна одвести, обділила красою природа: “Срібний. А як ви такі гарні та милі, що од вас і очей не можна одвести, так що ж мені робить.” – хтось дуже гарний, вродливий [4: 116]; “Остап….ці казочки придумали дівчата, яких обділила красою природа.” (Пор.: доля обділила).

Сила, міць: бугая може звалити, кам’яне здоров’я, здорова духом і тілом, нема куди сил дівати [Сон.: 509]: “Сам. Автон. Ах, Сидоре Марковичу!…Думаєте, як у вас кам’яне здоров’я, так і у всіх…”, хтось має дуже хороше здоров’я. “Антонович… Цей же гімнастик, – студент, значить,- бугая може звали­ти, не то, що такого хирлявого, як Євген Михайлович.” – хтось дуже міцний, дужий.

Вік: кості молоді; під стіл пішки ходила; недавно з яйця вилупився: “Д. Палькарась… Не плач, дівчино… Іди та танцюй, поки кості молоді”; ” Остап сміється. Ох, моя мишко! Ти ще під стіл пішки ходила, як я це саме говорив.”; “Мартин. Товариш, що крикнув “трусость”, видно недавно з яйця вилупився – сміх – бо не зна, що таке “трусость”, а що таке розум.”.

Xтось щасливий, безтурботний: не знає лиха, родився в сорочці; бога за бороду піймав.”[Кр.: 387].: “Дов-бань…Уговорить її треба…Вона дурна впирається, бо ще не знає лиха.”; ” Андр. Матв… Але уявіть собі, яка удача: трохи-трохи не попав під автомобіль… Я вам говорю, панове: я родився в сорочці; “Ні, він не буде сиді­ти, він бога за бороду піймав [Кр.: 387]

Н. В. Устенко. Особливості функціонування фразеологічних одиниць ад’єктивного типу у мові художніх творів Володимира

Винниченка

Розумові здібності. ФО цієї семантичної групи умовно можна розподілити на дві групи за антонімічною ознакою наявності\відсутності розумових здібностей з погляду мовця. При цьому кількісно переважають фра­зеологічні одиниці другої групи: вони яскраві за внутрішнім образом, виражають ставлення мовця: мавпи не вигадає [Кр., 200]; зор з неба не схопить; без розуму [Сл., 89\6: 114]; не всі вдома [Сон.: 284]; не при своїм ро­зумі [Сл., 89\6: 53]; дурний піп хрестив: “Івга… Іди… Він йому повірить! Дурний ти, і дурний піп хрестив.”; ” Хоча він мавпи не вигадає, але все-таки симпатичний простий хлопець.” [Кр.: 200] (Пор.: колеса не вигадає ); “Товариші говорили: “Модест Микульський зор з неба не схопить, але дайте йому зорю, вона буде в його ці­ліша, ніж в ломбарді”. Протилежними за значенням до них виступають ФО з розумом; не жменею кашу їсть[Кр., 262]: “Він тоже не жменею кашу їсть…” [Кр., 262]

Фізичний стан: [ноги] як чужі; ноги й руки м ‘якнуть [Сон.: 415]; ноги тремтять, підгинаються [Сон.: 357]; ноги не тримають [Сон.: 45]; руки й ноги стали важкі; не чув ніг – хто-небудь втомлений, безсилий [4:555, 958]; лице пашить вогнем [Вес.\94: 283] – хтось дуже червоний.

Фразеологічні одиниці рука тверда, ноги тверді [Сон.: 150] антонімічні до попередніх: хто-небудь рішу­чий, впевнений у своїх діях [4: 765].

Широкого узагальнення при описі стану людини надають ФО із компонентами серце, душа: на серці легше, з покійним серцем – хто-небудь спокійний, впевнений.

Компонентами фразеологізмів для позначення фізичного, емоційного стану персонажів часто виступають назви частин тіла або внутрішніх органів людини. Такого типу фразеологічні одиниці використовує автор, оскільки вони дозволяють повно, виразно передати психічний, фізичний стан персонажа, не вдаючись до широ­ких описів.

2. Риси характеру, набуті властивості.

Ця група прикметникових фразеологізмів значно більша за кількістю, розмаїттям семантичних відтінків у межах однієї підгрупи.

Дотепний: гострий на язик [Покл.: 36]; за словом в кишеню не лізе; сміливий на язик: ” Хоч ти, дівко, й гостра на язик, а все-таки дурна.” [Кр.:274], ” Така, часом, дотепна, гостра на язик, така фарбиста.” [Покл.: 36] – здатний дотепно, влучно говорити [4: 192]. Письменник використовує поряд дві ФО із одним значенням для підсилення мовної експресії висловлювання, для увиразнення характеристики: “Він, само собою, за словом чи лайкою в кишеню не лізе й відповідає їм такими “жартами”, від яких навіть ці сміливі на язик і не дуже со­ромливі молодиці верещать від сорому й одпльовуються.” – коли ФО сміливі на язик – сміливі щодо вислов­лення своїх думок [4: 975] підсилює, конкретизує значення першого за словом чи лайкою в кишеню не лізе – бути дотепним і метким у розмові [4: 435].

Мовчазний, небалакучий: язика нема; скупий на слова; лишнього слова не почуєш: ” Господи! У нього язика нема. Ви чуєте, що я питаю?” – хтось мовчазний, утратив здатність говорити [4: 977]. “Запечатаним його прозвали…і через те, що надміру мало балакав. Це була страшенно скупа на слова людина. Здавалось, мову свою він цінував на вагу золота.” – який не любить багато говорити, небагатослівний, небалакучий [4: 822]. У поданому реченні цю ознаку людини підсилює ще й фразеологізм на вагу золота – надзвичайно цінний, який коштує дуже дорого [4: 65].

Хитрий: лисицею підбитий [Кр.: 381] – хтось дуже хитрий [4: 641]: “От добра людина! Жаль тільки, що трохи лисицею підбитий.” [Кр.: 381] (Слід зауважити, що Словник подає лише варіант підшитий лисом, хоча підшитий і підбитий – слова-синоніми, а дана ФО функціонує у живому народному мовленні в обох лексичних варіантах).

Вправний, меткий. Фразеологізми цього ряду близькі за значенням до “хитрий”, але відрізняються певною утилітарністю спрямування ( хитрість, спрямована на здобуття цінностей): Гордий…От ви, іменно, за гріш п’ятаків хочете купити. За одну красу – і чесність, і всі геройські якості купити…”; “Він тоже не жменею ка­шу їсть… Тихенький собі, а спідтишка мішки рве.” [Кр.: 262] – хтось вправний, меткий, може діяти з вигодою для себе.

Впертий, жорсткий: м ‘який, як віск на морозі [Кр.: 73], упертий, як бик [Кр.: 622]: “Та йди, не бійсь, я м ‘який, як віск на морозі.” [Кр., 73] – жорсткий, непоступливий. Словник подає ФО як віск [жовтий] – дуже жо­втий [4: 131], хоча у контексті набуває іншого значення, переосмислюються й інші якості воску у ФО.

Жорстокий: нема серця; серця вколупнуть не можна; механічний апарат замість серця. “Та годі, Дуд­ко! – скрикнув Шабатуров.- Що, в тебе серця нема?” [Бор.: 101]; “Зінько… З фанатиками, з людьми, у яких за­мість серця якийсь механічний апарат.”. Основним семантичним компонентом виступає слово серце, відсут­ність якого і визначає стиль поведінки людини.

Добрий: і мухи не вб’є [Бор.: 21]; комашки не роздушить; не злого серця. Як бачимо, письменник у творах використовує фразеологізми із цим значенням, в основі яких лежить образ “людина добра, якщо вона не здатна знищити найменшої комашки” або “людина добра, якщо у неї є серце”: “… Штунда! Мальованець, одно слово! Він і мухи не вб’є, а то… “Статую”! Сказав!… [Бор.: 21]; “Нат. Павл. Дитиночко! Ти ж такий хороший, чулий, ти ж комашки не роздушиш без потреби…”.

Рішучий, охочий: не від того; готов униз головою [ Меф.: 3, 85]; готовий на смерть [Сон.: 263]; готовий на все [Сон.: 295]: “Хто ви? – Ваш вірний слуга, готовий за вас і за ваші ідеї на смерть.” [Сон.: 263]; “Треба людей рішучих, одважних, озброєних, готових на все.” [Сон.: 295] – рішучих, які не рахуються ні з чим, не зважають на перешкоди [4: 353]. Значення підсилюється в оточенні лексичних синонімів до даного фразеологі­зму. Значно менший ступінь вираження мовної експресії у ФО не від того – згодний (з чим-небудь), охочий до чого-небудь [4: 888]: “Прокопенкова… Ви туди не хочете?… Гордий. Я не хочу, але от ви, здається, не від того”.

Н. В. Устенко. Особливості функціонування фразеологічних одиниць ад’єктивного типу у мові художніх творів Володимира

Винниченка

Зрадливий, безпринципний, безсовісний: совість не ночувала; за копійку душу продасть; легка совість [Кр.: 598]; не признає нічого святого [Бор.: 56]; продасть і купить [Кр.: 626]: “Мішель. …Складаю на вашу душу, якщо постраждає прислуга. Вона, розуміється, візьметься. Нарід такий, що за копійку душу свою про­дасть” – зрадливий [4: 705]; ” В цій пісні оповідалось, що в Захарчука легка совість і важка кишеня, в які уже не поміщались громадські гроші.” [Кр.: 598] – безпринципний, який легко нехтує засадами моралі. Особливого звучання надає даному висловлюванню поєднання антонімів легкий – важкий: автор підкреслює взаємозалеж­ність реалій, виражених за допомогою фразеологічних одиниць.

Гордовитий, особливий, визначний: знає собі ціну, бога за бороду піймав [Кр.: 387]: “Кругла кепка надає мені вигляд пролетарія, який знає собі ціну й не дозволяє наступати собі на ноги; ” Ні, він не буде сидіти, він бога за бороду піймав” [Кр.: 387].

Байдужий: й за вухом не свербить [Кр.: 369]: “Побили йому яконовію, спалили скирти, а йому те й за ву­хом не свербить: заштраховано!” [Кр.: 369] – не турбується ні про що [4: 781].

Частина прикметникових фразеологізмів позначає не певну рису характеру чи поведінки, а людину в цілому у позитивному або негативному плані, за ознакою “хороший-поганий”:

1. ФО, які характеризують людину у підкреслено позитивному плані: пошукати такої; золоте серце; чуде­

Сне серце; чисте серце; нічого собі [Покл., Б.\5: 54]: “Краля.. [до Гані] Чого дивишся? Думаєш, поганша за тебе

Була? Ега! Ти такої ще пошукай, як я була.” [XI: 28] – хтось надзвичайний, дуже рідкісний (зокрема за зовні­

Шністю) [4: 686]; “[Леся]… Абож мені здається, що я нічого собі жіночка й що мене обожнювати треба.” [Покл.,

Б.\5: 54] – непогана, пристойна, досить добра, така, як треба [4: 553].

Фразеологізми золоте (чудесне) серце; чисте серце уживаються на позначення позитивних рис людини: правдивості, відвертості, доброзичливості, сердечності і т. ін. [4: 283]: “Андр. Карп. А це, тату, мій компань-йон…Він на вид трошки хмурий, а серце чудесне…” [XII: 23].

2. ФО, які характеризують людину переважно з іронією, вдавано позитивно: святі та божі [Сл. 89\7: 100] ( тихі та божі); сяйво над головою видно [Меф., Пр.89\4: 18]: ” Петро… А ясно все, га?.. Тіточка її. Тиха та божа…”; ” Знаємо ми цих святих і божих.” [Покл., Б.\4: 70] – удавано тихий та добрий; нещирий, лукавий. Цей фразеологізм фіксуємо у п’єсах, романах; він має високий ступінь вираження експресії, що відчував майс­терний, тонкий оповідач В. Винниченко.

3. ФО із загальним значенням “поганий, недоречний, який не відповідає певним критеріям поведінки, рівню здібностей і т. ін.”: ні богові свічка, ні чортові люлька [Кр.: 270]; не вартий доброго слова [Покл., Б.\4: 27]; в підметки не годиться [Бор.: 61]; не на висоті [Нов. зап.: 2, 20]; гірше нікуди: “[Леся] Вважає себе за такого поганого, що не вартий доброго слова навіть найпоганішої людини.”[Покл., Б.\4: 27] – дуже поганий. “Та нату­ра в один бік тягне, а люди в другий, та й виходить – ні богові свічка, ні чортові люлька” [Кр.: 270] – щось не­відповідне, недоречне. “[Шабатуров] Бреше, бо у мене був знайомий студент, дак капітан йому в підметки не годиться. О!” [Бор.: 61] – нижчий за когось, не вартий когось [4: 178]. ” Що це ви попередили атентат на мене, свідчить, що начальник охорони, ваш попередник, виявив себе не на висоті своєї місії” [Нов. зап.: 2, 20] – не­відповідний найсуворішим, найвищим вимогам, поганий [4: 105]. “Калістрат… Ну, й паршивий, наївний народ! Такий уже наївний, що гірше нікуди” – дуже наївний (тут) [4:552].

Не лише фізичні, психічні особливості, риси характеру виражав письменник через ФО прикметникового ти­пу, а й соціальні, майнові, суспільні ознаки людей. У мові художніх творів В. Винниченка таких одиниць неба­гато, проте у них, як у фразеологічній системі мови взагалі, відображається ставлення народу до реалій громад­ського життя, виражаються певні ціннісні категорії.

Майнові ознаки виявляються через протиставлення “бідний-багатий”: “Панас… Антось?… “Хороший”! Жи­рує, стерво, не зна, куди гроші дівать…”; “Півтори кози на припоні, у запічку квочка на трьох бовтунах, сама взута, аж п’ятами світить… Ще тобі не хазяйка?” [Кр.:255].

Суспільні ознаки узагальнено характеризують належність людини до певної соціальної групи за протистав­ленням “свій-чужий”: “Така вся опукло гарна, чужа, наче з іншого світу, вона тут, у цій обстановці.” [Сон.: 155]; “Другий, мсьє Кіндо-рат Слі-по-шук, теж був нічогенький хлопець, але вже не тої талії, ні.” [Нов. зап.: 21]; “Степ. Макс…. Не хоче пошукати собі жінку з свого кола, не треба.”; “Ви всі одні чорти! Ти наймав нас, ти й давай!” [Кр.: 87].

Фразеологізми цієї семантичної групи різні за стильовою і стилістичною спрямованістю: притаманні мові персонажів ФО виразніші, образніші; здебільшого співвідносні з розмовно-побутовим та народно-поетичним мовленням. ФО мови автора, внутрішніх монологів, відступів тяжіють до міжстильових одиниць, більш нейт­ральні за ступенем вираження мовної експресії, оцінки.

Для увиразнення характеристик, передачі ознак явищ дійсності, предметів, вражень від певних об’єктів В. Винниченко також використовує ад’єктивні фразеологізми у художніх творах різних жанрів, хоча фіксуємо такі одиниці значно рідше, ніж для характеристик людей. Одна і та ж одиниця може виступати для передачі особли­востей різних реалій, дій, побутових предметів, наприклад, фразеологізм перший сорт – найкращий, найвищої якості: “Граємо, Таню!… Картьож – перший сорт…; ” Гнат…Ну, й годі! Барикада – перший сорт!”; ” Я, знаєте, підібрав тоді трупку – первий сорт.” [Кр.: 99].

На позначення якості рідини виступає ФО [чистий] як сльоза – дуже, надзвичайно чистий [4: 830]: “Чиста, як сльоза [горілка].” [Сл., 89\7: 85]; “Новоприбулий чолов’яга… налив по вінця “чистої, як сльоза…” [Сл., 89\7: 85].

Для характеристики побутових речей виступає фразеологізм як лялечки – щось дуже гарне, привабливе, че­пурне [4: 456]: черевички як лялечки, валізки як лялечки.

Н. В. Устенко. Особливості функціонування фразеологічних одиниць ад’єктивного типу у мові художніх творів Володимира

Винниченка

Один і той же ад’єктивний фразеологізм може виступати на позначення істоти та неістоти, набуваючи при цьому певних відтінків у значенні, порівняємо: а)”Сталинський… Але я люблю такі хвилини, з перчиком – дво­значні. “Гаврило іронічно всміхався, худий деколи додавав свого гострого і “з перцем” слова.” [Кр.: 62] – запа­льні, дотепні. б) “Невже приставлялась, розпутна панійка, тим устиляючи собі доріжку до революціонерських сердець, які їй здавались пікантними, з перчиком, з святістю.” – запальні, гарячі, дотепні, оригінальні. Коли Словник подає ФО з живчиком [та] перчиком – запальний, гарячий, відважний, гострий на язик [4: 292].

На позначення стилю життя у п’єсі “Щаблі життя” повторюється ФО з лексичними варіантами поставити на панську ногу – на найвищий рівень [4: 556] – з певною стилістичною метою ( для протиставлення стилю панського і селянського життя): “Марк злісно. А ти ж на благородну ногу хотіла поставить? Га? А що постави­ла?… От тепер маєш. Поставила на панську ногу. Атож.”. При цьому у контексті фразеологізм набуває цілком протилежного, негативного значення: виступає як ознака руйнуючого, деструктивного для родини начала.

Значна частина ФО характеризує явища дійсності у негативному плані або підкреслює невизначеність реак­цій мовця на певні реалії: “Цін. Марк… Ех, ви! Їй ваша правда потрібна, як сироті трясця.”; “Дядько з бато­гом… Були й у нас забастовки. Так не до талії вони нам. Мазун. Не до талії?” – зовсім не потрібні, зайві, шкід­ливі. “Служба тоже не свой брат.” [Кр.: 569] – тяжка (пор.: наш брат – подібний, близький думками, переко­наннями [4: 47]). ” Панас…борідка. В руки взять нема чого, а як зголив, так які сльози через неї.” [Між., 91\2: 21] – поганенька, маленька.

Про літературні твори, їх якість також є висловлювання у художній спадщині В. Винниченка: “Оповідання не з веселих.” – дуже сумне. “Він писав такі безнадійно-бездарні речі, що собаки вили від його творів.” [Покл.: 41] – дуже нудні, беззмістовні, погані.

Невизначеність, непевність, примарність викликають роздратування, що відбивається і на доборі мовних за­собів для ілюстрації цього: “Але стосунки з Гунявим у нього дивні, …чорт їх розбери.” [Покл.: 34] – незрозумі­лі, невизначені. “…стосунки з цим Свистуном, очевидно, не так собі.” [Покл.: 50] – непрості, особливі, не зро­зумілі оточуючим.

Багатоаспектний характер фразеологічного значення зумовлює широкі можливості творчого використання стійких зворотів у мові художніх творів різних жанрів. Фразеологічні одиниці прикметникового типу здатні не лише виразити певне поняття, а й позначити різноманітні семантичні відтінки: більшу міру вияву ознаки, став­лення мовця до об’єкта. Володимир Винниченко майстерно використовує загальномовні українські фразеологі­зми ад’єктивного типу для позначення фізичних якостей людини, розумових здібностей, рис характеру персо­нажів, не вдаючись до широких описів. Невелика кількість таких ФО виражає соціальні, майнові, суспільні ознаки людей; характеризує предмети побуту. Прикметникові ФО виконують у тексті різноманітні семантико-стилістичні функції (увиразнення тексту, аксіологічну, концентрації висловлювання, нагнітання мовної екс­пресії, повтору, індивідуалізації мовлення).

Кр.: Винниченко Володимир. Краса і сила. – К.: Дніпро, 1989.- 752 с.;

Вес.: Винниченко В. К. Раб краси: Оповідання, повість, щоденникові записи. – К.: Веселка, 1993. – 383 с.; Сон.: Винниченко В. К. Сонячна машина: Роман. – К.: Дніпро, 1989. – 619 с.; Винниченко В. Твори. – В 23 томах. – Х.: Рух, 1927-1930. – У дужках позначаємо том і сторінку; Сл.: Винниченко В. Слово за тобою, Сталіне!: Роман // Вітчизна. – 1989. – №№ 6-7. – Зазначаємо номер журна­лу і сторінку;

Покл.: Винниченко В. Поклади золота: Роман // Березіль. – 1991. – №№3-5. – Зазначаємо номер журналу і сто­рінку;

Між.: Винниченко В. Між двох сил // Вітчизна. – 1991. – №№1-2; Нов. зап.: Винниченко В. Нова заповідь: Роман. – 1950. – 260 с.

1. Демський М. Т. Українські фраземи й особливості їх творення. – Львів – Краків – Париж. Просвіта, 1994. – 62 с.

2. Щербачук Л. Ф. Загальномовна та індивідуально-авторська фразеологія в художніх текстах ( на матеріалі тво­рів О. Гончара). – Автореф. дис….канд. філол. наук. – Сімферополь, 2000. – 20 с.

3. Науменко Л. Функціонування фразеологізмів у ранній прозі Володимира Винниченка //Наукові записки – Вип. 44. – Серія: Філологічні науки (мовознавство) – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2002. – с. 167-171.

4. Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. – К.: Наук. Думка, 1993.- 984 с.

5. Устенко Н. Особливості функціонування фразеологічних одиниць вигукового типу у мові художніх творів В. К. Винниченка //Наукові записки. – Вип. 48. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2003. – С.330-336.

6. Швець Н. В. Фразеологічні одиниці дієслівного типу на позначення емоційних процесів у мові художніх тво­рів В. К. Винниченка //Дослідження з лексикології і граматики української мови. – Т. 1. – Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1999. – 168-175.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Related posts:

  1. Художній світ малої прози Володимира Винниченка – ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА Літературний дебют В. Винниченка з оповіданням “Краса і сила” в 1902 р. був несподіваний для громадськості й водночас тріумфальний. “Талант чи випадковість?” – таку назву мала рецензія І. Личка, розміщена в “Літературно-науковому віснику”: “Чи не випадковість це, що молодий, нікому не відомий автор проявив у своєму першому творі щось таке, що привертає увагу? Чи початкуючий […]...

  2. Біографія Володимира Винниченка – СИМВОЛІЗМ В УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ В. ВИННИЧЕНКА, П. ТИЧИНИ Мета: познайомити учнів з життям і творчістю В. Винниченка; розвивати навички самостійної роботи з джерелами інформації, вибору головного, розповіді від першої особи, сприйняття на слух, узагальнення; виховувати почуття патріотизму, повагу до особистості письменника, бажання більше дізнатися про нього і його творчість. Обладнання: підручник, матеріали, дібрані учнями, ілюстративний матеріал. Теорія літератури: Біографія письменника. Тип уроку: знайомство […]...

  3. Життя й творчість, громадська й політична діяльність Володимира Винниченка. Винниченко-художник. Прозові й драматичні твори. Перший український науково-фантастичний роман Сонячна машина, його популярність у 1920-ті роки. Успіх п’єс В. Винниченка на світовій сцені Мета (формувати компетентності): Предметні (знати основні події життєвого й творчого шляху письменника, його громадську та політичну діяльність); Ключові (проявляти активність, ініціативність в особистому чи/та суспільному житті; прагнути бути рішучим/рішучою в реалізації особистісних і суспільних цілей; бути здатним/здатною виявляти свої почуття, керувати ними; розуміти почуття інших людей; уміти пов’язувати події художнього твору з реальним життям і […]...

  4. НОВИНИ НАШОЇ ЛІТЕРАТУРИ – ІВАН ФРАНКО ПРО ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА “І відкіля ти такий узявся?” – так і хочеться запитати д. Винниченка, читаючи його новели, яких в оцій книжці зібрано сім. Серед млявої, тонко-артистичної та малосилої або ординарно шаблонованої та безталанної генерації сучасних українських письменників раптом виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а […]...

  5. СПОСОБИ СТВОРЕННЯ СТИЛЬОВОЇ АТМОСФЕРИ У НОВЕЛАХ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА Н. М. Алексеєнко У статті розглядаються способи створення стильової атмосфери у новелах Володимира Винниченка, аналізується розмаїття прийомів формування тональності творів у аспекті неореалістичних тенденцій творчості письменника. Особлива увага приділяється детермінації тональності творів їх жанровою приналежністю. Новели Винниченка надають багатий матеріал для вивчення способів створення стильової атмосфери. Володимир Винниченко, який є одним з найбільш тонких стилістів, […]...

  6. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ В ПРИЗМІ ПСИХОЛОГІЗМУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА “РІВНОВАГА”) Богдан Пастух На одній із веж Кам’янець-Подільської фортеці, збудованої на честь духовної особи, є напис латиною “Добрий господар навіть під час миру готує своїх людей до війни”. Це знаковий вислів, який виявляє духовну сутність людей окремої сильної касти у середньовічній добі. Часи змінилися, зброя також, але протистояння між окремими соціальними групами триває і надалі. Кінець […]...

  7. “Злиття горизонтів” в інтерпретації малої прози Володимира Винниченка Рецепція ранньої творчості Володимира Винниченка з огляду на об’єктивні та суб’єктивні причини не могла бути однозначною, емоційно виваженою та раціонально осмисленою. Передусім тому, шо постать письменника опинилася серед митців, яких “було грубо, безжально викинуто з пантеону національної культури”, чиї “книги вилучені з бібліотек, а на ім’я було накладено ідеологічне табу” (1,128). З іншого боку, добігає […]...

  8. СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ КОЛЬОРАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ У МОВОТВОРЧОСТІ В. ВИННИЧЕНКА Володимир Винниченко у своїй творчості широко користується кольоративною лексикою, яку вживає як у прямому, так і в переносному й символічному (традиційно-асоціативними) значенні. Тропічна кольоротивна система представлена порівняннями, епітетами, метафорами. Кольоротавним порівняльним зворотам властиві як традиційні, народно-поетичні, так і оригінальні риси, асоціативні ознаки: проведення подвійних порівняльних паралелей, заперечно-протиставні відношення між суб’єктом і об’єктом порівняння, максимальне уточнення […]...

  9. Риси характеру та поведінка козацьких ватажків, їхні стосунки з підлеглими. Особливості художніх засобів зображення штормового моря, бою. Специфіка ліричних і ліро-епічних творів Мета: охарактеризувати образи козаків та їхніх ватажків, розкрити їхні риси і поведінку, стосунки ватажків з підлеглими; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, навички розгляду й коментування специфіки ліричних і ліро-епічних творів; виховувати почуття патріотизму, пізнавальний інтерес до історичного минулого рідного краю. Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок. Засоби навчання: підручник, ілюстрації до поеми “Іван Підкова”, […]...

  10. Символічні образи. Ідея цінності почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя. Особливості композиції. Творчість В. Винниченка в загальноєвропейському контексті. В. Винниченко – художник – СИМВОЛІЗМ В УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ В. ВИННИЧЕНКА, П. ТИЧИНИ Мета: охарактеризувати символічні образи новели; висловити власні судження про миттєве і вічне, про сенс життя; розвивати навички зв’язного мовлення; визначити місце митця в загальноєвропейському контексті; ознайомити учнів із доробком Винниченка-художника; виховувати потяг до прекрасного, вміння бачити його і бажання творити. Теорія літератури: повторення понять “імпресіонізм”, “новела”; символ, художній образ. Обладнання: текст новели. Тип уроку: комбінований. […]...

  11. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У МОВІ БАЙКИ (на матеріалі творів М. Годованця та В. Нечитайла) Сучасна українська байка, яскравими представниками якої є подоляни Микита Годованець і Віталій Нечитайло, гостро реагує на негативні процеси суспільного життя. І оскільки вона має усномовне походження, тобто належить “до епічних творів усної та світської літератури, здебільшого віршованих” [5, c. 92], то в її мовну структуру органічно входять фразеологічні одиниці (ФО), які небезпідставно вважаються перлинами народної […]...

  12. Творчість В. Винниченка – ПРАКТИКУМ 1. Життя В. Винниченка в еміграції, активна участь в українському літературному процесі (багатотомні видання творів письменника в Києві і Харкові, їх осмислення тогочасною критикою, популярність у читачів). Викреслення творчості письменника з офіційної історії літератури після листа до Й. Сталіна 1933 року. 2. Драматургія В. Винниченка та її роль у становленні українського модерного театру. 3. Морально-філософські […]...

  13. Список художніх творів для обов’язкового прочитання 1. Усна народна творчість (колискові пісні, забавлянки та примовлянки, веснянки, колядки та щедрівки, прислів’я, приказки, загадки, казки, безкінечники, легенди, перекази, притчі) – по 3-4 на вибір студента. 2. Міфи народів світу (на вибір студента). 3. Андієвська Е. “Казка про Яян”, “Казка про говорющу рибу”. 4. Андрусяк І. “Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з […]...

  14. Контрольна робота № 3 (твір-роздум). Я і світ (твори Лесі Українки, Володимира Винниченка) Мета: удосконалювати вміння школярів писати твори на запропоновану тему; розвивати творчі здібності учнів; виховувати загальнолюдські моральні цінності. Тип уроку: урок контролю знань, умінь і навичок. Засоби навчання: мультимедійні засоби, перелік тем для контрольного твору. Перебіг уроку І. Установчо-мотиваційний етап. Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності. II. […]...

  15. Оповідання Володимира Винниченка для дітей та методика їх вивчення на уроках позакласного читання та в позаурочний час ЗМІСТ ВСТУП Життєвий і творчий шлях Винниченка прозаїка і драматурга Конспект уроку позакласного читання для 6-го класу Позакласний захід на тему: “Грані таланту Володимира Винниченка.” ВИСНОВКИ Список використаних джерел ВСТУП Після проголошення України незалежною державою в українській літературі почало з’являтися багато нових імен. Одним із них є ім’я Володимира Кириловича Винниченка. Ще в 1909 році […]...

  16. Життя та творчість Володимира Кириловича Винниченка – Українська література – шкільна програма 12 класів План: Життєвий шлях Володимира Винниченка 1. Навчання та початок політичної діяльності 2. Винниченко-політик в боротьбі за вільну Україну 3. Життя та творчість за кордонами рідної України Рання проза Володимира Винниченка (1902-1907) 1. “І відкіля ти взявся у нас такий?” 2. На позвах з традицією: анатомія бунту (“Повія”, “Народний діяч”, “Сила і краса”) 3. Боротьба генерацій […]...

  17. Життєвий і творчий шлях В. Винниченка – СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА МИСТЕЦЬКО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ ВІД ДАВНИНИ ДО ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ План 1. Неординарність постаті В. Винниченка – політика і письменника. 2. Особливості проблематики малої прози письменника: поєднання художності й публіцистики. 3. Проблеми патріотизму, псевдопатріотизму, ура-патріотизму, вибір гідної позиції і дотримання її в складних життєвих умовах (драми “Між двох сил”, “Базар”). Мета: поглибити знання студентів про життєпис, етапи становлення та творчу спадщину В. Винниченка; схарактеризувати особливості […]...

  18. Контрольна робота за творчістю В. Винниченка та П. Тичини – СИМВОЛІЗМ В УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ В. ВИННИЧЕНКА, П. ТИЧИНИ Мета: узагальнити знання учнів з теми, виявити рівень знань, умінь та навичок з метою корекції, розвивати вміння висловлювати власні думки, логічне мислення, навички раціонального використання навчального часу; виховувати інтерес до наслідків власної праці, пунктуальність. Обладнання: різнорівневі тестові завдання і питання до контролю за темою у двох варіантах. Теорія літератури: символізм, образ-символ, поема-симфонія. Тип уроку: контроль, […]...

  19. Шкільний твір на тему – Хто є хто? (за оповіданням Володимира Винниченка “Федько-халамидник”) Прочитано останні рядки оповідання Володимира Винниченка “Федько-халамидник”, в якому автор розповів про двох хлопчиків – Федька і Толю. Про Федька ми дізнаємось з перших же рядків розповіді: “розбишака”, “наче біс який сидів у хлопцеві”, “босявка”, “сибіряка”, “пробий голова”, від якого немає спокою всій околиці. Герой твору постає неабияким бешкетником: то навмисне руйнує піскові хатки захоплених […]...

  20. Шкільний твір на тему – Драма Володимира Винниченка “Пророк” – це вершина світового модерну в жанрі соціально-психологічної драматургії – Твір-відгук Можна жить, а можна існувати. Можна думать – можна повторять. Та не можуть душу зігрівати Ті, що не палають, не горять! Люди всі по-своєму уперті: Народившись, помирає кожна. А живуть століття після смерті Ті, що роблять те, чого “не можна”. В. Симоненко Письменника, творчість якого спричинила розвиток нового напрямку в українській літературі, слава якого гриміла […]...

  21. “СОНЯЧНА МАШИНА” В. ВИННИЧЕНКА В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ІДЕЙ АВТОРА “Сонячна машина” В. Винниченка – роман особливий не тільки для української літератури, а і для творчості самого його автора. Причому мова йде не про його повсякчас афішовану утопічність, небачену в українському письменстві, а про те що він став свідченням початку нового етапу в творчому житті автора, у якого відбувається поступова переоцінка пережитого досвіду, підбиття підсумків […]...

  22. Методичне забезпечення емоційного сприймання художніх творів учнями основної школи С. Кондратюк, Аспірантка Київ На сучасному етапі національного духовного відродження нашої незалежної Української держави все більшої ваги набуває проблема розвитку продуктивної освіти – процесу індивідуальної самореалізації людини. Збуваються пророчі слова Софії Русової про те, що “нова школа кладе за головну мету – збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини. ..”[1]. Сучасне суспільство відчуває потребу у […]...

  23. ПЕРЕЛІК УСІХ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ (ХРЕСТОМАТІЯ) ДЛЯ 9-го КЛАСУ – ДОДАТКИ ДОДАТОК 1 Коментар. Тексти усіх згаданих далі художніх творів зарубіжної літератури (хрестоматія) для 9-го класу за новою Програмою Міносвіти і науки України вміщено на CD-ROM1, який є невід’‎ємною складовою посібника Паращич В. В. Усі уроки зарубіжної літератури. 9 клас. I семестр [Текст] / В. В. Паращич. – Х. : Вид. група “Основа”, 2017. – 222, […]...

  24. МАЛА ПРОЗА В. ВИННИЧЕНКА У малій прозі Винниченка відбились імпресіоністські віяння того часу; його по праву можна вважати предтечею українського імпресіонізму. Винниченка цікавить незримий процес духовного становлення особистості, усвідомлення нею соціальних зв’язків у суспільстві, пробудження в людях громадянського почуття відповідальності за все, що відбувається. Винниченко знов і знов повертається до людини, заглиблюється в її дух і почуття, щоб з’ясувати, […]...

  25. Контрольна робота № 3. Письмовий твір за творчістю Володимира Винниченка, Станіслава Чернілевського, Ірини Жиленко Мета: удосконалювати вміння учнів писати творчі роботи на запропоновану тему, яка охоплює знання учнями змісту вже вивчених програмових творів художньої літератури; розвивати творчі здібності дітей, образне мислення, пам’ять, вміння узагальнювати, робити власні висновки; виховувати любов до рідної землі. Тип уроку: урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок. ХІД УРОКУ I. Організація початку уроку. Привітання, […]...

  26. Драматургія В. Винниченка – ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА Драматургія Винниченка відіграла важливу роль у розвитку українського модерного театру. Митець прагнув відійти від канонів класичної драматургії, залучити глядача до співучасті, співтворчості, відтворити світ духовних пошуків героїв, передати багатий спектр тих морально-психологічних випробувань, яких зазнає особистість на шляху самореалізації. За своїми художніми особливостями – глибоким психологічним аналізом характерів, специфікою конфлікту особистості з навколишнім світом, незавершеністю […]...

  27. Спроба порівняльного аналізу новели Коцюбинського “Intermezzo” та оповідання Винниченка “На лоні природи” У колишньому СРСР компаративістика “критикувалася як “буржуазна наука” за начебто цілковите нехтування соціальними та ідейними факторами літературної взаємодії” [1, ст. 369]. З початком грунтовного переосмислення, передумування історії української літератури після 1991 року компаративістичний метод дослідження, поновлений у правах, отримав широкі можливості у діях. А обсяг майбутньої роботи виявився безмежним. Доповнити, зробити свій внесок, хоч і […]...

  28. Особливості функціонування пояснювально-ототожнювальних конструкцій як мовленнєвих дій – реферат з української літератури – українська література – шкільна програма 12 класів Дослідження своєрідності багаторівневої організації пояснювально-ототожнювальних висловлень є підгрунтям для з’ясування характерних рис їх функціонування у мовленні. Функціональний аспект вивчення складних речень із пояснювальним компонентом змісту зумовлює введення до апарату дослідження поняття про мовленнєву ситуацію, урахування такої важливої її ознаки, як склад учасників (дихотомія “мовець-слухач”), їх фонових знань та стратегії мовця – того, що становить предмет […]...

  29. Шкільний твір на тему – Хто є хто? (за ранніми оповіданнями В. Винниченка) Володимир Винниченко… Що ми знаємо сьогодні про цю людину? Не досить багато. Та все ж існує думка, що це постать такої величини, без якої не скласти об’єктивного уявлення про увесь літературний процес в Україні. Він автор 14 романів, близько ста оповідань, 14 п’єс і великої кількості статей. Герої оповідання В. Винниченка – люди благородні, чемні, […]...

  30. Особливості функціонування мистецьких канонів Художня культура Єгипту має окремі незмінні характеристики упродовж усієї історії цієї давньої країни: мистецтво Єгипту ніби втілювало ідею могутності та вічності, воно було монументальний. У цьому мистецтві культивувалася традиція і досить велике місце посідав канон – система стилістичних та ієрогліфічних норм, що визначають особливості культури, а в мистецтві задають норму тлумачення художнього образу і визнаються […]...

  31. Особливості функціонування явища патронімічної атракції та суміжних з ним понять у романі Л. Костенко “Берестечко” – реферат з української літератури – українська література – шкільна програма 12 класів Явище паронімічної атракції трактується у сучасній лінгвістиці по-різному. Власне ця тема – одна з малодосліджених в українському мовознавстві і одна з найсуперечливіших. До вивчення паронімів існують різні підходи. Так, словник паронімів української мови подає два найзагальніших визначення цих понять. У широкому розумінні пароніми – це слова, що мають лише звукову подібність, при цьому морфемна будова […]...

  32. ПЕРЕЛІК ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЛЯ ЧИТАННЯ У 10-му КЛАСІ (АКАДЕМІЧНИЙ РІВЕНТ І РІВЕНЬ СТАНДАРТУ) – ДОДАТКИ ДОДАТОК 2 Вступ. Із літератури реалізму. Стендаль “Ваніна Ватні”; М. В. Гоголь “Мертві душі”; Ф. М. Достоєвський “Злочин і кара”; Л. М. Толстой “Хаджі Мурат”; А. П. чехов “Вишневий сад”, “Дама з собачкою”, “Скрипка Ротшильда”, “АГРУС”. Традиції і новаторські зрушення в поезії середини – другої половини XIX ст. В. Вітмен “листя трави” (“Пісня про себе”); […]...

  33. Життя і творчість Володимира Винниченко (26 липня 1880 – 6 березня 1951) Володимир Винниченко народився 14 липня 1880 року (за ст. ст.), в місті Єлисаветграді Херсонської губернії в робітничо-селянській родині. Батько його Кирило Васильович Винниченко, замолоду селянин-наймит, переїхав з села до міста Єлисаветграду й одружився з удовою Євдокією Павленко, народженою Линник. Від першого шлюбу мати В. Винниченка мала троє дітей: […]...

  34. ОСОБЛИВОСТІ КОМПОЗИЦІЙ ПОВІСТІ-КАЗКИ, РОЛЬ ХУДОЖНІХ ЗАСОБІВ У ТВОРІ Мета: – навчальна: продовжувати роботу з повістю-казкою Марини Павленко; звернути увагу на особливості композиції такого художнього жанру, як повість-казка; навчати виокремлювати й з’ясовувати роль засобів виразності; – розвивальна: розвивати вміння виразно й вдумливо читати прозовий твір, формувати навички висловлювати власні роздуми про суть людського життя, моральний вибір кожної особи; – виховна: спонукати до творення та […]...

  35. Володимир Винниченко – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Володимир Винниченко народився 21 липня 1880 р. в с. Великий Кут на Херсонщині у селянській родині. Нестатки не дозволили йому закінчити гімназію, але завдяки великій працелюбності і наполегливості він екстерном складає іспити за середню школу і стає студентом юридичного факультету Київського університету. Бурхливі політичні події початку XX століття не могли не вплинути на В. Винниченка, […]...

  36. Своєрідність художнього світу В. Винниченка – твір з української літератури Якби треба було одним словом означити своєрідність художнього світу Володимира Винниченка, то це було би слово “парадокс”. Його творчість справді парадоксальна. Від появи перших оповідань і п’єс письменника і до його останніх творів вона викликала щонайжвавіший інтерес і найрізноманітніші відгуки читачів. Нею захоплювалися й обурювалися, бурхливо підтримували і сердито заперечували. Причина – у сміливому художньому […]...

  37. ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – В. ВИННИЧЕНКО – УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 10 КЛАС 1. Романістика В. Винниченка. 2. Новела В. Винниченка “Момент” – “прекрасний витвір” словесного мистецтва (Є. Чикаленко). 3. Проблема любові і щастя людини у новелі В. Винниченка “Момент”. 4.Щастя – це вигадка чи реальність? (За новелою В. Винниченка “Момент”.) 5.Щастя – момент, і його треба цінувати (за новелою В. Винниченка “Момент”). 6.Твір В. Винниченка “Момент” – […]...

  38. ЛЮБОВ ПОНОМАРЕНКО “ГЕР ПЕРЕМОЖЕНИЙ”. ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКА ІДЕЯ ГУМАНІЗМУ Й ТОЛЕРАНТНОСТІ. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНІХ ЗАСОБІВ НОВЕЛИ Мета: – навчальна: подати відомості про життя та творчість Л. Пономаренко, навчати визначати основну ідею твору, розуміти значення понять “толерантність” та “гуманізм; – розвивальна: розвивати вміння виразно й вдумливо читати прозовий твір, пояснювати провідну думку кожного епізоду, аргументувати власне розуміння; – виховна: виховувати толерантність, розвивати усвідомлення ролі й значення гуманізму в розвитку людства й духовності […]...

  39. Читацький практикум. Переклад художніх творів. Запозичення світових сюжетів. Відгук про твір, перекладений українською (І. Франка, Лесі Українки та інших) – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ Мета: повторити відомості про переклади художніх творів, дізнатися про запозичення світових сюжетів, дізнатися про перекладацьку діяльність Лесі Українки; розвивати навички аналізу художнього перекладу; розвивати полікультурну й комунікативну компетентності, вміння писати відгук про твір, перекладений українською, навички виразного читання, емоційність: виховувати повагу до праці перекладача, яка надає можливість знайомитися з надбаннями світової літератури, інтерес до творів […]...

  40. КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 5 ЗА ТВОРЧІСТЮ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, В. СТЕФАНИКА, В. ВИННИЧЕНКА. ТЕСТУВАННЯ – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА Мета (формувати компетентності): Предметні: узагальнення й систематизація вивченого про життя і творчість М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Стефаника, В. Винниченка; Ключові: інформаційну: за допомогою запропонованих завдань виявити в учнів рівень знань та вмінь з вивченої теми, закріплення їх, застосовуючи на практиці теоретичні знання; загальнокультурну: розвиток уваги, пам’яті, рішучості, спритності, об’єктивності, удосконалення навичок самостійної роботи, інтересу […]...

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ АД’ЄКТИВНОГО ТИПУ У МОВІ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
«
»