Особистісні чинники у світогляді людини на рубежі віків. Посилення зв’язку з культурою Європи, активні націотворчі процеси. Основні риси українського прозового модернізму
Мета (формувати компетентності): Предметні (мати загальне уявлення про модерністські тенденції в українській літературі 1910-х років; про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві); Ключові (уміти знаходити й систематизувати інформацію з різних джерел для виконання навчальних завдань; ставитися толерантно до інших культур; берегти природу й шанувати людей, відчувавати відповідальність за майбутнє свого народу; уміти пов’язувати події художнього твору з реальним життям і робити висновки; аналізувати культуру рідного краю в контексті культурних особливостей різних регіонів України; порівнювати особливості імпресіонізму в художній літературі та образотворчому мистецтві); Загальнокультурні (усвідомлювати значення гуманізму як основи світоглядних переконань розвиненої особистості, оптимізму й життєствердження як важливих духовних цінностей буття, усвідомлювати красу природи, її благотворний вплив на людину).
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, репродукції картин К. Піссаро, К. Моне, О. Ренуара, П. Гогена.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ
Лекція вчителя
Літературна дійсність кінця ХІХ – початку ХХ століття є надзвичайно багатою. У цей період на ниві художнього слова працювали класики: О. Ю. Кобилянська, М. М. Коцюбинський, І. С. Нечуй-левицький, леся Українка, І. Я. Франко, так і з’являлися нові імена: М. Г. Куліш, М. Т. Рильський, В. П. Підмогильний, М. В. Семенко, П. Г. Тичина тощо. На межі ХІХ-ХХ століть у європейському письменстві назріла криза, що стосувалася панівної на той час стильової тенденції – реалізму. Базовою ідеєю цього напряму був постулат про те, що мистецтво повинно відображати всі грані життя, імітувати як суспільні процеси, так і психологічні. На початку ХХ століття люди збагнули, що об’єктивні закони дійсності не завжди спрацьовують, а релігія неспроможна дати задовільні відповіді на всі питання соціуму. людина кінця ХІХ – початку ХХ століття починає задумуватися над сенсом буття, над своєю подальшою долею; вона невпевнена в завтрашньому дні й відчуває глибоку тривогу за майбутнє. До найбільш суттєвих положень філософії модернізму належать такі: визнання глухого кута, у якому опинилося людство через бурхливий розвиток; труднощі, що виникають під час зіткнення людини й навколишнього середовища (незважаючи на технічний прогрес, відповіді на головні, “вічні” питання так і не знайдені, а отже, світ або непізнанний, або його можна пізнати лише інтуїтивно, несвідомо); усвідомлення самотності людини в багатомільярдному світі; глобалізація та інтерналізація культурних процесів, відповідно й утрата національної специфіки; техноцентризм, його перевага над антропоцентризмом. Отже, на зламі ХІХ і ХХ століть відбулася не просто зміна літературних тенденцій, а почався глибинний переворот у світогляді, що за своїми масштабами прирівнюється до переходу від античності до середньовіччя або переходу від середньовіччя до Нового часу. Нове віяння дістало назву модернізм (від франц. Moderne – новітній, сучасний). Модернізм – це складний комплекс літературно-мистецьких тенденцій, які заперечували реалістично-натуралістичну практику в художній дійсності. Модернізм не є певною групою, періодом, напрямом чи школою. Це різні явища різних періодів, але водночас модерністів об’єднує певний естетичний світогляд, що грунтується на філософських тенденціях. До представників модерного мистецтва зараховують Ш. Бодлера, П. Верлена, М. Метерлінка, А. Рембо тощо. В українській літературі першим висунув гасла модернізму поет М. К. Вороний 1901 року.
До основних ознак модернізму належать такі: перевага інтуїтивного начала над раціональним, логічним пізнанням. Про це йшлося в роботах зазначених вище філософів, а також про це мовлять і письменники; психологізм. У творах модерністи приділяли велику увагу позасвідомим сферам психіки, внутрішній боротьби ego та alter ago, роздвоєності людського “Я”; індивідуалізму. У центрі модернового твору знаходилося “Я” авторове, читачеве або героєве; символізм. Саме символ ставав основним знаряддям пізнання й відтворення реальності; елітарністю. Модернізм – мистецтво обраних, а не широких верств, як, наприклад, народництво. Іспанський філософ Х. Ортега-і-Гассет зазначає: “Модерністське мистецтво має маси проти себе, і воно завжди буде мати їх проти себе. Воно за своєю суттю чуже народові й більш того, воно вороже народові”. Ідеться про те, що мистецтво модернізму повинно бути мистецтвом людей освічених, мистецтвом еліти (винятком із цього правила є експресіонізм). Отже, модерністи орієнтувалися на задоволення потреб інтелігентного читача. М. М. Коцюбинський зауважував, що читач “в останні часи значно виріс”, а обмеження сфери творчості “переважно, селом, сільським побутом, етнографією, селянином, обставинами його життя, його нескладною здебільшого психологією” звужує фантазію й не задовольняє потреб такого читача.
Робота зі схемою
Заповніть таблицю, указавши основні риси модернізму.
МОДЕРНІЗМ | |
Ознака | Характеристика ознаки |
Прокоментуйте подані вислови.
1. Модерністське мистецтво має маси проти себе, і воно завжди буде мати їх проти себе. Воно, по суті, чуже народові, й, більш того, воно вороже народові (X. Ортега-і-Гассет).2. У художньому творі форма повинна сама по собі утворювати матеріал, заради якого й існує художній твір. Ця форма, що водночас є й матеріалом, не повинна виражати нічого, окрім себе самої… Зміст художнього твору є ніщо інше, як саме формоутворення (К. Фідлер). 3. Модернізм можна вважати бунтом проти “реалізму”, але не проти “реальності”. Реальність слід знаходити не в узгоджених зовнішніх подіях, а в потоці свідомості, що виникає в зіткненні із цими подіями, які швидко обираються, набирають певної форми, викликають переживання Дж. Е. Міллер). 4. Найбільш неймовірне, безглузде та незрозуміле відбувається в буденній, тривіальній обстановці. Вторгнення фантастичного аж ніяк не супроводжується барвистими романтичними ефектами, а оформлюється як найприродніша річ у світі, що не викликає ні в кого подиву (Д. Затонський). 5. Модерністський процес є процесом перетворення реальних явищ, подій, проблем на ідіоми, символи, знаки – тобто абстрактні форми, що не відображають дійсності, а лише її символічно моделюють, створюють дещо подібне до адекватного їй душевного настрою (Д. Затонський). 5. Романтизм – бунт проти розчарувань, раціональності й нівелювання особистості, реалізм – мистецтво втрачених ілюзій, жорстокої дійсності й суду над нею, модернізм – мистецтво “іншої” реальності, реальності, що характеризується внутрішньою свободою, реальності, яку автор бачить особливо (Із посібника).
Термінологічна ідентифікація
Поєднайте назву терміна з його визначенням.
1 Імпресіонізм 2 Експресіонізм 3 Футуризм 4 Символізм 5 Авангардизм 6 Модернізм | А Напрям модернізму, представники якого створювали такі образи, що навіювали певні настрої та асоціації, проте повчальних мотивів митці намагалися уникати. Б Сукупність літературно-мистецьких тенденцій, що заперечували реалістично-натуралістичну практику в художній дійсності. В Відгалуження модернізму, напрям, який основним завданням мав передачу мінливих миттєвих вражень. Г Напрям, що виникає в кризові періоди історії мистецтва, йому властиве прагнення зруйнувати попередні естетичні системи. Д Напрям, що прагнув утвердити ідею про настання технічної цивілізації, зруйнувати всі принципи написання текстів. Цьому напряму властива філософія “трьох М”. Е Напрям модернізму, який мав передавати не стільки враження від дійсності, скільки напружене, гранично емоційне світосприйняття автора. |
IV. ПІДСУМКИ УРОКУ
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати твір М. Коцюбинського “Intermezzo”.