Основні систематичні групи риб

Біологічні та систематичні ознаки в будові риб. Риби, що живуть на глибині (акули, оселедця), зазвичай мають обтічне, стисле з боків тіло, а риби, провідні придонний спосіб життя (скати, камбали), – сплюснуте зверху вниз. Разом з тим акули подібні зі скатами. Ці риби мають хрящової скелет, зяброві щілини. У оселедців і камбал скелет кістковий, а зябра прикриті зябровими кришками.

Схожість і відмінності у формі і забарвленню тіла, в будові плавників і багато інших ознак розвинулися у риб у зв’язку з пристосуванням до життя в подібних або різних місцях проживання. Такі ознаки називають пристосувальними (біологічними). Вони не служать доказом спорідненості між тваринами (дельфіни за формою тіла схожі з рибами, але вони не риби, а ссавці). Ознаки подібності та відмінності в будові скелета і зябрового апарату пояснюються близьким або далеким спорідненістю риб і розвинулися у їхніх предків незалежно від пристосування до тих чи інших місць проживання. Такі ознаки називають систематичними.

За систематичним ознаками риб поділяють на клас хрящових риб і клас кісткових риб.
Клас хрящових риб. До хрящових риб ставляться представники кількох загонів скатів і акул (рис. 203, 204, 205). Вони мають хрящової скелет. Шкіра у більшості видів покрита лускою з зубообразнимі шипами, покритими емаллю (рис. 206). Зябра відкривають ся назовні 5-7 зябровими щілинами. Більшість хрящових риб – мешканці морів і океанів.

Акули живуть в основному в товщі води. Більшість з них – хижаки. Середземноморська блакитна акула, наприклад, нападає на самих різних морських тварин і навіть людей. Живе в Чорному морі колючий акула, або катран (довжина тіла до 2 м), харчується головному чином дрібними рибами. Голова у акул закінчується витягнутим рилом – рострумом. Великий рот розташований на нижній стороні голови і має вигляд поперечної щілини. Щелепи озброєні кількома рядами гострих зубів. Торпедообразное тіло, потужний неравнолопастной хвостовий плавець дають можливість акулам розвивати велику швидкість. У акул немає плавального міхура, і тому вони знаходяться в постійному русі, навіть під час сну.

Найбільші з акул – гігантська (довжина тіла до 15 м) і китова (довжина тіла до 20 м і більше) – харчуються планктоном.
Скати мають сплощене, широке тіло. Шкіра у них гола або покрита шипами. Краї грудних плавців зрослися з боками голови і тулуба. Спинні плавники зміщені на хвіст, або їх зовсім немає. Більшість скатів веде придонний спосіб життя. Харчуються вони переважно молюсками. Найбільші скати – манти; їх довжина близько 6 м.
Клас кісткових риб. До кістковим рибам відноситься більшість видів риб. Їх поділяють на кістково-хрящових, Двоякодихаючих, кістеперих і костистих.

До кістково-хрящовим, або осетровим, риб відносяться білуга, стерлядь, російський осетер (рис. 207). У них кістково-хрящової скелет з добре розвиненою хордою, є зяброві кришки, плавальний міхур. Уздовж тіла осетрових проходить 5 рядів кісткових пластинок, між якими розташовуються дрібні кісткові пластиночки. Голова, як у акул, має витягнуте рило. Близько рота, розташованого на нижній стороні голови, знаходяться вусики. Хвостовий плавець неравнолопастной.

Осетрові – прохідні риби північної півкулі. Вони живуть до 50-100 і більше років. Ці риби широко відомі з за особливо смачного м’яса і чорної ікри. Типовий представник осетрових – російський осетер, звичайний мешканець Волго-Каспійського і Чорноморського басейнів. Велику частину часу проводить у море, нереститься в річках. Харчується осетер в основному кільчастими хробаками й молюсками. На зиму залягає в глибокі ями, найчастіше в передвуст річок. В даний час чисельність осетрів невелика.

Дводишні – нечисленна (всього 6 видів) давня група риб. У їх числі австралійський рогозуб, африканський і американський чешуйчатников (рис. 208). У Двоякодихаючих протягом всього життя зберігається хорда, не розвиваються тіла хребців, що і вказує на їх старовину. Поряд з зябрами, ці риби мають легкі, що розвинулися з плавального міхура. Змінилося і будова серця: передсердя розділене неповною перегородкою на ліву і праву половини. У праву половину надходить кров від зябер, а в ліву – від легких.

Австралійський рогозуб (довжиною більше 1 м) живе в річках, сильно зарослих рослинами. Влітку, коли водойми міліють, розпадаючись на ланцюжок ям – бочагах з гниючої водою, він повністю переходить на дихання атмосферним повітрям. Виставивши рило над водою, він з силою викидає “відпрацьований” повітря і видає при цьому стогнуть-хрюкаючий звук, який далеко розноситься по околиці. Рогозуб харчується молюсками, ракоподібними, черв’яками, личинками комах.

Інші представники Двоякодихаючих – африканський чешуйчатнік (довжиною до 2 м) і південноамериканський чешуйчатнік (довжиною до 1 м) під час пересихання водойм закопуються в мул і впадають у сплячку.
Кістеперие риби – давня група риб. До першої половини XX ст. їх вважали вимерлої гілкою хребетних, коли то широко поширених як у прісних водоймах, так і в морях. Кістеперие близькі до двоякодишащим. Скелет у них був в основному хрящовим. Хорда у дорослих риб відсутня. Плавці кістеперих були схожі на плавники рогозуба, плавальний міхур перетворився на парне легке, ніздрі повідомлялися з ротоглотки. В даний час відомий один сучасний представник – латимерія, нащадок морських кістеперих (рис. 209).
Кістеперая риба
Рис. 209. кістеперие риба
Латимерія – велика риба (довжиною до 180 см). Її тіло вкрите масивної лускою, а плавники (особливо парні) схожі на м’ясисті лопаті. Живуть латимерії у дна, на глибині до 400 м (можливо, і глибше), у південно західній частині Індійського океану. Харчуються рибою.
Костисті риби – найбільш численна група сучасних риб (близько 96% всіх видів). Скелет у них скостенілий, хорда розвивається тільки у зародків, луска кісткова. Для них звичайний плавальний міхур. Живуть ці риби майже у всіх водоймах Землі. До цієї групи відносяться риби загонів сельдеобразних (оселедця, сардини, анчоуси, два види яких називають хамсою), лососеобразних (благородний лосось, або сьомга, кета, горбуша, чавичі, нерки, сиг, харіус, корюшки), коропоподібних (головень, плітка, лящ, язь, ялець, жерех, сазан, карась), сомообразних (сом), трескообразних (тріска, навага, пікша, путасу, минтай, минь), камбалообразних (камбала, палтус) (рис. 210-215). Всього їх більше 40 загонів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Основні систематичні групи риб