Основні методи політики дешевих і дорогих грошей
Політика дешевих грошей – це один із способів порятунку економіки в разі різкого спаду або зростання безробіття. Проведення ряду заходів дозволяє збільшити надмірні резерви комерційних банків і підвищити пропозицію грошей у внутрішній економіці країни. Основне завдання такої політики – здешевити кредит і відкрити до нього доступ для цілого ряду позичальників. Крім цього, дешеві гроші допомагають підвищити зайнятість, загальний попит і рівень ВВП.
Політика дешевих грошей має на увазі:
- – активну покупку цінних паперів. Центральний Банк виходить на відкритий ринок і робить угоди з державними облігаціями (покупку). Головне завдання в цьому випадку – підвищити резерви комерційних банків; – зменшення резервної норми. У період такої грошово-кредитної політики Центральний Банк здійснює переклад обов’язкових резервів в категорію надлишкових. При цьому автоматично зростає розмір грошового мультиплікатора; – зменшення облікової ставки – один з головних кроків Центрального Банку. Такий крок спонукає комерційні банки збільшувати свої резерви шляхом отримання кредитів у Центрального банку країни.
Політика дорогих грошей – це повна протилежність. Вона проводиться в періоди високої інфляції, в моменти сильного “перегріву” економіки країни. Головне завдання – максимально знизити грошову пропозицію, зменшити рівень витрат і звести інфляцію до мінімуму. Характерні риси політики дорогих грошей наступні:
- – активний продаж цінних паперів. Центральний банк країни виходить на відкритий ринок для продажу державних облігацій. Така дія дозволяє ефективно покрити резерви комерційних банків і знизити поточний дефіцит; – збільшення норми резерву. Такі дії ЦБ обмежують комунальні банки щодо накопичення резервів. Як наслідок, знижується розмір грошового мультиплікатора; – зростання облікової ставки. В період проведення політики дорогих грошей ЦБ піднімає облікову ставку, що відбиває бажання комерційних банків нарощувати свої резерви шляхом оформлення кредитів у ЦП.
Із трьох способів впливу на ринку найбільш ефективними є операції з цінними паперами. Головна особливість цього механізму – гнучкість. Державні облігації можна купувати або продавати в необхідних обсягах. При цьому результат у вигляді зміни резервів банку можна бачити практично відразу.
Зміна облікової ставки працює менш ефективно. Тут є кілька причин:
- – по-перше, обсяг резервів комерційних банків, який вони отримують у Центрального банку, становить не більше двох-трьох відсотків. Пояснити це просто. Комерційні банки приділяють більше уваги обсягами операцій з цінними паперами. Саме вони спонукають керівників кредитно-фінансових структур брати позики у центрального банку для покриття дефіциту (або навпаки – відмовлятися від них); – по-друге, вплив облікової ставки багато в чому залежить від самих комерційних структур, а не Центрального Банку. Якщо знизити рівень ставки в період, коли банки розраховують на отримання позики, то таке рішення мало вплине на подальші процеси. Пропозиція грошей і резерви банку залишаться незмінними.
Що стосується резервної норми, то вона є допоміжною мірою при проведенні операцій з державними паперами. Збільшуючи або зменшуючи рівень резервів банку, можна вплинути лише на загальний дохід фінансової установи.
З іншого боку є думка, що зменшення (збільшення) резервної норми і облікової ставки дають потужний “інформаційний ефект”. Учасники ринку (економісти, фінансисти, банкіри та інші) отримують сигнал про обраний вектор розвитку державної політики.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)