Основні функції сім’ї
Форми сім’ї варіюються від суспільства до суспільства, від епохи до епохи. Культурні норми, крім усього іншого, наказують кількість подружжя, яке може мати одна людина, правила вибору шлюбних партнерів, роль глави сімейства, права та обов’язки родичів, місце поселення і генеалогію.
Універсальність сім’ї як інституту розкривається в понятті “функції сім’ї”.
Говорячи про функції сім’ї, слід пам’ятати, що мова йде про соціальні результати життєдіяльності мільйонів сімей, які виявляються на рівні суспільства, мають загальнозначущі наслідки і характеризують роль сім’ї як соціального інституту серед інших інститутів суспільства.
Під соціальними функціями маються на увазі базисні потреби суспільства і людей, які задовольняє сім’я. До найважливіших функцій сім’ї та шлюбу відносяться наступні.
1. Регулювання сексуальних відносин. Шлюб і сім’я впорядковують сексуальні відносини завдяки тому, що законодавство або звичаї наказують, хто з ким і за яких умов може вступати в статеві стосунки.
2. Відтворення населення. Суспільство не може існувати, якщо немає налагодженої системи заміщення одного покоління іншим. Сім’я – це гарантоване і институционализированное засіб поповнення населення новими поколіннями.
3. Соціалізація. Нове покоління, що приходить на зміну старому, здатне навчитися соціальним ролям тільки в процесі соціалізації. Сім’я – осередок первинної соціалізації. Батьки передають дітям свій життєвий досвід, моральні установки, прищеплюють прийняті в цьому суспільстві (“позитивні”) манери, навчають ремеслам і теоретичним знанням, закладають основи володіння усній і письмовій промовою, контролюють дії дітей.
4. Турбота і захист. Сім’я забезпечує своїм членам опіку, захист, соціальну безпеку. Діти потребують не тільки даху над головою, їжі та одязі, але їм необхідна і емоційна підтримка батька й матері в той період життя, коли ніхто інший як і захисту та підтримки їм не пропонує. Сім’я підтримує тих своїх членів, які по інвалідності, старості або юним рокам не можуть подбати про себе.
5. Соціальне самовизначення. Узаконення народження людини означає його юридичне та соціальне визначення. Завдяки сім’ї людина отримує прізвище, ім’я та по батькові, право розпоряджатися спадщиною і житлом. Він належить до того ж класу, раси, етносу і релігійної групи, до яких належить батьківська сім’я. Вона ж визначає соціальний статус індивіда.
Крім перерахованих, до найважливіших функцій сім’ї відносяться: організація побуту, організація особистого споживання, психологічна та матеріально-побутова підтримка членів сім’ї і т. Д.
Життєдіяльність сім’ї, безпосередньо пов’язана із задоволенням певних потреб її членів, називається функцією сім’ї.
На думку Н. Я. Соловйова, “функцій сім’ї стільки, скільки видів потреб у стійкою, повторюваної формі вона задовольняє”.
Г. Навайтіс виділяє наступні групи сімейних потреб:
– Створення і підтримка матеріальних умов життєдіяльності сім’ї;
– Потреби в любові, повазі, опіки, пов’язані з материнством;
– Потреба в психологічній і фізичній близькості;
– Потреба в сімейному спілкуванні.
До цього слід додати потреба в самореалізації особистості як дружини-матері-господині будинку, чоловіка-батька-глави сімейства.
А. Г. Харчев виділяє такі функції сучасної сім’ї:
Основна, правова, функція сім’ї, як випливає з визначення вченого, – репродуктивна, тобто. Е. Біологічне відтворення населення в суспільному плані і задоволення потреби в дітях – в особистому плані.
Поряд з основною функцією сім’я виконує ще ряд інших важливих соціальних функцій:
сексуально-еротична – задоволення сексуальних потреб подружжя, сексуальний контроль;
виховна – соціалізація молодого покоління, підтримка культурного відтворення суспільства;
регенеративна (“відновлення”) – передача статусу, майна, соціального стану;
господарсько-побутова – підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми і старими членами сім’ї;
економічна – отримання коштів одних членів сім’ї для інших, економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства;
сфера первинного соціального контролю – моральна регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності, а також регламентація відповідальності і зобов’язань у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь;
сфера духовного спілкування – розвиток особистостей членів сім’ї, духовне взаємозбагачення;
соціально-статусна – надання певного соціального статусу членам сім’ї, відтворення соціальної структури;
Дозвільна – організація раціонального дозвілля, взаємозбагачення інтересів;
емоційна – отримання психологічного захисту, емоційної підтримки, емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія;
рекреативная (“відновлення”) – функція відновлення психологічного здоров’я, досягнення психологічного комфорту; деякі дослідники називають цю функцію психотерапевтичної; в сім’ї, як в інтимній первинній групі, передбачається емоційний потяг її членів один до одного – повага, відданість, симпатія; це сприяє довірливості у сімейному спілкуванні, міцності сімейних відносин.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)