Основи номенклатури органічних сполук

На зорі розвитку органічної хімії відомих органічних речовин було небагато, і вчені тієї пори могли дозволити собі придумати для кожного з них власну назву, та ще й не одне. Часто назва не вкладалося в одне слово. Наприклад, етилен називали двууглеродістим воднем, маслородного газом або етеріном. Такі назви найчастіше відображали походження речовини або найбільш яскраве його властивість: оцтова кислота, горькоміндального масло (бензальдегід), гліцерин (від грец. Glykys – солодкий), формальдегід (від лат. Formica мураха). Такі назви, іменовані тривіальними, досі широко поширені в хімії для позначення речовин простої будови. Хіміки рідко називають ацетилен Етін, а мурашину кислоту метанової, як цього вимагають міжнародні правила.

З накопиченням експериментального матеріалу стало з’ясовуватися, що багато речовини володіють схожими властивостями, т. Е. Належать до одного класу сполук. На всі речовини даного класу стали поширювати назву з’єднання, відкритого першим. Так з’явилися класи парафінів, олефінів, алкоголів, гліколей. Щоб підкреслити родинні зв’язки таких речовин, на озброєння була прийнята раціональна номенклатура.

Раціональна номенклатура також зручна для позначення речовин простого будови і досить часто використовується хіміками.

Число відомих органічних сполук зростала в геометричній прогресії. Хімікам різних країн стало важко спілкуватися, оскільки одні ті ж речовини мали різні назви, а під однією назвою увазі кілька речовин. Виникли великі складнощі з назвами складних молекул. Тому хіміки країн, що входять в Міжнародний союз теоретичної і прикладної хімії (International Union on Pure and Applied Chemistry, IUPAC), створили спеціальний комітет, який виробив основи єдиної для всіх органічних речовин номенклатури. Цю номенклатуру називають систематичною, міжнародної або номенклатурою ІЮПАК (в латинській транскрипції IUPAC).

Номенклатура ІЮПАК досить проста і лаконічна. Щоб уміти назвати будь-яке з’єднання, потрібно знати зовсім небагато: назви перших представників класу алканів, кількох найпростіших алкільних заступників і суфікси, що визначають приналежність речовини до того чи іншого класу. Назви частинок, отриманих видаленням одного атома водню з молекули алкана (алкільних заступників), наведені в таблиці 3.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Основи номенклатури органічних сполук